АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа № 640/11843/18                                                Головуючий І інстанції –

Провадження № 33/790/905/18                                        ОСОБА_1

Категорія: ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП                                Доповідач – Бездітко В.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ                - ОСОБА_2

за участю секретаря                                - Михайлюка А.В.

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності                - ОСОБА_3

захисника                                        - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3на постанову Київського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2018 року про притягнення ОСОБА_3до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП,-                

в с т а н о в и в :

Працівниками поліції 30.06.2018 складені протоколи відносно ОСОБА_3 за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно протоколу серії БД № 180588, 30.06.2018 о 06-00 год. в м. Харкові по вул. Шевченка, 317/1-Д, водій ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом «ЗАЗ SENS» д.н.з. НОМЕР_1, не урахував дорожню обстановку та безпечну швидкість руху, стан транспортного засобу, не впорався з керування та здійснив зіткнення з електроопорою. При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Своїми діями ОСОБА_3 порушив п. 12.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Відповідно до протоколу серії БД № 180587, 30.06.2018 о 06-00 год. в м. Харкові по вул. Шевченка, 317/1-Д, водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом «ЗАЗ SENS» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп’яніння. Огляд на стан сп’яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Drager» в присутності двох свідків, результат огляду – 1,77 %0 (проміле), з результатом водій згоден.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2018 року справи про адміністративне правопорушення № 640/11843/1/, н/п 3/640/2868/18 відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП та № 640/11846/18, н/п 3/640/2869/18 відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 КУпАП об’єднано в одне провадження за № 640/11843/18, н/п 3/640/2868/18.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2018 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Цією ж постановою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з  одночасним позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

На підставі ст. 36 КУпАП накладено на ОСОБА_3 остаточне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з  одночасним позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік, стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 352,40 грн.

Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначив наступне. 

       Постанова районного суду є необґрунтованою та безпідставною в частині притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, винесена з грубим порушенням норм КУпАП та порушенням вимог нормативних актів, що встановлюють порядок проведення оглядів водіїв на стан алкогольного сп’яніння.

       Зазначає, що районним судом його не повідомлено про час та місце розгляду справи, жодної судової повістки він не отримував, клопотань про розгляд справи за його відсутністю не подавав. Таким чином, районним судом порушено вимоги ч. 1 ст. 268 КУпАП.

       Також, посилається на порушення вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП. Зазначає, що з результатом проведеного огляду не погоджувався, його незгоду поліцейський проігнорував, пройти огляд на стан сп’яніння в закладі охорони здоров’я не запропонував.

       Вважає, що проведення огляду на стан сп’яніння за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820» суперечить вимогам Наказу МВС від 01.03.2010р. № 33 «Про затвердження Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксації порушень правил дорожнього руху».

       За таких обставин вважає, що огляду проведений за допомогою «Drager Alcotest 6820», не можна вважати належним та допустимим доказом по справі, оскільки результати вимірювань є хибними, тому відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП його огляд є недійсним.

Просить скасувати постанову Київського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2018 року в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та закрити провадження у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В іншій частині постанову Київського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2018 року залишити без змін.

В клопотанні про поновлення строку ОСОБА_3 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови районного суду посилаючись, що у судовому засіданні 06.08.2018 під час проголошення постанови присутнім не був, копію оскаржуваної постанови отримав 13.08.2018 засобами поштового зв’язку (а.с. 56-59).

Враховуючи, що доводи про поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення не спростовуються матеріалами справи, необхідно задовольнити клопотання ОСОБА_3 поновити строк на апеляційне оскарження постанови районного суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_3, який обставини викладені в протоколі не визнав, його захисника адвоката ОСОБА_5, яка апеляційну скаргу підтримала, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення згідно ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частина 2 ст. 251 КУпАП встановлює, що обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі – ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п. 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

П. 2.10 «є» ПДР України зобов’язує водія у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди, до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.

Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом – Інструкція), огляду на стан сп’яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп’яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції).

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Інструкції, а наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп’яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Відповідно до п. 7 розділу ІІ Інструкції, установлення стану алкогольного сп’яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Результати огляду на стан сп’яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі – акт огляду). У випадку установлення стану сп’яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду (п. 10 розділу ІІ Інструкції).

Згідно п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров’я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров’я).

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров’я.

У розумінні вимог ст. 266 КУпАП, п.7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров'я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.

