справа №176/1490/15-ц

провадження №2/176/43/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2018 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Волчек Н.Ю.,

з участю секретаря Ханіної М.Г.,

представника позивача Резніченка Д.М.,

представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Жовті Води цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та визнання окремих пунктів договору недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із позовом, та в подальшому уточнивши його, просять стягнути з ОСОБА_2 заборгованість на загальну суму у розмірі 29 389,57 доларів США, що за курсом 22,75 відповідно до службового розпорядження НБУ від 10.11.2015 року складає 668612,70 грн. за кредитним договором №DNJ0GA0000000074 від 24.04.2008 року та судові витрати.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 24.04.2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №DNJ0GA0000000074, згідно якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 17124,75 доларів США на термін до 24.04.2018 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за його користування. Але, в порушення умов договору відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору і станом на 10.11.2015 року має заборгованість - 29389,57 доларів США, що за курсом НБУ 22,75 складає 668612,70 грн. яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 14290,88 доларів США, що в еквіваленті складає 325117,52 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 5436,09 доларів США, що в еквіваленті складає 123671,05 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 172,44 доларів США, що в еквіваленті складає 3923,01 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 8080,19 доларів США, що в еквіваленті складає 183824,32 грн.; а також штрафи відповідно до договору - 10,99 доларів США, що в еквіваленті складає 250,00 грн. - штраф фіксована частина, та 1398,98 доларів США, що в еквіваленті складає 31826,80 грн. - штраф (процентна складова).

Ухвалою судді від 29 липня 2015 року по справі відкрито провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 26 жовтня 2017 року прийнято зустрічну позовну заяву представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та визнання пунктів кредитного договору недійсними та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

В ході розгляду справи зустрічний позов неоднарозово уточнувався, в останній редакції від 21.08.2018 року, де представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 просив визнати недійсними вимоги викладені у п.4.2 кредитного договору №DNJ0GA0000000074 від 24.04.2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та Закритим нині АТ КБ «ПриватБанк» стосовно сплати щомісячної винагороди у розмірі 0,48 річних від суми зарезервованих ресурсів та п.п.5.3, 6.4 цього договору. Зарахувати в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №DNJ0GA0000000074 від 24.04.2008 року по тілу кредиту суму сплаченої комісії у розмірі 342,97 доларів США.

Ухвалою суду від 14 вересня 2018 року в ході розгляду цього судового провадження вирішено враховувати нове найменування позивача та відповідача за зустрічним позовом "Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк", для уникнення перешкод у виконанні рішення суду.

В судому засіданні представник позивача за первісним позовом - Резніченко Д.М. позов підтримав за обставин, викладених у ньому та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом - адвокат ОСОБА_3 позов не визнав та в його задоволенні просив відмовити, а зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. При цьому суду пояснив, що нараховані Банком ОСОБА_2 суми заборгованості за спірним кредитним договором не доведені належними доказами, залишається незрозумілим з яких підстав збільшилось саме тіло кредиту. Розрахунок заборгованості, зроблений позивачем не узгоджeється з виписками про рух коштів по рахункам ОСОБА_2 та не підтверджений відповідними доказами. Також, представик відповідача за первісним позовом зазначає, що відповідно до укладених з Банком додаткових угод №1 та №2, які передбачають списання з ОСОБА_2 сум нарахованої пені, сипання на теперішній час так і не відбулося.

Що стосується зустрічного позову, то представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просив його задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в ньому та суду пояснив, що ОСОБА_2 не маючи спеціальних знань і відповідного досвіду, не міг об'єктивно на момент укладання кредитного договору №DNJ0GA0000000074 від 24.04.2008 року дати йому відповідну оцінку. Крім того, про порушення своїх прав позивач за зустрічним позовом дізнався лише в лютому 2016 року, тому вважає, що строк позовної давності ним не пропущений.

Представник АТ КБ «ПриватБанк» зустрічні позовні вимоги не визнає, вважає, що умови кредитного договору є справедливими та такими, що ґрунтуються на законі, а тому просив у задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі.

