Справа №2-111/10

Р І Ш Е Н НЯ

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                      18 січня  2010 року                                             м. Кодима, Одеської області

                     Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого -  судді                                 Сопільняка О.М.

при секретарі                                           Поліковській О.І.

з участю позивача                                    ОСОБА_1

відповідача                                               ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кодимі, Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення аліментів на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі,

в с т а н о в и в:

        Позивач ОСОБА_1 25.11.2009 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення аліментів на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі у розмірі по 250 грн. на кожну дитину.  

        В судовому засідання позивач свій позов підтримала та пояснила, що відповідач є батьком її неповнолітніх дітей –  доньки ОСОБА_3, 15 червня 1996 року та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно рішення Кодимського районного суду сплачує на її користь аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини свого місячного доходу. Сплачуваних відповідачем аліментів не достатньо для належного утримання дітей, тому просить позов задовольнити повністю.    

        Відповідач позов не визнав, пояснивши, що не має змоги сплачувати аліменти у заявленому позивачем розмірі. Просить в задоволенні позову відмовити, оскільки підстав для зміни розміру аліментів, визначених рішенням суду, не має.  

       Вислухавши позивача та відповідача, дослідивши надані ними докази, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з наступних підстав.  

      Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком неповнолітніх дітей -  ОСОБА_3, 15 червня 1996 року та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що, крім пояснень сторін, підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей І-ЖД №061716 від 26 липня 1996 року та І-ЖД №322331, виданого 06 листопада 2000 року Грабівською сільською радою Кодимського району Одеської області.

       Згідно рішення Кодимського районного суду від 28 лютого 2007 року відповідач зобов’язаний сплачувати на користь позивача аліменти на утримання вказаних неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини свого місячного доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Судом встановлено, що на момент розгляду справи заборгованості по сплаті аліментів відповідач не має.

        Визначаючи аліменти у частці від доходу відповідача суд керувався вимогами ч.2 ст.182 та ст.183 СК, згідно яких аліменти на утримання неповнолітніх дітей визначаються у частці від доходу (заробітку) батька, оскільки на момент винесення вказаного рішення відповідач працював, мав постійну роботу, отримував стабільну заробітну плату.

       У своєму позові, підтриманому в судовому засіданні, позивач просить визначити аліменти у твердій грошовій сумі. Однак, відповідно до ст.184 СК України аліменти у твердій грошовій сумі визначаються коли платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу отримує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

        Судом встановлено, що після постановлення рішення суду від 28 лютого 2007 року відповідач працював та мав постійну роботу і був звільнений у червні місяці 2009 року, тоді ж був взятий на облік в Кодимському районному центрі зайнятості як безробітний і з 01 липня 2009 року по 21 жовтня 2009 року йому виплачувалась допомога по безробіттю (довідка Кодимського  РЦЗ, що є у справі). Разом з цим, незважаючи на відсутність роботи, позивач протягом серпня-листопада 2009 року належно сплачував аліментів на утримання дітей, що підтверджується наявними у справі копіями поштових переказів. З 21 жовтня 2009 року позивач працевлаштувався до КП СПМК «Укрхліббуд» м.Кодима на посаду  слюсаря-ремонтника (наказ директора СПМК №47/к від 21.10.2009 року), де і працює до цього часу, отримуючи заробітну плату, з якої у встановленому законом порядку здійснюється відрахування визначених судом аліментів, що підтверджується наявними у справі розрахунками.

       Таким чином, суд не вбачає підстав для визначення аліментів у твердій грошовій сумі.

        Заявляючи вимоги про стягнення аліментів у сумі по 250 грн. щомісяця на кожну дитину, позивач, по-суті, просить збільшити розмір аліментів, визначений рішенням суду.

               Згідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом збільшено за позовом платника аліментів у разі зміни його матеріального або сімейного стану, погіршення здоров’я тощо.                  

            Обов’язок доведення обставин, які є підставою для задоволення позову, покладено на позивача (ст.11, 60 ч.1 ЦПК)

         В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 на навела жодних обставин, які могли б бути підставою для задоволення її позову у частині збільшення розміру аліментів, визначених рішенням суду. Не встановлено таких обставин і судом ні щодо позивача, ні щодо відповідача.

         Відсутність обставин, передбачених ст.192 СК, чи їх не доведення у передбаченому законом порядку є підставою для відмови у задоволенні позову.

        На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.180,181,182,183,184,192 СК України ст.ст.10, 60, 213-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

              В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.            

        Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через Кодимський районний суд  протягом десяти днів з  дня його проголошення, а апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                   Сопільняк О.М.