Справа № 428/951/14-к

Провадження № 11-кп/782/309/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«28» вересня 2018 року                         місто Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого судді - Руденка В.В.

суддів - Люклянчука В.Ф., Рябчун О.В.

секретаря судового засідання - Магомедова Ш.Х.

за участю прокурора - Кім Р.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Луганської області кримінальне провадження №12012030370000222 від 19.02.2015 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні – прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_3 на вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24 липня 2018 року, яким:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, розлученого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_1 Вадлтимовисча, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого ТОВ «Фабрика Вкуса», логістом, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого, -

визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, та його виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

В С Т А Н О В И Л А :

Органами досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

26 червня 2005 року, приблизно о 02 годині 30 хвилин, ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного спяніння та знаходячись біля кафе «Уют», яке розташоване у житловому будинку за адресою Луганська область, м.Сєвєродонецьк, проспект Космонавтів, 8, маючи злочинний намір, спрямований на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, побачивши випадкового перехожого на імя ОСОБА_6 та спровокував з останім сварку та на грунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс останньому не менше ніж 5 ударів руками та ногами в область голови, чим заподіяв ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, переламу потиличної кістки, забою головного мозку III ступеня, параорбітальних гематом повік обох очей, множинних саден, підшкірних гематом обличчя, волосистої частини голови, після чого був затриманий на місці скоення злочину співробітниками міліції.

Тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми (переламу потилочної кістки, забою головного мозку III ступеня, параорбітальних гематом повік обох очей, множинних саден, підшкірних гематом обличчя, волосистої частини голови), які як наслідок ускладнилися гнійним посттравматичним менінгітом, набряком речовини та стволу головного мозку, стали причиною смерті потерпілого ОСОБА_6, яка настала 18.07.2005, об 11 годині 45 хвилин, у відділенні реанімації Сєвєродонецької міської багатопрофільної лікарні та згідно висновку судово-медичної експертизи № 25/56 від 06.10.2006 - 24.01.2007 року за ступенем тяжкості (стосовно живої особи) мають ознаки тяжкого тілесного пошкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння.

Дерджавним обвинуваченням дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.2 ст.121 КК України,  як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування виправдувального вироку суду у зв’язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства. Просить призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає, що своє рішення суд мотивував тим, що зібрані стороною обвинувачення докази доводять лише те, що стосовно потерпілого ОСОБА_6 26 червня 2005 року приблизно о 2 годині 30 хвилин було вчинене кримінальне правопорушення, але показання свідків, отримані безпосередньо судом, письмові докази та висновки експертиз не свідчать про винуватість обвинуваченого ОСОБА_4

Проте, як зазначає апелянт, розглянувши кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4С та ухваливши остаточне рішення про недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, суд допустив такі порушення кримінального процесуального закону, які не можуть свідчити про законність та обґрунтованість вироку.

Так, згідно із ст.319 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні повинен бути проведений в одному складі суддів. У разі якщо суддя позбавлений можливості брати участь у судовому засіданні, він має бути замінений іншим суддею, який визначається у порядку, встановленою ч.3 ст.35 КПК України. Після заміни судді судовий розгляд розпочинається спочатку, крім випадків, передбачених ч.2 зазначеної статті та ст.320 КПК України. Суд вмотивованою ухвалою може прийняти рішення про відсутність необхідності розпочинати судовий розгляд з початку та здійснювати повторно всі або частину процесуальних дій, які вже здійснювалися під час судового розгляду до заміни судді, якщо таке рішення не може негативно вплинути на судовий розгляд та за умови дотримані таких вимог: 1) сторони кримінального провадження, потерпілий не наполягають на новому проведенні процесуальних дій, які вже були здійсненні судом до заміни судді; 2) суддя, що замінив суддю, який вибув, ознайомився з ходом судового провадження та матеріалами кримінального провадження, наявними в розпорядженні суду, згоден з прийнятими судом процесуальними рішеннями і вважає недоцільним нове проведення процесуальних дій, що вже були проведені до заміни судді. У цьому випадку докази, що були дослідженні під час судового розгляду до заміни судді, зберігають доказове значення та можуть бути використані для обґрунтування судових рішень.

У свої скарзі прокурор зазначає, як свідчать матеріали судового розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_4, 22.02.2016 суддею Макаренко І.Г. було прийнято рішення про його продовження після заміни судді Горбатенко О.М. При цьому, судом були досліджені письмові докази, надані стороною обвинувачення. Однак, 23.06.2017 року, у порушення вимог ст.319 КПК України, без підстав, визначених цією статтею, суддею Макаренко І.Г. винесено нову ухвалу про призначення судового розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 Після прийняття зазначеного рішення судовий розгляд кримінального провадження розпочато з початку та у мотивувальній частині оскаржуваного вироку стосовно ОСОБА_4 наведені лише показання свідків, допитаних в судовому засіданні після 23.06.2017 року, та відсутні показання свідка ОСОБА_7, яка була допитана в судовому засіданні 15.07.2015 року під час судового розгляду кримінального провадження суддею Горбатенко О.М.