Також, представник Банку - Резніченко Д.М. суду пояснив, що збільшення суми по тілу кредиту відбулося за рахунок несплачених відповідачем кредитних платежів за страховими договороми.

Суд, заслухавши, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити з наступних підстав.

У відповідності зі статтею 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами.

Статті 12, 81 ЦПК України передбачає обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 24.04.2008 року між сторонами був укладений кредитний договір №DNJ0GA0000000074 від 24.04.2008 року, під заставу житла, вартість нерухомості 21500,00 доларів США, початковий внесок 6450 доларів США, сума кредиту 15050, 00 доларів США. Мета кредиту - купівля житла/споживчий кредит, забезпеченням кредиту виступає іпотека нерухомості. Відповідно до договору кредит погашається щомісячно рівними платежами, щомісячний платіж 228,45 доларів США. /а.с. 10-12/

Отже, Банк зобов`язався надати Позичальнику кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу на строк з 24.04.2008 року по 24.04.2018 року включно, у вигляді не поновлювана лінія у розмірі 17124,75 дол. США на наступні цілі: у розмірі 15050 дол. США на споживчі цілі, у розмірі 301,00 дол. США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 86,00 дол.США - страхування майна, 75,25 дол. США - особисте страхування, а також у розмірі 1612,50 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту щомісяця в Період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 0,48% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.7.2 даного Договору.

21 березня 2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору № DNJ0GA0000000074 від 24.04.2008 року, згідно якої суму заборгованості, що виникла в період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цієї додаткової угоди зменшено на 2936,57 доларів США пені. Також, сторони домовились, що період сплати кредиту починається з 21.03.2012 року, позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 367,98 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії. Графік погашення кредиту викладено в новій редакції. /а.с.79, 80/

14 січня 2013 року між сторонами укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору № DNJ0GA0000000074 від 24.04.2008 року, згідно якої, суму заборгованості, що виникла в період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цієї додаткової угоди зменшено на 2037,30 доларів США пені. Також, сторони домовились, що період сплати кредиту починається з 14.01.2013 року, позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 390,95 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії. Графік погашення кредиту викладено в новій редакції. /а.с.15, 16, 77,78/

Але, в порушення умов договору відповідач не належним чином виконував свої зобов`язання по погашенню заборгованості за спірним кредитним договором і станом на 10.11.2015 року має заборгованість - 29389,57 доларів США, що за курсом НБУ 22,75 складає 668612,70 грн. яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 14290,88 доларів США, що в еквіваленті складає 325117,52 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 5436,09 доларів США, що в еквіваленті складає 123671,05 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 172,44 доларів США, що в еквіваленті складає 3923,01 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 8080,19 доларів США, що в еквіваленті складає 183824,32 грн.; а також штрафи відповідно до договору - 10,99 доларів США, що в еквіваленті складає 250,00 грн. - штраф фіксована частина, та 1398,98 доларів США, що в еквіваленті складає 31826,80 грн. - штраф (процентна складова).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і обов'язки відповідно до договору. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Таким чином суд знайшов доведеним факт існування кредитних відносин між сторонами, що підтверджено належними та допустимими доказами, наданими позивачем, а отже з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитом, відсотками та комісією станом на 10.11.2015 року.

Що стосується пені та штрафів, нарахованих за спірним договором, а саме: 8080,19 доларів США, 10,99 доларів США - штраф фіксована частина та 1398, 98 - штраф (процентна складова) то необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Тому, у задоволенні позову в частині стягнення пені та штрафів слід відмовити.

Щодо інших нарахованих відповідачу ОСОБА_2 сум, то вони повністю підтверджені наданими позивачем та дослідженими у судовому засіданні доказами.

У судовому засіданні було оглянуто оригінал кредитної справи ОСОБА_2, де містяться окрім оригіналу спірного кредитного договору та додаткових угод оригінали договору особистого страхування від 24.04.2008 року, укладеного між ЗАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" та ОСОБА_2, із сумою страхового платежу 380,01 грн. та оргигінал договору страхування майна від 24.04.2008 року, страховий платіж за яким 434,30 грн.

