2-641.10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

20 січня 2010 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді  Галущенко Ю.А.,при секретарі      Данковській С.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з сином та визначення способів участі у вихованні сина, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2009 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначає, що 5.10.2002 р.був зареєстрований шлюб з відповідачкою,в шлюбі народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

11.03.2008 р. шлюб між сторонами розірвано, дитина проживає з відповідачкою.

Після розлучення між сторонами виник спір щодо квартири, в якій подружжя спільно проживало, з метою вирішення майнового спору на свою користь відповідачка перешкоджає позивачу в спілкуванні з сином, маніпулює дитиною, підбурювала сина проти батька, з січня 2008 р. заховала сина від батька та його родини, не давала можливості бабусі та дідусю спілкуватись з онуком, надає відповідним державним установам неправдиві відомості щодо особистих якостей позивача.

В 2009 р. Шевченківським районним судом було прийнято рішення про участь бабусі і дідуся у вихованні ОСОБА_3  і встановлення графіку їх спілкування, проте відповідачка категорично заперечує проти участі позивача як батька дитини у вихованні сина та не дає можливості спілкуватись, пропонує спочатку вирішити майновий спір.

Позивач отримує короткочасну можливість спілкуватись з сином в час, визначений судом для бабусі та дідуся ,не систематично, не має змоги оздоровити сина влітку, розвивати його здібності у спортивних секціях, піклуватись про його стан здоров*я, впливати на духовний розвиток.

Розпорядженням Шевченківської райадміністрації був встановлений графік зустрічей позивача з сином, який відповідачка не виконує.

Посилаючись на те, що діями відповідачки порушені його батьківські права та інтереси дитини, ОСОБА_3 має до нього почуття любові і хоче спілкуватись з батьком, позивач просить суд усунути перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2, визначити способи його участі у вихованні сина шляхом встановлення систематичних зустрічей двічі на тиждень-один з будь-яких робочих днів тижня ,зручний для хлопчика, другий день субота з 9.00 до 18.00 години з правом відвідувати в вищезазначені дні культурно-масових, спортивних,оздоровчих закладів,а також можливості разом з сином проводити спільний відпочинок влітку 14 календарних днів та взимку 5 календарних днів;заборонити відповідачці підбурювати та настроювати малолітнього ОСОБА_3 проти його батька.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 позов підтримав та пояснив, що після розлучення між ним та відповідачкою виник конфлікт щодо поділу квартири, склалися недоброзичливі стосунки. Відповідачка шантажує його дитиною з метою вирішення на свою користь майнового спору, з 2008 р. без його відома та згоди змінила місце проживання сина, не дає можливості спілкуватись з ним, заперечує проти їх зустрічей, негативними висловами підбурює дитину проти нього, одноособово без з*ясування думки позивача вирішує питання, пов*язані з вихованням та розвитком дитини. Порушення його прав як батька на участь у вихованні дитини та спілкуванні з сином завдає позивачу моральних страждань, негативно впливає на сина, суперечить інтересам хлопчика, оскільки ОСОБА_3 любить його, в дитинстві частіше знаходився з ним, ніж з позивачкою, бажає спілкуватись і просить робити це якомога частіше, в чому чинить перешкоди відповідачка. Позивач має бажання і можливість приймати участь у вихованні сина і спілкуванні з ним. Просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

 Представник позивача ОСОБА_5вимоги свого довірителя підтримала та просила суд позов задовольнити з огляду на те, що позивач має рівні з відповідачкою права на участь у вихованні сина, порушення його прав з боку відповідачки доведено доказами і вирішення спору між сторонами в іншій, ніж судове рішення, спосіб, неможливо.

Відповідачка ОСОБА_2В.в судовому засіданні позов не визнала і просила відмовити в його задоволенні, пояснила, що вона не перешкоджає позивачу у спілкуванні з сином і позивач має таку можливість у час, коли дитина знаходиться у бабусі та дідуся. В інший час дитина зайнята навчанням та відвідуванням спортивних секцій. Висловлювання, образливі або негативні, підбурювання проти батька з її боку відсутні. Запропонувати можливий режим участі позивача у спілкуванні з ОСОБА_3 не вважає доцільним, оскільки такий спір, на її думку, має вирішуватись за домовленістю сторін, а не судовим рішенням.

Представник відповідача ОСОБА_6М.в судовому засіданні заперечуючи проти позову пояснив, що позивачем не доведений факт створення перешкод з боку відповідачки у його спілкуванні з сином і фактично він має таку можливість, а звернення до суду має на меті не захист прав позивача як батька, а інші цілі, що протирічать інтересам відповідачки.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської  Ради в судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що сторони по справі як батьки малолітнього сина ОСОБА_3 мають рівні права щодо участі в його вихованні та спілкуванні з ним, графік зустрічей, встановлений органом опіки, відповідачка не виконує, тому в інтересах дитини доцільно встановити графік таких зустрічей та визначити способи участі позивача у вихованні дитини в судовому порядку з урахуванням зайнятості хлопчика .

