АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/9367/13 Справа № 2/205/411/13 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пономарь З.М.
Категорія 30
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :
головуючої судді Пономарь З.М., суддів Ремеза В.А., Прозорової М.Л., при секретареві Литвиненко Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровськ цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровськ від 25 червня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа: Дніпропетровський національний університет ім.Олеся Гончара) про відшкодування моральної шкоди,-
в с т а н о в и л а :
У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 з позовом про стягнення 1000грн. на відшкодування моральної шкоди. В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що рішенням Жовтневого райсуду м.Дніпропетровськ від 7.04.2006р. встановлено, що 10.04.2003р. на засіданні кафедри Дніпропетровського національного університету відповідачем оголошено характеристику на неї, яка містила відомості, які не відповідають дійсності, про необґрунтоване перебрання нею деяких функцій наукового керівника та введення відповідного паролю доступу для роботи на комп’ютері. Рішення суду було виконане 23.04.2007р. Діями відповідача їй завдано моральної шкоди, яка полягала у приниженні її честі, гідності, ділової репутації та у душевних переживаннях. Пізніше розмір морального відшкодування ОСОБА_1 збільшено.
Рішенням Ленінського райсуду м.Дніпропетровськ від 25.06.2013р. у задоволенні позову ОСОБА_1С відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати вказане судове рішення, посилаючись на його невідповідність вимогам закону.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.
7.04.2006р. Жовтневим райсудом м.Дніпропетровськ ухвалено рішення за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Дніпропетровського національного університету про захист честі, гідності, ділової репутації. Вказаним рішенням позовні вимоги задоволено частково та встановлено, що 10.04.2003р. на засіданні кафедри університету доцентом ОСОБА_3 оголошена підписана ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 характеристика на завідуючу науково-дослідною лабораторією прикладної математики та механіки ОСОБА_1, у якій зазначалось, що вона необґрунтовано перебрала на себе деякі з функцій наукового керівника, одноосібно вирішувала питання про використання комп’ютерної техніки шляхом внесення відповідного паролю доступу, у результаті такого її керівництва лабораторією у колективі склалась напружена атмосфера, що привело до низки скарг співробітників. Судом встановлено, що відомості характеристики про те, що ОСОБА_1 необґрунтовано перебрала на себе деякі з функцій наукового керівника, одноосібно вирішувала питання про використання комп’ютерної техніки шляхом внесення відповідного паролю доступу не підтверджені зібраними по справі доказами. Факт існування скарг співробітників доведено як самими скаргами, так і показами свідків – осіб, які скаржились. Суд вважав, що поширення відомостей у характеристиці ОСОБА_1 принижує її честь, гідність та ділову репутацію та при визначенні способі захисту її прав вважав вичерпним та достатнім спростування вказаних відомостей на розширеному засіданні кафедри та відмовив у задоволенні інших її позовних вимог. (а.с.30-31 т.1). Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.09.2006р. вказане рішення залишено без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 про незаконність відмови у задоволенні її інших вимог – відхилена (а.с.32-35 т.1). Постановою Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 23.04.2007р. засвідчено виконання судового рішення у повному обсязі (а.с.39 т.1). Рішенням Жовтневого райсуду м.Дніпропетровськ від 6.09.2010р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.11.2010р., відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпропетровського національного університету ім.О.Гончара про відшкодування моральної шкоди, спричиненої поширенням недостовірної інформації, факт якого встановлено рішенням Жовтневого райсуду м.Дніпропетровськ від 7.04.2006р. Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та вважав, що моральні втрати ОСОБА_1 від зазначення у її характеристиці того, що вона необґрунтовано перебрала на себе деякі з функцій наукового керівника та одноосібно вирішувала питання про використання комп’ютерної техніки шляхом внесення відповідного паролю доступу, не є істотними, фактично компенсовані їй шляхом публічних вибачень та не підлягають додатковому відшкодуванню у грошовій формі. (а.с.172-174 т.2).
Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано відповідно до вимог 440-1 ЦК України 1963р. відмовив у задоволенні позову, заявленого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, за його недоведеністю.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про неправильність судового рішення у зв’язку з не здійсненням допиту свідків безпідставні. Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (вдова ОСОБА_5І.), як зазначала ОСОБА_1, мали б підтвердити чи спростувати факт ознайомлення ОСОБА_2 з характеристикою на неї у 2003 році. Відповідно до вимог ч.1 ст.50, ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними доказами, за положеннями ст.58 ЦПК України, є лише ті докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Факт поширення інформації, викладеної у характеристиці ОСОБА_1, встановлений судовим рішенням від 7.04.2006.р. та не є предметом доказування за даним позовом про відшкодування моральної шкоди, спричиненої вказаним фактом. У зміненій позовній заяві ОСОБА_1 розмежувала факт поширення відомостей характеристики на засіданні кафедри та факт ознайомлення з характеристикою інших осіб. Ухвалою Ленінського райсуду м.Дніпропетровськ від 25.06.2013р. у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про прийняття судом для розгляду у межах цивільної справи вказаної позовної заяви з вимогою про встановлення факту ознайомлення ОСОБА_2 з характеристикою ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та поширенням відомостей про внесення нею відповідного паролю доступу до роботи комп’ютера – відмовлено (а.с.227, 228 т.2). У зв’язку з цим не здійснення допиту вказаних свідків на підтвердження обставин, зазначених ОСОБА_1, фактично не впливає на вирішення вказаного спору. З зазначеної вище підстави не можуть розглядатись і інші доводи апеляційної скарги, які стосуються посилань на факт ознайомлення інших осіб з характеристикою. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на не оголошення показань її матері ОСОБА_7, допитаної у якості свідка при першому судовому розгляді вказаної справи, не свідчить про незаконність даного судового рішення. Так, апеляційним судом, зокрема, було прослухано і технічний запис вказаного судового засідання, у якому показання ОСОБА_7 фактично зводились до повідомлення щодо виховання, моральних якостей її дітей, та до її суджень загального характеру про переживання ОСОБА_1 після засідання кафедри. В обгрунтування незаконності судового рішення ОСОБА_1 в апеляційній скарзі також посилалась на надані нею копії документів: трудової книжки, диплома, атестату старшого наукового співробітника, довідку з дозволами ведення педагогічної роботи, протоколу засідання конкурсної комісії. Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що вказані документи містять інформацію щодо предмета доказування, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки предметом доказування позову про відшкодування моральної шкоди є спричинення останньої. Зазначені документи відповідної інформації як про спричинення моральної шкоди, так і про її обсяг, фактично не містять. Посилання ОСОБА_1 про доведеність її позовних вимог про відшкодування моральної шкоди медичними документами також не можуть бути прийняті до уваги. Оголошення характеристики, яка частково містила відомості, які не відповідали дійсності, здійснено 10.04.2003р. на засіданні кафедри Дніпропетровського національного університету. Між тим, копія медичної довідки (а.с.125 т.2) свідчить про скарги 23.04.2003р. хворого на кашель та захворювання на гострий трахеїт, а копія (а.с.126,127 т.2) – про гострий церебрально-судинний криз у період з 23 по 27.06.2003р., тобто, через два з половиною місяці після оголошення. У зв’язку з цим вважати, що вказані захворювання безпосередньо пов’язані з оголошеною 10.04.2003р. характеристикою, підстав немає. Доводи ОСОБА_1 на неналежну оцінку наявним доказам, у тому числі, і її показам, як свідка, і показам свідка ОСОБА_8, її брата, не можуть бути прийняті до уваги. Відповідно до положень ст.212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, а тому переоцінці на вимогу сторони докази не підлягають. Дослідивши повно та всебічно обставини справи, з врахуванням висновків попередніх судових рішень, що набрали законної сили, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність ознаки істотності моральних втрат від поширених у 2003 відомостей, які б підлягали додатковому відшкодуванню після їх фактичної компенсації ОСОБА_1 шляхом публічних вибачень ще у квітні 2007 року. Вказаний висновок суду об’єктивно підтверджується матеріалами справи та не спростовується доводами апеляційної скарги.
З врахуванням наведеного підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровськ від 25 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Судді :