Позарозумним сумнівом судом також було встановлено, що суми страхових платежів ОСОБА_2 не вносились, за рахунок цього збільшилась заборгованість за тілом кредиту, що відповідає поясненням представника позивача Резніченка Д.М. та спростовує пояснення представника відповідача ОСОБА_3, про недоведенність збільшення розміру заборгованості по тілу кредиту.

Також, судом розяснювалось право відповідача заявити клопотання про призначення по справі судово-економіної експертизи для визначення дійсної заборгованості за кредитиним договором, однак відповідач своїм правом не скористався, клопотань про призначення відпвідної експертизи не заявляв.

Що ж стосується зустрічного позову ОСОБА_2 до АТ КБ "ПриватБанк", то суд вважає його спробою уникнути відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, а тому у його задоволенні слід відмовити з наступних підстав.

За правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України від 12 липня 2001 р. № 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" договір про надання фінансових послуг повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року, дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України від 12 травня 1991 р. № 1023-XII "Про захист прав споживачів" до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Враховуючи той факт, що спірний кредитний договір був підписаний сторонами 24.04.2008 року та даний договір має дві додаткові угоди, які ОСОБА_2 виконувались протягом певного часу, про що свідчить виписка по руху коштів по рахункам ОСОБА_2 /а.с. 131-216/, суд приходить до висновку, що оспорювані пункти договору (п.4.2, 5.3, 6.4) не містять у собі несправедливих умов, які б могли тягнути за собою визнання їх недійсними, оскільки підписуючи договір позивач знав про оспорювані умови договору, та підписуючи цей договір свідомо погодився з ними та виконував їх. Також, не існувало ніяких інших умов, які б примусили останнього підписати договір на вкрай невигідних для себе умовах.

Волевиявлення позивача під час укладання кредитного договору було вільним, свідомим та повністю відповідало внутрішній волі позивача за зустрічним позовом та було направлено на реальне настання правових наслідків, що відповідає вимогам ст. 203 ЦК України. Позивач не примушувався до укладання договору, він особистим підписом посвідчив добровільність його укладання, вільно обрав кредитодавця на момент укладання договору, позивач вважав умови розумними та справедливими, про це свідчить термін дії договору, який укладено 24.04.2008 року, та лише понад десять років його дії позивач вирішив визнати недійсними окремі його пункти. Застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей Закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що неналежне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором підтверджене доказами та виходячи із встановлених ст. 526 ЦК України загальних умов виконання зобов'язання і передбаченого ст. 629 ЦК України принципу обов'язковості договору, з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" " підлягає стягненню сума заборгованості станом на 10.11.2015 року у загальному розмірі 19899,41 доларів США, що за курсом 22,75 відповідно до службового розпорядження НБУ від 10.11.2015 року складає 452711,58 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 14290,88 доларів США, що в еквіваленті становить 325 117,52 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 5436,09 доларів США, що в еквіваленті становить 123 671,05 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 172,44 доларів США, що в еквіваленті складає 3923,01 грн.

Відповідно до ст. 133,141 ЦПК України із відповідача на користь банку необхідно стягнути судові витрати в сумі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що складає 2474,12 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 549, 599, 1054 ЦК України та згідно ст.ст. ст.ст. 131, 141, 247, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що має ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого проживаючим за адресою: АДРЕСА_1, на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором №DNJ0GA0000000074 від 24.04.2008 року станом на 10.11.2015року у загальному розмірі 19 899,41 доларів США, що за курсом 22,75 відповідно до службового розпорядження НБУ від 10.11.2015 року складає 452 711,58 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 14290,88 доларів США, що в еквіваленті становить 325 117,52 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 5436,09 доларів США, що в еквіваленті становить 123 671,05 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 172,44 доларів США, що в еквіваленті складає 3923,01 грн. А також, 2474 (дві тисячі чотириста сімдесят чотири) грн. 12 коп. на відшкодування частини сплаченого судового збору.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та визнання окремих пунктів договору недійсними - відмовити.

Сторони можуть оскаржити рішення суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтоводський міський суд.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Н.Ю. Волчек