Постанова

Іменем України

19 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 530/61/14-ц

провадження № 61-236св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С.Ф.,

учасники справи:

заявник - прокурор Зіньківського району Полтавської області в інтересах держави в особі Покровської сільської ради Зіньківського району Полтавської області,

заінтересована особа - відділ Держземагентства у Зіньківському районі Полтавської області,

особа, яка подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Покровської сільської ради на рішення Апеляційного суду Полтавської області у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Карпушина Г. Л.,

Дорош А. І., від 15 листопада 2017 року,

ВСТАНОВИВ :

У січні 2014 року прокурор Зіньківського району Полтавської області в інтересах держави в особі Покровської сільської ради Зіньківського району Полтавської області звернувся до суду із заявою, в якій просив на підставі статті 1277 ЦК України визнати відумерлою спадщину, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6, а саме земельну ділянку, що належала останньому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), площею 3,46 га, передати цю земельну ділянку у власність сільської ради.

Рішенням Зінківського районного суду Полтавської області у складі судді Водолага А. В. від 20 січня 2014 року заяву прокурора Зінківського району Полтавської області задоволено. Визнано відумерлою спадщину, а саме земельну ділянку площею 3,46 га, яка належала померлому ОСОБА_6 на підставі сертифікату на право на земельну часту (пай), виданого 19 вересня

1996 року Зіньківською районною державною адміністрацією та передано цю земельну ділянку у власність Покровської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з часу відкриття спадщини сплило більше року, протягом цього часу ніхто не прийняв спадщину після померлого ОСОБА_6, а тому відповідно до статті 1277 ЦК України наявні підстави для визнання його спадщини відумерлою.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 15 листопада

2017 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_4, скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні заяви прокурора Зінківського району Полтавської області в інтересах держави в особі Покровської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскільки спадщина після смерті ОСОБА_6 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто до набрання чинності ЦК України 2004 року, до даних правовідносин застосовуються положення норм ЦК УРСР 1963 року, які передбачали, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину (стаття 555 ЦК УРСР). Таким чином, спадщина у вигляді вказаної земельної ділянки, перейшла у власність держави у порядку статті 555 ЦК УРСР, а відтак не може бути визнана відумерлою, що залишено поза увагою місцевого суду. Крім того, суд апеляційної інстанції послався на незалучення судом першої інстанції до участі у справі ОСОБА_4, який стверджував про прийняття спірної земельної ділянки у спадщину від своєї матері ОСОБА_7, яка успадкувала її від ОСОБА_8, матері померлого ОСОБА_6 Однак, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати ці обставини.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Покровська сільська рада, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 безпідставно заявляє про свої права на спірну земельну ділянку. Після смерті ОСОБА_6 спадщину прийняла його матір ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4. Після смерті ОСОБА_8 спадщину прийняла її рідна дочка ОСОБА_9

ОСОБА_9 померла лише ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому ОСОБА_7 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1) не могла прийняти спадщину після смерті своєї сестри ОСОБА_8, оскільки спадщину прийняла дочка останньої.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_6 на підставі сертифікату серії НОМЕР_1, належало право на отримання земельної частки (паю) площею 3,46 га, на території земель Покровської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер.

Із заявою про прийняття спадщини, після ОСОБА_6 до нотаріальної контори ніхто не звертався.

Звертаючись до суду із заявою, прокурор посилався на те, що спадкова справа після померлого не відкривалася, спадщину ніхто не прийняв, у зв'язку із чим просив визнати відумерлою спадщину на підставі частини першої статті 1277 ЦК України, яка набрала чинності з 01 січня 2004 року, відповідно до якої у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Як роз'яснено в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Тобто, оскільки ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, то до спірних правовідносин повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, які чинні на момент їх виникнення, а саме ЦК УРСР

1963 року.

Відповідно до статті 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини першої статті 555 ЦК УРСР було встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину. ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави. Тому, якщо упродовж встановленого шестимісячного строку ніхто зі спадкоємців за законом або за заповітом не прийняв спадщину, вважається, що спадщина переходить до держави в силу закону.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, установивши, що прокурор звернувся до суду із заявою про визнання відумерлою спадщину після смерті ОСОБА_6, який помер до набрання чинності ЦК України 2004 року, а ЦК УРСР 1963 року не було передбачено визнання спадщини відумерлою, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви.

Доводи касаційної скарги про наявність після померлого ОСОБА_6 інших спадкоємців та заперечення спадкових прав у ОСОБА_4 на спірне майно лише підтверджують правильність висновку суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви.

Крім того, суд апеляційної інстанції правильно вказав на те, що він позбавлений процесуальної можливості встановити наявність спадкоємців після померлого ОСОБА_6 в рамках цієї справи, а оскільки прокурором ставиться питання про визнання спадщини відумерлою саме після смерті останнього, то й підстав для застосування положень

статті 1277 ЦК України у суду відсутні.

Доводи касаційної скарги про те, що до спірних правовідносин застосовуються норми статті 1277 ЦК України на підставі

пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, є помилковими, оскільки з часу відкриття спадщини - день смерті спадкодавця (ІНФОРМАЦІЯ_3) до набрання чинності ЦК України спливло більше семи років.

Крім того, відповідно до пунктів 16, 17 Перехідних положень ЗК України громадянам власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Згідно з роз'ясненнями, наданими у пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереження її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

За змістом статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власника земельних часток (паїв)» до осіб, які мають право на земельну частку (пай) відносяться громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай).

Тобто до спадкоємця переходить право на земельну ділянку, а не право власності на цю земельну ділянку.

Визнаючи спадщину відумерлою, суд першої інстанції помилково визнав право власності за сільською радою на спірну земельну ділянку, оскільки об'єктом спадкових прав після смерті ОСОБА_6 є право на земельну частку (пай), а не право власності на конкретну земельну ділянку, а тому доводи касаційної скарги про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції є помилковими.

Інші доводи скарги зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не допускаються.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Покровської сільської ради Зіньківського району Полтавської області залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Полтавської області від 15 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

Є. В.Синельников

С.Ф. Хопта