Постанова

Іменем України

19 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 755/612/16-ц

провадження № 61-17497св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І., Курило В.П.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_4,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізінг Україна»,

третя особа - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року у складі судді Катющенко В. П. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Волошиної В. М., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (далі - ТОВ «Порше Лізинг Україна») про визнання недійсним договору про фінансовий лізинг, застосування наслідків недійсності правочину, визнання права власності.

В обґрунтування заявлених вимог послалася на те, що 10 травня 2012 року вона з відповідачем уклали договір про фінансовий лізинг № 00004932 (далі - договір, контракт), за умовами якого з урахуванням Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору фінансового лізингу) (далі - Загальні умови) ТОВ «Порше Лізинг Україна» придбаває об'єкт лізингу - транспортний засіб VW Tiguan FL 1.4 ТSІ, 2012 року випуску, шасі № НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1 та передає його їй на умовах фінансового лізингу. Поручителем за договором про фінансовий лізинг є ОСОБА_5

ТОВ «Порше Лізинг Україна»веде нечесну підприємницьку практику та включив несправедливі умови до договору про фінансовий лізинг, а також визначив в договорі про фінансовий лізинг валюти платежу за обмінним курсом в еквіваленті до долара США, що суперечить Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансовий лізинг», ЦК України.

З урахуванням заяви про зміни підстав позову просила визнати договір про фінансовий лізинг від 10 травня 2012 року № 00004932, укладений між сторонами, недійсним з моменту його укладення; визнати за нею право власності на об'єкт лізингу - зазначений транспортний засіб.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року у задоволенні позовну відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підписуючи спірний договір, позивач погодилася з його умовами, не заперечувала проти сплати лізингових платежів у гривні за обмінним курсом, здійснювала лізингові платежі. Умови договору не суперечать принципу добросовісності, справедливості, у зв'язку з чим підстави для визнання цього договору недійсним відсутні.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. В результаті вільного волевиявлення сторони при укладенні договору погодили ціну договору (щомісячний лізинговий платіж) та застосування еквіваленту доларів США при здійсненні розрахунків, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

У касаційній скарзі, поданій 13 березня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог. Посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовані норми матеріального права, в результаті чого висновки судів не відповідають дійсним обставинам справи. Аналіз договору, Загальних умов, даних графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів свідчать про дисбаланс договірних прав та обов'язків на її шкоду як споживача. Умови укладеного договору є несправедливими.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду м. Києва.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

17 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

На час розгляду справи Верховним Судом заперечень/відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди встановили, що 10 травня 2012 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_4 укладено договір про фінансовий лізинг № 00004932, згідно з яким лізингодавець ТОВ «Порше Лізинг Україна» передало лізингоодержувачу ОСОБА_4 у фінансовий лізинг автомобіль марки VW Tiguan FL 1.4 ТSІ, 2012 року випуску, шасі № НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1.

Вартість об'єкта лізингу становить 32 133 дол. США, сплата авансового платежу - 6 426,60 дол. США, обсяг фінансування - 25 706,40 дол. США, лізинговий платіж - 711,10 дол. США, адміністративний платіж - 481,99 дол. США, строк - 60 місяців, лізингових платежів - 60.

За актом прийому-передачі від 17 травня 2012 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» поставив ОСОБА_4 предмет лізингу - автомобіль VW Tiguan FL 1.4 ТSІ, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2.

17 травня 2012 року позивач сплатила за договором 258 092,26 грн та здійснювалалізингові платежі до 26 жовтня 2015 року.

23 лютого 2015 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1/1 до договору про фінансовий лізинг, відповідно до умов якої сторони домовилися змінити строк дії лізингу та внесли зміни до граф договору «Кількість лізингових платежів», «Строк лізингу (місяців)» та «Лізинговий платіж» розділу «Об'єкт лізингу», з 23 лютого 2015 року викладено їх у новій редакції: «Кількість лізингових платежів - 84», «Строк лізингу (місяців) - 84», «Лізинговий платіж» - еквівалент 475,76 дол. США.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частинами першою, третьою статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 6, частини першої статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», частиною першою статті 806 ЦК України за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною другою статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначені істотні умови договору лізингу, якими є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до умов цього Закону.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

За змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, може бути визнано недійсним або змінено таке положення, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи зміст статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно з частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

За змістом частини п'ятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема щодо положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Аналіз цих норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про фінансовий лізинг, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за дострокове його погашення.

Суди встановили, що згідно з підпунктом 6.4.2 пункту 6 Загальних умов процентна ставка є змінною і визначається на основі змінної процентної ставки у розмірі трьохмісячної ставки LIBOR для доларів США/EURIBOR для Євро (відповідно до умов Контракту). Передбачено, що у випадку, якщо трьохмісячна ставка LIBOR для доларів США/EURIBOR для Євро зміниться у порівнянні з останнім коригуванням процентної ставки або, відповідно, датою доставки Об'єкта лізингу більше, ніж на 0,25 процентних пунктів, робиться аналогічне абсолютне коригування проценту (з додаванням абсолютної вартості такого збільшення до абсолютного розміру проценту) на дату виставлення рахунку, після відповідного календарного кварталу.

