АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа № 640/15913/18 Головуючий суддя І інстанції Божко В.В.

Провадження № 11-сс/790/1453/18 Суддя доповідач Луганський Ю.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«27» вересня 2018 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Луганського Ю.М.

суддів: ­­­ Бездітка В.М., Цілюрика В.П.

за участю секретаря - Авдєєва А.О.

представника

власників майна - ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Харкові

апеляційні скарги власників майна ОСОБА_4 та ОСОБА_5

на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова Божко В.В. від 13 вересня 2018 року, якою накладено арешт на майно, вилучене 10.09.2018 року під час обшуків: у ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2,

В С Т А Н О В И Л А :

В ухвалі слідчий суддя зазначив, що необхідно накласти арешт на тимчасово вилучене у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 майно з метою забезпечення збереження доказової інформації, отриманої під час проведення 10.09.2018 року обшуків, оскільки вилучене майно може містити відомості про вчинене кримінальне правопорушення, тобто відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Незастосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, зокрема псуванню, зникненню, знищенню, передачі предметів, які є речовими доказами, тобто зберегли на собі сліди вчинення злочину та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

В апеляційних скаргах:

власник майна ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на її майно, як незаконну і необґрунтовану, та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Слідчим належним чином не доведено наявності достатніх підстав вважати, що вилучене у неї під час обшуку за місцем проживання майно відповідає будь-якому з критеріїв, зазначеному у ст.98 КПК України, а також необхідності арешту майна.

З клопотання слідчого та доданих до нього документів не вбачається, що вилучене майно має будь-яке доказове значення. Крім цього, в них відсутні дані про те, що вказане майно містить інформацію про обставини вчиненого злочину або про фізичних чи юридичних осіб, які мають відношення до його вчинення.

Доводи слідчого про те, що вилучене у неї майно має доказове значення у даному кримінальному провадженні, є засобом вчинення кримінального правопорушення та зберегло на собі його сліди, є виключно суб'єктивним припущенням слідчого та не підтверджується жодними доказами.

Слідчим у клопотанні, а слідчим суддею в ухвалі не зазначено чи було арештоване майно знаряддям вчинення кримінального правопорушення, або які його сліди зберегло на собі, як того вимагає ст.98 КПК України для визнання матеріального об'єкта речовим доказом.

З урахуванням викладеного вважає, що відсутні будь-які правові підстави для накладення арешту на її майно.

При винесені оскаржуваної ухвали слідчий суддя не врахував того факту, що слідчий не довів необхідність накладення арешту та в порушення вимог ст.173 КПК України наклав арешт на майно вилучене у неї під час обшуку;

власник майна ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на її майно, як незаконну і необґрунтовану, та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Слідчим належним чином не доведено наявності достатніх підстав вважати, що вилучене у неї під час обшуку за місцем проживання майно відповідає будь-якому з критеріїв, зазначеному у ст.98 КПК України, а також необхідності арешту майна.

З клопотання слідчого та доданих до нього документів не вбачається, що вилучене майно має будь-яке доказове значення. Крім цього, в них відсутні дані про те, що вказане майно містить інформацію про обставини вчиненого злочину або про фізичних чи юридичних осіб, які мають відношення до його вчинення.

Доводи слідчого про те, що вилучене у неї майно має доказове значення у даному кримінальному провадженні, є засобом вчинення кримінального правопорушення та зберегло на собі його сліди, є виключно суб'єктивним припущенням слідчого та не підтверджується жодними доказами.

Слідчим у клопотанні, а слідчим суддею в ухвалі не зазначено чи було арештоване майно знаряддям вчинення кримінального правопорушення, або які його сліди зберегло на собі, як того вимагає ст.98 КПК України для визнання матеріального об'єкта речовим доказом.

З урахуванням викладеного вважає, що відсутні будь-які правові підстави для накладення арешту на її майно.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власників майна ОСОБА_3, який просив задовольнити апеляційні скарги, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В провадженні СУ ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження № 12017220000001031 від 16.08.2017 року, розпочате за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.190 ч.3, 4 КК України.

10 вересня 2018 року були проведені обшуки на підставі ухвал слідчого судді Київського районного суду м.Харкова Божко В.В. від 03 та 10 вересня 2018 року: у ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, у ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2, під час яких було вилучено їх майно.

Постановою слідчого СУ ГУНП в Харківській області Дерев’яшкіна В.В. від 11.09.2018 року вилучені у ОСОБА_5 під час обшуку за місцем проживання предмети та документи визнані речовими доказами.

Постановою слідчого СУ ГУНП в Харківській області Полякова К.Л. від 10.09.2018 року вилучений у ОСОБА_4 під час обшуку за місцем проживання мобільний телефон визнаний речовим доказом.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, арешт з метою забезпечення збереження речових доказів накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1 та 2 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

При накладенні арешту на майно ОСОБА_4 та ОСОБА_5, слідчий суддя відповідно до вимог п.2 ч.2 ст.173 КПК України належним чином врахував можливість використання вказаного майна як доказу у кримінальному провадженні, а також, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, оскільки може містити відомості про факти чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження, з чим погоджується і колегія суддів.

Таким чином, твердження в апеляційних скаргах, що не доведено наявності достатніх підстав вважати, що вилучене під час обшуків майно відповідає будь-якому з критеріїв, зазначених у ст.98 КПК України, є неспроможними.

За таких обставин колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, оскільки відсутні підстави для її скасування за доводами апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги власників майна ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова Божко В.В. від 13 вересня 2018 року, якою накладено арешт на майно, вилучене 10.09.2018 року під час обшуків: у ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2, залишити без змін.

Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий -

Судді: