Справа №2-а-749/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2009 року м.Кодима, Одеської області
Кодимський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Сопільняка О.М. розглянувши відповідно до ч.3 ст.122 КАС України у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кодимської районної державної адміністрації Одеської області про стягнення недоотриманої щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2004-2009 роки та відшкодування завданої моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Кодимської районної державної адміністрації Одеської області (далі УПСЗН) про стягнення недоотриманої разової допомоги до 5 травня за 2004-2009 роки в сумі 16817 грн.25 коп. та відшкодування завданої внаслідок цього моральної шкоди в сумі 300 грн.
В судове засідання сторони не з’явились, надавши кожен заяви про розгляд справи без їх участі, які підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ч.3 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
У своєму позові позивач вказав, що є інвалідом війни 2-ї групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Зокрема, згідно ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на одержання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Однак, відповідач протягом 2004-2009 р.р. виплачував вказану допомогу у меншому розмірі, зокрема, у 2004 році –160 грн., 2005-2006 р.р. – по 330 грн., 2007 р.– 360 грн., 2008 р. - 400 грн., 2009 р. – 430 грн., хоча повинен був виплачувати допомогу у розмірі: за 2004 рік – 739 грн.60 коп. (92.45 х 8), за 2005 р. – 2656 грн. (332 х 8), за 2006 р. – 2872 грн. (359 х 8), за 2007 р. – 3360 (420 х 8), за 2008 р. – 4200 (525 х 8) і за 2009 р.- 5000 грн. (625 х 8), а всього 18827 грн. 60 коп. Фактично ж ним отримано допомоги на суму 2010 грн. Вказані виплати відповідачем здійснювалися у розмірах, встановлених відповідно до законів України про державний бюджет України на відповідні роки, які відповідними рішеннями Конституційного Суду України визнані неконституційними. Таким чином, за вказаний період ним недоотримано 16817 грн. 60 коп., які просив стягнути з відповідача. Крім цього, просив стягнути 300 грн. моральної шкоди, завданої несвоєчасним отриманням належної допомоги, оскільки він був змушений вивчати законодавство, що регулює вказані відносини, було порушено його право власності в розумінні матеріального забезпечення, як законно очікуємого майнового блага, порушений звичний спосіб життя та нормальні життєві зв’язки.
Представник відповідача у поданому до суду запереченні позов не визнав, вказавши, що виплати позивачеві щорічної грошової допомоги до 5 травня здійснювались відповідно до чинних на час їх виплати нормативних актів – законів України про Державний бюджет на відповідні роки та постанов Кабінету Міністрів України. На час проведення цих виплат відповідні положення цих Законів ще не були визнані неконституційними, тому відповідач діяв у відповідності до діючого на момент виплати допомоги законодавства. З цих підстав просив відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши адміністративний позов та заперечення відповідача, а також наявні у справі докази суд визнає позов частково обґрунтованим і вважає необхідним задовольнити його частково з таких підстав.
Згідно ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає справу у межах заявлених вимог. В описовій частині свого позову позивач наводить розрахунки, згідно яких сума недоотриманої допомоги за 2004-2009 р.р. склала 16817 грн. 60 коп., однак у резолютивній частині позову позивач просить стягнути 10217 грн. 25 коп., що суд визнається технічної опискою. Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає необхідним вийти за межі заявлених вимог і прийняти до уваги суму 16817 грн. 60 коп.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-ХІІ від 22 жовтня 1993 року, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До них належать учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни .
Судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій, які відбувалися на території р.Афганістан, інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням серії Б №462896, виданим 03.07.2003 року УПСЗН в Кодимському районі, і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни.
Зокрема, відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач, як інвалід війни 2 групи, має право на отримання щорічної грошової допомоги до Дня Перемоги (яка повинна виплачуватись до 5 травня щорічно) у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Частиною 7 ст.17 цього закону встановлено, що фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію цього закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а частиною 1 ст.17-1 Закону визначено, що виплату щорічної допомоги до 5 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення, тому суд визнає УПСЗН в Кодимському районі належним відповідачем у справі.
