ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5316/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Коваля Р.Й.,

з участю секретаря судового засідання Коваль Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний комплекс «Моршинкурорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок «Укрпрофоздоровниця» до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року (суддя першої інстанції Гавдик З.В., м. Львів, повний текст складено 31.05.2018),

В С Т А Н О В И В:

21 лютого 2018 року Дочірнє підприємство «Санаторно-курортний комплекс «Моршинкурорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок «Укрпрофоздоровниця» (далі - ДП «СКК «Моршинкурорт») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправним та скасування рішення №0000-21315 від 18.12.2017 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління ДФС у Львівській області (ЄДРПОУ 39462700, м. Львів, вул. Стрийська, 35) № 0000-21315 від 18.12.2017 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (ЄДРПОУ 39462700, м. Львів, вул. Стрийська, 35) на користь Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний комплекс «Моршинкурорт» (ЄДРПОУ 02649905, Львівська область, м. Моршин, вул. Паркова Площа, 3) 8953,97 грн сплаченого судового збору.

Із цим рішенням не погодилося ГУ ДФС у Львівській області, яке посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ні з позовної заяви ні з доданих до неї документів не вбачається факту сплати позивачем оскаржуваних сум з єдиного внеску. Зазначає, що хоча відповідач і здійснив перевірку своєчасності сплати узгодженого грошового зобов'язання під час камеральної перевірки і, виявивши факт несвоєчасності сплати такого зобов'язання, не призначив та не провів документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку позивача, однак, це жодним чином не впливає на права позивача під час проведення перевірки, оскільки факт несвоєчасності сплати зобов'язання мав місце.

У судовому засіданні представник апелянта Гавриляк Р.А. підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній викладені.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав про неправомірність доводів апелянта щодо того, що процедурні порушення під час проведення перевірки контролюючим органом не свідчать про протиправність податкових рішень. Наполягає, що судове рішення є законним і обґрунтованим.

Представник позивача Більська Л.В. у судовому засіданні заперечила щодо доводів апеляційної скарги та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах наведених у ній доводів, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.12.2018 Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято рішення №0000-213115 від 18.12.2017 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Відповідно до вказаного рішення, до позивача, на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», застосовано штраф у розмірі 89749,39 грн (10% до 01.01.2015) та у розмірі 459248,11 грн (20% з 01.01.2015) за період з 21.06.2014 до 10.07.2017, а також нараховано пеню у розмірі 47933,26 грн (0,1% від суми недоїмки).

Не погодившись з таким рішенням, ДП «СКК «Моршинкурорт» оскаржило його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску - не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно пункту 8 статті 9 Закону платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно частини 10 цієї статті днем сплати єдиного внеску вважається:

1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;

2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;

3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Частиною 11 статті 9 Закону встановлено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Вимогами п. 6, 10, ч. 1 ст. 1, п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI передбачено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок. Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч. 4 ст. 8 вищевказаного Закону порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно п.п. 14.1.11 Податкового кодексу України адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Таким чином, здійснення контролю за правильністю сплати єдиного внеску має здійснюватися у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 (далі - Інструкція № 449).

Згідно пункту 1 Розділу VII Інструкції № 449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Пунктом 2 цього розділу встановлено, що згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1 - 4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди.

Для платників, зазначених у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, таким періодом є календарний місяць, для платників, зазначених у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, - календарний квартал.

Згідно пункту 5 цього розділу Інструкції на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Документи, які є підставою для нарахування пені:

документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк його сплати, - звіт платника щодо нарахування єдиного внеску (з додатним значенням);

вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами документальних перевірок або повідомленням-розрахунком;

рішення суду.

Згідно п. 7 Розділу VII Інструкції № 449 рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає посадова особа органу доходів і зборів.

За результатами розгляду акта документальної перевірки рішення про нарахування пені та застосування штрафів приймається протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Отже, цією нормою встановлено, що рішення про застосування санкцій приймається уповноваженою особою на підставі акту перевірки, з урахуванням розгляду позиції платника щодо акту перевірки.

Суд вважає, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

З урахуванням наведеного, безпідставними є покликання апелянта на те, що складення акта є формальністю і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки платник податків був позбавлений права ознайомитися з актом перевірки та подати на нього заперечення.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, в порушення вказаної норми, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення без проведення перевірки та складання акту, на підставі якого приймається відповідне рішення.

З цих же підстав безпідставними є покликання апелянта на те, що непризначення та непроведення ним документальної перевірки позивача жодним чином не впливає на його права, адже недотримання цієї процедури виявлення порушення позбавило підприємство можливості подати заперечення, які мають враховуватися при прийнятті рішення про застосування санкцій.

З цього випливає, що необхідною підставою прийняття рішення про застосування санкцій є дослідження акту перевірки.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 0000-21315 від 18.12.2017 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску - не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, тому підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення не було допущено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року у справі № 813/753/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

Р.Й. Коваль

Повний текст складено 25 вересня 2018 року.