Поліцейськими протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 180587 від 30.06.2018, складений саме за керування ОСОБА_3 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння (а.с. 1).

Вчинення водієм ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім протоколу, підтверджується:

- поясненнями свідків гр. гр. ОСОБА_6, ОСОБА_7, які були присутні при проведенні огляду та засвідчили результати тесту із застосуванням приладу «Drager Alcotest 6820», проба позитивна та становила 1,77 %0 алкоголю у видихаємому повітрі при допустимій нормі 0,2%0 проміле (а.с. 1, 6-7);

- актом огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який підписав ОСОБА_3 погодившись з результатами проведеного огляду на місці (а.с. 2-3);

- відеозаписом з нагрудних камер поліцейських на якому зафіксовано, що на пропозицію поліцейського пройти огляд за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820» ОСОБА_3 погоджується, проходить огляд в присутності двох свідків, з результатом проведеного огляду погоджується, прослідувати в заклад охорони здоров’я для проведення огляду на стан алкогольного сп’яніння відмовляється. Повідомляє поліцейським, що випив багато квасу (а.с. 5).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.

У п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснюються його права та обов’язки, передбачені ст. 268 КУпАП.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі за змістом – Інструкція 2), особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

ОСОБА_3 таким правом не скористався, протокол підписав, пояснення не надав. Зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, невідповідність внесених до протоколу даних, незгоду з проведеним поліцейськими оглядом не заявляв (а.с. 1).

Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_3 зі сторони працівників поліції або свідків було необ’єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_3 та його захисником адвокатом ОСОБА_5 суду не надано. Вимоги ч. 2 ст. 251, ст. ст. 256, 266, 268 КУпАП поліцейськими дотримано.

Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення в порядку передбаченому ст. 267 КУпАП ОСОБА_3 не оскаржував.

Поліцейськими протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 180587 від 30.06.2018 відносно ОСОБА_3 складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, розділам ІІ, ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, розділам І, ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно, у районного суду та суду апеляційної інстанції відсутні підстави для визнання необ’єктивними доказів, якими підтверджено вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 районним судом повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі доказів наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду. Постанова суду відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги, про те що суд першої інстанції розглянув справу за його відсутністю не є підставою для скасування постанови районного суду.

З матеріалів справи видно, що районним судом неодноразово призначались судові засідання та вивались заходи для повідомлення ОСОБА_3 про час та місце судового розгляду (а.с. 11, 13, 14, 25-28, 32-35).

При складані протоколів про адміністративні правопорушення за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП поліцейськими повідомлено ОСОБА_3 про розгляд справи у Київському районному суді м. Харкова. ОСОБА_3 зі змістом протоколів ознайомлений, копії отримав, про що свідчать його підписи (а.с. 1, 17).

В рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

ОСОБА_3 рухом справи не цікавився, судову кореспонденцію не отримував, до суду з метою отримання інформації про стан відомого йому провадження не звертався.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

В ст. 277 КУпАП визначені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Районний суд обґрунтовано застосував норми ст. 268 КУпАП, щодо необов’язкової присутності при розгляді справи належним чином повідомленої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Доводи апеляційної скарги в частині, що «Drager Alkotest 6820» не  передбачений в переліку спеціальних технічних засобів, які можуть бути використані при огляді водіїв на стан алкогольного сп’яніння не заслуговують на увагу.

Законодавець надає водієві право у разі відмови від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції в закладі охорони здоров’я (ч. 3 ст. 266 КУпАП, п.7 розділу І Інструкції). ОСОБА_3 пройти огляд в закладі охорони здоров’я відмовимся.

У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

По справі відносно ОСОБА_3 районним судом прийнято рішення у відповідності з вимогами КУпАП.

Інші доводи, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_3 в апеляційній скарзі не зазначено (а.с. 36-39).

Дослідженими доказами, які містяться в матеріалах справи встановлено, що ОСОБА_3 знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, керуючи транспортним засобом, розуміючи суспільну небезпеку та протиправність свого діяння, умисно вчинив адміністративне правопорушення.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.

Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Районний суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров’ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення відповідно до вимог ст. 36 КУпАП, що відповідає характеру вчиненого правопорушення і меті адміністративного стягнення.

Враховуючи наведене апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови Київського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2018 року в частині притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 245, 278, 280, 283, 294, 295, 298, 299, 317 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Поновити ОСОБА_3строк на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2018 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3залишитибез задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду

Харківської області                                                ОСОБА_2