Всебічно вивчивши обставини справи, заслухавши пояснення сторін та представників, допитавши свідків, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов заявлений обґрунтовано та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, сторони з 5.10.2002 р. перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний ,про що зроблений актовий запис № 91 від 11.03.2008 р.

Сторони від шлюбу мають сина ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2,про що надані копії відповідних свідоцтв.

В судовому засіданні суд з пояснень сторін встановив, що після розірвання шлюбу вони проживають окремо, малолітній ОСОБА_3 проживає з відповідачкою.

Як передбачено ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»,кожна дитина має право на проживання в сім*ї разом з батьками або в сім*ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов*язки щодо своїх дітей.

Відповідно до ст.15 ч.1,2 Закону України «Про охорону дитинства»,дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов*язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано ,що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

За змістом ст.153 СК України, батьки та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ст.157 СК України ,питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов*язаний приймати участь у його вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватись з дитиною і приймати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

На час розгляду справи суду не надано доказів про те, що позивач відповідно до закону обмежений у праві спілкування з дитиною.

З наведеного суд дійшов до висновку, що малолітній ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_3,має право спілкуватись з обома батьками, в тому числі і коли  вони припинили подружні стосунки і проживають окремо, а відповідачка, з якою проживає  дитина, не має права перешкоджати спілкуванню позивача як батька з дитиною.

Таке спілкування не перешкоджатиме нормальному розвитку дитини, оскільки  з пояснень позивача, які підтвердили допитані в суді свідки ОСОБА_7,ОСОБА_4,ОСОБА_8, суд встановив, що між позивачем та дитиною склалися добрі стосунки, хлопчик любить батька і бажає з ним спілкуватись, позивач має намір під час спілкування розвивати здібності дитини, формувати світогляд, сприяти гармонійному поєднанню освітніх та фізичних навантажень, що відповідає інтересам дитини.

Крім того, позивач як батько малолітнього ОСОБА_3має рівні з відповідачкою права на участь у вихованні дитини і зобов*язаний приймати участь у вихованні сина, обсяг його прав не може бути зменшений навіть в тому разі,якщо син сторін проживає з відповідачкою окремо від нього. Фактично позивач за таких обставин не може реалізувати свої права в тому ж обсязі, як відповідачка, знаходиться в залежності від її бажання надати йому можливість спілкуватись з сином та виховувати його, проте з огляду на характер відносин, що склалися між сторонами, вони не досягли згоди про спілкування позивача з сином та участь у його вихованні, а тому ефективно захистити права позивача можливо лише в судовому порядку.

Пояснення відповідачки та її представника про те, що вона не чинить перешкод позивачу у спілкуванні з сином і доказів протилежного позивач не надав , суд розцінює критично,оскільки вони повністю спростовані матеріалами справи.

Так, з наданої суду копії розпорядження голови Шевченківської райадміністрації № 3528р від 20.11.2007 р.вбачається, що  ще станом на листопад 2007 року між сторонами як батьками малолітнього ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_3,виник спір щодо можливості батька брати участь у спілкуванні з сином  та його вихованні.

Цей спір був вирішений органом опіки та піклування відповідно до ст.158 СК України за заявою позивача шляхом визначення способів участі позивача у вихованні сина та встановлення графіку зустрічей.  

05.02.2008 р.розпорядженням голови Шевченківської райадміністрації № 227р за заявою відповідачки ОСОБА_2графік зустрічей позивача з сином був змінений.

В березні 2008 р.ОСОБА_1звертався до органу опіки та піклування Шевченківської райадміністрації та Шевченківського РВ ЗМУ з заявами про встановлення місця перебування малолітнього ОСОБА_2,в яких вказував, що без його відома та згоди відповідачка з дитиною залишили постійне місце проживання та про місце фактичного мешкання дитини йому невідомо.

Також в березні 2008 р.на розгляді в опікунській раді Шевченківської райадміністрації знаходилась заява ОСОБА_1щодо невиконання відповідачкою ОСОБА_2графіку зустрічей з сином,яка в зв*язку з неявкою відповідачки на засідання ради по суті не розглядалась.