Судом встановлено, що відповідачем зазначена допомога була виплачена: у 2004 році – у розмірі 160 грн., у 2005-2006 р.р. – по 330 грн., у 2007 р.– 360 грн., у 2008 р. – 400 грн. і у 2009 р. – 430 грн., що підтверджується наданою відповідачем довідкою, яка є у справі.
Статтею 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього закону та інших актів законодавства України.
Відповідно до ч.2 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року порядок виплати разової грошової допомоги ветеранам війни визначається Кабінетом Міністрів України. Законами України про державний бюджет на 2004-2006 р.р. було встановлено, що КМУ передбачаються грошові кошти необхідні для виплати ветеранам війни разової допомоги до дня Перемоги.
Законами України про державний бюджет України на 2004-2006 р.р. виплати одноразової грошової допомоги у розмірі, встановленому Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" були призупинені та визначні нові – у 2004 році у розмірі 160 грн., 2005-2006 р.р. – по 330 грн.
Зазначені Закони України у передбаченому Конституцією України порядку не скасовувались, незаконними чи не конституційними не визнавались, були чинним на момент виплати вказаної щорічної разової грошової допомоги, тому правових підстав для задоволення позову за період 2004-2006 р.р. судом не встановлено.
Стосовно позовних вимог за 2007-2008 р.р. судом встановлено наступне.
Згідно із Законом України від 19.12.2006 N489-V "Про Державний бюджет України на 2007рік" дію норм закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо розміру виплат щорічної разової грошової допомоги зупинено на 2007 рік. Статтею 29 цього Закону установлено нові розміри виплат такої допомоги, як склали: інвалідам війни I групи - 450 гривень, інвалідам війни II групи - 360 гривень, інвалідам війни III групи - 300 гривень.
Положення пункту 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким на 2007 рік було зупинено дію частини п'ятої ст.ст.12, 13, 14, 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України у справі № 6-рп від 09 липня 2007 року.
Законом України від 28.12.2007 N107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якими визначено, що розмір разової грошової допомоги, яка виплачується особам, на яких поширюється дія цього закону, щорічно до 5 травня, визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, установлених законом про Державний бюджет України. Так, разову грошову допомогу позивачеві до 5 травня у 2008 році встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року N183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2008 році відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" у розмірі 400 грн.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N10-рп/2008 зміни, внесені до закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, рішення Конституційного Суду України про визнання змін, внесених законами України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо визначення розмірів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня такими, що не відповідають Конституції України, були прийняті 09 липня 2007 та 22 травня 2008 року, тобто після встановленого граничного терміну виплати цієї допомоги – 5 травня щорічно.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в періоди з 01 січня 2007 до 08 липня 2007 р. та з 01 січня 2008 до 21 травня 2008р. закони України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були чинними та підлягали виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як це передбачає ч.2 ст.19 Конституції України. Тобто на момент виплати вказаної щорічної допомоги відповідач діяв відповідно до діючого на момент здійснення виплат законодавства.
Разом з цим, із дати прийняття рішень Конституційним Судом України особи мають право на виплату допомоги до 5 травня у розмірах, визначених законом "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Таким чином, зазначена щорічна одноразова допомога до 5 травня повинна була виплачуватися:
у 2007 році:
- з 01.01.2007 до 08.07.2007 р.р. – відповідно до Закону України "Про Державний
бюджет України на 2007 рік";
- з 09.07.2007 до 31.12.2007 р.р. - відповідно до Закону України "Про статус
ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
у 2008 році:
- з 01.01.2008 до 21.05.2008 - відповідно до Закону України "Про Державний
бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України";
- з 22.05.2008 до 31.12.2008 р.р. – відповідно до Закону України "Про статус
ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Статтею ст.17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено право осіб, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Із аналізу зазначених нормативних актів випливає, що право на отримання щорічної одноразової допомоги до 5 травня у розмірах, встановлених законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", мають особи, які взагалі не отримали її з різних причин до 5 травня, у разі їх звернення за отриманням такої допомоги після поновлення дії норм цих законів у зв'язку з визнанням неконституційними змін до них, у строк до 30 вересня відповідного року.