Враховуючи обставини справи та вищезазначені вимоги закону, суди не з'ясували чи відповідає обрана формула визначення змінної процентної ставки відповідача положенням частин четвертої, п'ятої, шостої статті 1056-1 ЦК України, з огляду на те, що такий порядок не дозволяє точно визначити розмір процентної ставки на будь-який момент протягом строку дії договору, а договір не містить посилань на джерело інформації, яка б підтверджувала ту чи іншу ставку LIBOR на певний період та у договорі не зазначено максимального розміру збільшення процентної ставки.

Згідно з підпунктом 6.3 пункту 6 Загальних умов сторони погоджуються, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг Україна очікуваної станом на дату виконання контракту суми на основі діючого курсу обміну євро/долара США, встановленого Національним банком України або українським комерційним банком (ПАТ «КІБ Креді Агріколь» або іншим банком), або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку (ПАТ «КІБ Креді Агріколь» або іншого банку) з купівлі та продажу євро/доларів США до української гривні) (далі - «обмінний курс»), як буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна, станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим контрактом, розраховуються в євро/доларах США (як обумовлено сторонами в контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на дату виставлення рахунку.

Якщо в період між датою виставлення рахунку та датою отримання суми, еквівалентної тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс, який був використаний та про який було повідомлено Порше Лізинг Україна, збільшиться більше, ніж на 2 %, різниця, що виникла внаслідок такого збільшення, виплачується лізингоодержувачем. Лізингові платежі будуть розраховуватися для цілих місяців. У часткову зміну зазначених вище положень цього пункту, Порше Лізинг Україна матиме право вимагати, щоб лізингові платежі та усі інші платежі за цим контрактом були розраховані за обмінним курсом (про який було повідомлено банком за 2 (два) дні до дати виставлення рахунку) іншого банку (Національного банку України, ПАТ «КІБ Креді Агріколь» або іншого банку) замість обмінного курсу банку, вказаного вище. Сторони погоджуються, що така вимога може бути поставлена на власний розсуд Порше Лізинг Україна і без обмежень щодо кількості таких вимог протягом строку дії контракту, і для цього не вимагатиметься згода лізингоодержувача. Порше Лізинг Україна повідомляє лізингоодержувача про свій намір щодо зміни обмінного курсу за 10 (десять) робочих днів до дати здійснення відповідного платежу, який має бути сплачений Лізингоодержувачем. Новий обмінний курс, про який повідомить Порше Лізинг Україна в подальшому буде застосовуватися до усіх наступних Платежів, які підлягають сплаті лізингоодержувачем до того моменту, коли Порше Лізинг Україна повідомить про інше у такому ж порядку. У випадку зміни обмінного курсу згідно з цим пунктом, усі інші умови пункту (включаючи, окрім іншого, наслідки збільшення нового обмінного курсу більше ніж на 2 %) повинні у рівній мірі застосовуватись до нового обмінного курсу. Умови цього пункту застосовуються також до розрахунку розміру штрафів та інших платежів, які підлягають сплаті лізингоодержувачем за цим контрактом. У разі несплати лізингоодержувачем лізингових платежів та інших платежів за новим обмінним курсом, Порше Лізинг Україна матиме право припинити дію цього контракту відповідно до пункту 12.6.8 цього контракту.

Суди не надали оцінки тому, що умови договору щодо обчислення лізингових платежів із застосуванням обмінного курсу іноземної валюти до гривні за безготівковими операціями ПАТ «КІБ Креді Агріколь» позбавляють ОСОБА_4 можливості знати розмір чергового платежу в гривневому еквіваленті, який підлягав сплаті в порядку, встановленому пунктами 6.3, 6.4 договору та відповідно до вимог статті 533 ЦК України, яка визначає порядок використання валюти у виконанні грошового зобов'язання.

Згідно з розділом 12 Загальних умов ОСОБА_4 могла розірвати договір лише за згодою лізингодавця - ТОВ «Порше лізинг Україна», і не раніше, ніж через 12 місяців із дати початку строку лізингу(підпункт 12.5).

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є умови договору про надання продавцю права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається.

Згідно зі статтею 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

У порушення статей 212 - 214, 303, 316 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, суди не з'ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; не дослідили та не надали належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, обмежилися лише вказівкою на те, що договір позивач підписала та до певного часу виконувала.

Перевірка доводів касаційної скарги, пов'язаних з установленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній перебуває поза визначеними статтею 400 ЦПК України межами перегляду справи в касаційному порядку.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому немає правових підстав для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 рокута ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.І. Крат

В. П.Курило