Натомість, як вказується в апеляційній скарзі, в мотивувальній частині оскаржуваного вироку містяться посилання на показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які були допитані в судовому засіданні під час судового розгляду кримінального провадження суддею Сєвєродонецького міського суду Олійник В.М., якою 20.11.2014 року винесено вирок стосовно ОСОБА_4 про його виправдання, та який скасовано вироком апеляційного суду Харківської області 29.01.2015 у зв’язку із істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

Наведене посилання суду на показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, на думку прокурора, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, адже ст.23 КПК України чітко визначено, що показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Згідно із ч.2 зазначеної статті, не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених КПК. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо у судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК, а саме: ст.225 КПК України - допит свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні, коли у виняткових випадках, пов’язаних із необхідністю отримання показань свідка чи потерпілого під час досудового розслідуванні якщо через існування небезпеки для життя і здоров’я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такого свідка чи потерпілого в судовою засіданні, та ст.97 КПК України - показання з чужих слів, коли здійснюється висловлювання в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи.

Крім того, в своїй апеляційній скарзі прокурор вказує, що в мотивувальній частині оскаржуваного вироку судом наведені висновки судово-медичних експертиз потерпілого ОСОБА_6 а саме: № 178 від 26.08.2005, № 750 від 15.11.2005, № 25/56 від 24.01.2007 № 468 від 30.04.2008, якими встановлені ступінь тяжкості та характеру тілесних ушкоджень, а також причина смерті потерпілого, але які містять деякі суперечності. Зокрема, як зазначає апелянт, висновком комісійної судово-медичної експертизи №25 від 24.01.2007 та висновки експерта № 750 від 15.11.2005 щодо відсутності причинного зв’язку між тілесними ушкодженнями, спричиненими ОСОБА_6, та його смертю визнані науково необґрунтованими. Згідно з цим же висновком ОСОБА_6 була спричинена відкрита черепно-мозкова травма у вигляді перелому потиличної кістки, забиття головного мозку 111 ступеня, параорбітальних гематом повік обох очей, множинних саден, підшкірних гематом обличчя, волосистої частини голови, яка в своїй течії ускладнилася гнійним посттравматичним менінгітом, набряком речовини і стовбура головного мозку, що і послужило причиною смерті потерпілого. При цьому, експертами зазначено, що для утворення зазначених ушкоджень було необхідно не менше п'яти ударно-травматичних впливів твердих тупих предметів, ймовірно - з обмеженою і необмеженою контактуючими поверхнями. Проте, згідно висновку експерта № 468 від 30.04.2008, у ОСОБА_6 встановлена відкрита черепно-мозкова трав у вигляді забою головного мозку середнього ступеня, перелому основи передньої черепної ямки, назальної ликвореї, крововиливів під м'які мозкові оболонки головного мозку, пневмоцефалії, множинних крововиливів в м’які тканини голови, субкон'юктівальних крововиливів, синців в періорбітальних областях, множинних саден і синців на волосистій частині голови і обличчі. Причиною смерті ОСОБА_6 стала вищеописана черепно- мозкова травма, що ускладнилася в своїй течії розвитком посттравматичного гнійного менінгіту, що призвів до набряку головного мозку і порушення мозкового кровообігу. При цьому, експертами зазначено, що в зв'язку з відсутністю рентгенологічних знімків і протоколів комп'ютерно- томографічного дослідження головного мозку, не виявилося можливим більш детально оцінити характер і точну локалізацію забиття головного мозку і переломів кісток черепа.

Відповідно до ч.1 ст.332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам. Частиною другою зазначеної статті встановлено, що суд має право своє ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дає змоги усунути виявлені суперечності, а також існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.

Як свідчать матеріали судового розгляду, з урахуванням зазначених обставин, 23.07.2018 року в судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про призначення комісійної судово-медичної експертизи з метою остаточного встановлення характеру тілесних ушкоджень, спричинених потерпілому ОСОБА_6, проте дане клопотання залишено судом без задоволення з мотивів давності події.

Таким чином, прокурор вважає, що суд допустив неповноту судового розгляду, залишивши недослідженими обставини, з’ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальних провадженнях підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завдані кримінальним правопорушенням, до якої, зокрема, відноситься і фізична шкода, а також порушив вимоги ч.6 ст.22 КПК України щодо обов’язку суду створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, зберігаючи об’єктивність та неупередженість.