Судом же встановлено, що позивач отримав вказану разову грошову допомогу за 2007 та 2008 р.р. у передбачені законом строки, тобто до 5 травня. При цьому, отримав її у розмірі, встановленому відповідними нормативними актами які були чинні на момент здійснення виплат, після визнання цих нормативних актів неконституційними впродовж поточного року з заявами про виплату допомоги у більшому розмірі не звертався, тому суд не знаходить підстав для задоволення позову позивача і за 2007 та 2008 р.р.
Стосовно позовних вимог за 2009 рік.
Вказану щорічну разову грошову допомогу у 2009 році визначено п.1 постанови Кабінету Міністрів України №211 від 18.03.2009 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2009 році відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань», зокрема, у розмірі 430 грн.
Разом з цим, на момент прийняття вказаної постанови КМУ у зв’язку з ухваленням Конституційним Судом України рішень № 6-рп від 09 липня 2007 року та 10-рп/2008 від 22.05.2008 року чинною була редакція ч.5 ст.13 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка встановлювала розмір зазначеної допомоги на рівні восьми мінімальних пенсій за віком.
При цьому, вихідним критерієм обчислення розміру грошової допомоги до 5 травня є розмір мінімальної пенсії за віком, установлений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про державний бюджет на відповідний рік.
Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» №835-VI від 26 грудня 2008 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2009 рік затверджено у розмірі прожиткового мінімуму за грудень місяць 2008 року, тобто у розмірі 498 грн., встановленому ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік». Отже, на момент виплати позивачеві вказаної одноразової допомоги у 2009 році розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, складав 498 грн.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що на момент виплати позивачеві належної допомоги у 2009 році чинними були нормативні акти, які по-різному вирішували це питання, зокрема ч.5 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначала розмір цієї допомоги на рівні восьми мінімальний пенсій за віком, а постанова КМУ №211 від 18.03.2009 року – у розмірі 430 грн.
Згідно з положеннями ч.2 ст.9 КАС у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України чи міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховного Радою України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає, що застосуванню підлягають норми, визначені ч.5 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не підзаконний акт, яким є постанова №211 від 18.03.2009 року, яка істотно звужує обсяг встановлених прав позивача.
При цьому при визначенні розміру належної позивачеві допомоги до 5 травня за 2009 рік для розрахунку слід брати саме мінімальну пенсію за віком, визначену у відповідності з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про державний бюджет.
Таким чином, позивачеві має бути донарахована та виплачена допомога до 5 травня за 2009 рік виходячи з наступного: 498 х 8 – 430 = 3554 грн., де «498» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, який був встановлений з 01 січня по 01 листопада 2009 року, «8» - кратність, встановлена ч.5 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і «430» - сума виплачена позивачеві у 2009 році відповідно до постанови КМУ №211 від 18.03.2009 року.
Вимоги позивача про відшкодування завданої моральної шкоди задоволенню не підлягають у повному обсязі, зокрема, за 2004-2008 р.р. - з підстав правомірності дій відповідача, за 2009 рік – через відсутність правових підстав, оскільки згідно чинного законодавства України моральна шкода може бути відшкодована у випадках, передбачених законом, однак Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" такої можливості не передбачає.
На підставі викладеного, ст.3, 19, 92 Конституції України, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 88, 159, 116, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Кодимської районної державної адміністрації Одеської області за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік, встановлену ч.5 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 3554 (три тисячі п’ятсот п’ятдесят чотири) грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Кодимський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Сопільняк О.М.