Крім того, з матеріалів справи видно, що крім позивача, бабуся і дідусь малолітнього ОСОБА_3 також внаслідок дій відповідачки мали перешкоди в спілкуванні з онуком, за захистом своїх прав звертались до суду.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7та ОСОБА_4показали, що з березня 2008 р.вони не мали можливості зустрічатись з онуком ОСОБА_2, чому перешкоджала відповідачка, а після поновлення їх прав судовим рішенням вона категорично заперечувала проти можливості під час їх зустрічей з онуком надати можливість спілкуватись з сином позивачу. Також показали, що відповідачка фактично шантажувала всю їх родину і дозвіл на спілкування з сином та онуком ставила в залежність від вирішення на її користь спору про квартиру, в якій  сторони проживали в період шлюбу. Також пояснили, що зі слів онука вони під час побачень чули, що відповідачка негативно висловлювалась на адресу його батька, звинувачувала позивача в тому, що він вигнав її з дитиною з квартири. Крім того, під час повернення дитини до місця проживання після побачень відповідачка вчиняла сварки з приводу того, що позивач також без її дозволу спілкувався с сином, а дрібні подарунки дитині у вигляді канцелярського приладдя повертала зі скандалом, чим викликала у дитини нервовий стрес.

Свідок ОСОБА_8показала,що позивач має можливість спілкуватись з сином лише в той час, коли дитину за визначеним судом графіком забирали до себе бабуся та дідусь, спілкуватись в інший спосіб сину та батьку неможливо, цьому  перешкоджає відповідачка.

Крім того, особисто відповідачка під час розгляду в суді справи за позовом ОСОБА_7та ОСОБА_4про усунення перешкод у спілкуванні з онуком письмово підтвердила, що  позивач має бути недопущений під час їх спілкування з онуком.

Аналізуючи наведене суд дійшов до висновку, що відповідачка дійсно перешкоджає позивачу у спілкуванні з сином та участі у його вихованні, допускає  на адресу позивача вислови негативного змісту, чим порушує права позивача, принижує його гідність та авторитет в очах дитини,такі дії не сприяють нормальному розвитку дитини і не відповідають її інтересам.

Як передбачено ст.159 СК України та аналогічної за змістом ст.15 ч.3 Закону України «Про охорону дитинства»,якщо той з батьків, з ким проживає дитина, перешкоджає тому з батьків, хто проживає окремо, в спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини(періодичні або систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідання дитиною місця його проживання і т.ін.)місце та час їх спілкування, з урахуванням віку, стану здоров*я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають суттєве значення.

Позивач має вищу освіту, позитивно характеризується, працевлаштований, на обліках в ЗОНД та ЗМПНД не перебуває. Між ним та дитиною склалися доброзичливі відносини, батько та син пов*язані почуттями любові ,мають спільні інтереси.

Ці відомості про особу позивача та його моральні якості переконують суд в тому ,що поведінка позивача під час спілкування з дитиною не може завдати шкоди дитині або негативно вплинути на її розвиток.

Визначаючи способи участі позивача у вихованні дитини та час спілкування з сином, суд враховував інтереси дитини, вік ОСОБА_3та його зайнятість у навчанні і розвитку інших здібностей, стосунки, що склалися між сторонами, а також зазначений позивачем можливий режим його участі у спілкуванні з дитиною.

Виходячи з наданого відповідачкою розкладу шкільних та додаткових занять і секцій хлопчика, суд встановив, що цілком прийнятний графік зустрічей, на якому наполягає позивач, оскільки він не перешкоджатиме дитині відвідувати заняття та секції.

Враховуючи вік дитини, якій згодом виповниться 7 років, бажання позивача оздоровлювати сина в період літнього відпочинку, відсутність для цього перешкод медичного характеру, суд вважає доцільним задовольнити і позовні вимоги в частині спільного відпочинку позивача разом з сином влітку протягом 14 днів, взимку протягом 5 днів.

Відповідно до ч.5 ст.159 СК України суд вважає потрібним роз*яснити відповідачці, що у разі її ухилення від виконання судового рішення суд за заявою позивача може передати дитину для проживання з ним, а також звернути її увагу на те, що  основним завданням і обов*язком батьків є турбота про забезпечення інтересів насамперед своєї дитини і в жодному разі дитина не повинна буди засобом досягнення її батьками або одним з ним своїх інтересів, в тому числі майнових.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.153,157,159 Сімейного Кодексу України ,ст.11,12,15 Закону України «Про охорону дитинства»,ст.3, 10, 11,57-60, 88, 212-215, 218 ЦПК України,суд-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з сином та визначення способів участі у вихованні сина задовольнити.

Визначити способи участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні  з сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення систематичних побачень двічі на тиждень: один день будь-який з робочих днів тижня, у зручний для ОСОБА_3 час ,з 15.00 до 20.00 години,другий день субота з 9.00 до 18.00 години за адресою АДРЕСА_1 з правом відвідуваня в вищезазначені дні культурно-масових, спортивних,оздоровчих закладів,а також надати право ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проводити спільний відпочинок влітку протягом 14 календарних днів та взимку протягом 5 календарних днів .

Заборонити ОСОБА_2 підбурювати та настроювати малолітнього ОСОБА_3 проти його батька ОСОБА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не буде подано у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

 Суддя                                        Ю.А. Галущенко