Також, про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на думку апелянта, свідчить те, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, а також висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності. Зокрема, як зазначається в апеляційній скарзі, судом повністю проігноровано як        доказ вирок Сєвєродонецького міського суду від 22.05.2007 (справа № 1-209/07) (т.3 а.п.50-58), яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.296 КК України. Відповідно до фабули обвинувачення, визнаної судом доведеною, ОСОБА_4 вчинив зазначений злочин 26 червня 2005 року, приблизно о 01 год., перебуваючи біля кафе «Уют» розташованого в будинку №8 по пр.Космонавтів м.Сєвєродонецька, спричинивши тілесні ушкодження рукою ОСОБА_10, шматком асфальту ОСОБА_11, вчинивши опір ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 Саме під час розгляду зазначеної кримінальної справи судом винесено постанову від 22.07.2007 року про виділення в окреме провадження епізоду № 2 обвинувачення ОСОБА_4 за ч.2 ст.121 КК України (т.2 а.с.2-3).

Також, як зазначає апелянт, судом проігноровано дані карти виклику швидкої медичної допомоги № 74 від 26.06.2005, згідно якої: «на розі будинку 8 по пр.Космонавтів м. Сєвєродонецька знаходиться невідомий чоловік, якому під час надання первинної медичної допомоги встановлю діагноз «ЗЧМТ, мозкова кома, закрита травма грудної клітини, пневмоторакс?», поступила о 1 год. 46 хв.»

Крім того, прокурор вказує, що судом не взято до уваги, що неодноразово допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 вказувала саме на ОСОБА_4, як на єдину особу, яка бешкетувала вночі 26.06.2005 року біля буд.8 пр.Космонавтів м.Сєвєродонецька, показання зазначеного свідка співпадають з показаннями допитаних в судовому засіданні співробітників поліції ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які виїжджали за викликом до буд.8 по пр.Космонавтів м.Сєвєродонецька та затримували ОСОБА_4, та повідомили, що мешканці зазначеного будинку вказували саме на ОСОБА_4, як на особу, яка конфліктувала тієї ночі. В той же час, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12, який має дружні стосунки з ОСОБА_4, заперечував будь-яку участь останнього у будь-якому конфлікті, навіть, усупереч фактам, встановленим вищезазначеним вироком Сєвєродонецького міського суду від 22.05.2007 року.

Натомість, як зазначається в апеляційній скарзі, судом зроблено висновок про те, що надані стороною обвинувачення докази доводять лише, що вчинене кримінальне правопорушення у відношенні потерпілого ОСОБА_6 дійсно мало місце 26 червня 2005 року приблизно о 02 годині 30 хвилин, що, з урахуванням наведених доводів не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

Отже, з урахуванням наведених обставин, прокурор вказує на невмотивованість оскаржуваного вироку, оскільки суд лише виклав досліджені ним докази, не навівши конкретні мотиви та підстави ухвалення ним рішення, що є порушенням ст.370 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку прокурора, який підтримав доводи поданої апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні у повному обсязі та наполягав на її задоволенні, вислухавши думку обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважали вирок суду законним і обґрунтованим та просили залишити вирок без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

Однак, колегії суддів вважає, що вказаних вимог закону суд першої інстанції не дотримався з огляду на наступне.

Так, згідно з положеннями ст.319 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні повинен бути проведений в одному складі суддів. У разі якщо суддя позбавлений можливості брати участь у судовому засіданні, він має бути замінений іншим суддею, який визначається у порядку, встановленою ч.3 ст.35 КПК України. Після заміни судді судовий розгляд розпочинається спочатку, крім випадків, передбачених частиною другою зазначеної статті та ст.320 КПК України.

З матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, вбачається, що воно перебувало в провадженні судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Горбатенко О.М. з 19 лютого 2015 року (том № 6 а.с.2) , але після заявленого та задоволеного самовідводу судді Горбатенко О.М. 17 грудня 2015 року, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.12.2015 року (том № 6 а.с.69) було передано судді Макаренко І.Г., яка під час судового засідання 22 лютого 2016 року (том №6 а.с.71) та після обговорення з учасниками провадження питання про продовження розгляду справи іншим складом суду, ухвалила рішення продовжити розгляд справи на підставі раніше досліджених доказів.

При цьому, як вбачається з журналів судових засідань під головуванням судді Горбатенко О.М., судом були допитані - 15.05.2015 року обвинувачений ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_12 (том № 6 а.с.24-26); а також 15.07.2015 року свідки ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_15 та ОСОБА_7 (том № 6 а.с.36-38).

Однак пізніше, головуючою у справі суддею Макаренко І.Г. 23.06.2017 року було проведено підготовче судове засідання у цьому кримінальному провадженні та призначено судовий розгляд (том № 6 а.с.112-113), під час якого 16 лютого 2017 року судом були повторно допитані свідки: ОСОБА_15, ОСОБА_18, ОСОБА_17 та ОСОБА_12 (том № 6 а.с.156-157). Інші свідки судом не допитувалися та ухвали про привід свідків: ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, та ОСОБА_21 залишилися не виконаними.

Між тим, як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку, суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.121 КК України та обґрунтовуючи свої висновки щодо недоведеності вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, послався, зокрема на показання свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9

Однак, як свідчать матеріали судового провадження та журнали судових засідань від 23.06.2017 (том № 6 а.с.112-113), від 03.11.2017 (том № 6 а.с.126), від 14.12.2017 (том № 6 а.с.132), від 16.02.2018 (том № 6 а.с.156-157), від 29.05.2018 (том № 6 а.с.173-174), від 11.07.2018 (том № 6 а.с.177), від 23.07.2018 та від 24.07.2018 року (том № 6 а.с.180, 182), проведених під головуванням судді Макаренко І.Г., свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у судовому засіданні не допитувалися, про що слушно вказується в апеляційній скарзі прокурора.

Зазначені свідки допитувалися лише у судовому засіданні 29 квітня 2014 року під головуванням судді Олійник В.М., якою 20.11.2014 року було винесено виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_4 за ч.2 ст.121 КК України (том №5 а.с.234-237), але який було скасовано Апеляційним судом Харківської області 29.01.2015 року у зв’язку із істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та призначено новий судовий розгляд.

Відповідно до ч.1 ст.95 КПК України показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Згідно з положеннями частини четвертої вказаної статті суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. 

Показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, дані ними у судовому засіданні ще 29 квітня 2014 року, були досліджені судом 12 липня 2018 року шляхом відтворення аудіозапису технічної фіксації судового засіданні від 29.04.2014 року, що відображено на технічному носії (том № 6 а.с.181) та покладені в основу виправдувального вироку. Разом з тим, суд у своєму вироку не навів мотивів, за яких він визнав ці докази належними та допустимими, відповідно до критеріїв, визначених ст.ст.84-86, 95 КПК України.

Окрім того, під час апеляційного розгляду даного кримінального провадження судом апеляційної інстанції були встановлені певні порушення порядку фіксування перебігу судового засідання під час розгляду у суді першої інстанції.

Дослідженням матеріалів кримінального провадження встановлено відсутність журналу судового засідання від 12 липня 2018 року, під час якого, як стверджує сторона захисту, був допитаний обвинувачений ОСОБА_4 по суті висунутого проти нього обвинувачення.

При цьому перебіг судового засідання від 14 грудня 2017 року (том №6 а.с.132), під час якого суд, після вчинення прокурором певних процесуальних дій, повинен був допитати обвинуваченого ОСОБА_4 по суті обвинувачення, не підтверджуються аудіофайлами, що містяться на технічних носіях аудіофіксації судових засідань, наявних у матеріалах (том № 6 а.с.181) та додатково долучених до матеріалів провадження (том № 6) дев’яти дисках.

Відповідно до положень статей 103, 108 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися, зокрема, у журналі судового засідання. Під час судового засідання ведеться журнал судового засідання, який ведеться та підписується секретарем судового засідання.

Згідно з ч.4 ст.107 цього Кодексу фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов’язковим.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема – істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Отже, відсутність журналу судового засідання від 12 липня 2018 року та технічних носіїв аудіофіксації судового засідання від 14 грудня 2017 року є істотним порушенням кримінального процесуального закону, що відповідно до п.7 ч.2 ст.412 та п.1 ч.1 ст.415 КПК України, тягне за собою скасування вироку суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням викладеного апеляційний суд дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора про істотність порушень судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону є обґрунтованими та в цій частині підлягають задоволенню.

Одночасно, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними, бо повинні буди перевірені та враховані під час нового судового розгляду.

Згідно з ч.2 ст.415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні – прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24 липня 2018 року відносно ОСОБА_4 за ч.2 ст.121 КК України – підлягає скасуванню у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції, з неухильним дотриманням норм процесуального законодавства, необхідно всебічно, повно та об’єктивно з’ясувати всі обставини справи, після чого, виходячи з сукупності досліджених судом та перевірених доказів, прийняти законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

       Відповідно до п.3 ч.1 ст.419 КПК України в резолютивній частині ухвали апеляційного суду зазначається рішення щодо запобіжного заходу.

За змістом ч.4 ст.176 цього Кодексу запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

       Як вбачається з оскаржуваного вироку, судом першої інстанції стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирався. Під час апеляційного розгляду прокурор не заявляв клопотання про обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу, а колегія суддів апеляційного суду не вбачає правових підстав для вирішення питання про обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 будь-якого запобіжного заходу за власною ініціативою.

       Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415 та ст.ст.418, 419 КПК України, колегія суддів, -

        У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні – прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24 липня 2018 року відносно ОСОБА_4 за ч.2 ст.121 КК України – скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

          Ухвала апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. ОСОБА_22 ОСОБА_23 Рябчун