Судове рішення 2-а-766/09 від 22.01.2010

Судове рішення #7406048

Справа № 2-а-766/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2009 року м.Кодима, Одеської області

Кодимський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Сопільняка О.М. розглянувши відповідно до ч.3 ст.122 КАС України у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку пенсії, зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплатити пенсію, а також в подальшому підвищувати пенсію у зв’язку з підвищенням розміру мінімальної пенсії за віком,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 06 листопада 2009 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області про визнання неправомірними дій щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії відповідно до статей 49, 50, 54 та 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язання відповідача здійснити відповідний перерахунок і виплатити передбачені цим законом пенсії за 2007-2009 р.р. з розрахунку не менше 8 мінімальних пенсій за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність для основної пенсії та 75 % мінімальної пенсії для додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, а також зобов’язання відповідача в подальшому при збільшенні розміру мінімальної пенсії за віком підвищувати розмір пенсії.

В судове засідання сторони (позивач та представник відповідача) не з’явились, надавши кожен заяви про розгляд справи без їх участі, які підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ч.3 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

У своєму позові ОСОБА_1 вказав, що дії відповідача у відмові перерахувати та виплатити йому державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю за 2007-2009 р.р. відповідно до статті 50 та частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі не менше 8 мінімальної пенсії за віком для основної пенсії і 75% мінімальної пенсії за віком для додаткової пенсії, як особі, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесена до першої категорії та є інвалідом ІІ групи, є неправомірними, оскільки нормативні акти, зокрема постанови Кабінету Міністрів України, на підставі яких відповідачем нараховані та виплачуються державна пенсія по інвалідності та додаткова пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, суттєво звужують його права, а тому не можуть застосовуватись. У зв’язку з цим просив позов задовольнити повністю. Крім цього просив зобов’язати відповідача в подальшому при збільшенні розміру мінімальної пенсії за віком підвищувати розмір його пенсії.

Начальник УПФУ в Кодимському районі у запереченні проти позовних вимог позивача зазначила про відсутність правових підстав для перерахунку та виплати позивачеві державної пенсії у заявленому розмірі, оскільки з 01 січня 2008 року в зв’язку з прийняттям Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», яким були внесені зміни у статті 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсія позивачеві виплачувалась виходячи зі встановленого мінімального розміру для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, – 200 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність для державної пенсії по інвалідності та 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність для додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров»ю. З 22 травня 2008 року в зв’язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року зазначені виплати позивачеві проводяться у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», частинами 4 та 6 якої встановлено, що розмір основної пенсії особам, постраждалим від аварії на Чорнобильскій АЕС, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІ групи не може бути нижчим 965 грн., а щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю встановлена у розмірі 20 відсотків прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність. Крім цього, у 2009 році змін до закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та до Законів України «Про державний бюджет України на 2008 рік» і «Про державний бюджет України на 2009 рік» не вносилось, тому пенсії позивачеві у 2009 році нараховувалась і виплачувалась як у 2008 році. З цих підстав просила відмовити у задоволенні позову через його безпідставність.

Дослідивши позов позивача та заперечення відповідача, а також докази, які є в матеріалах адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у 1986 році, що підтверджується посвідченням серії А №032834, виданим 24.02.1994 року Одеською обласною державною адміністрацією, та вкладкою до посвідчення №192592, та безстроково визнаний інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК №073888 від 28.01.2004 року, причина інвалідності - захворювання, пов'язане ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

Позовні вимоги позивача стосуються перерахунку та виплати призначеної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров’ю. Отже у відповідності з вимогами пункту 3 частини 1 статті 18 КАС України вказаний спір підсудний Кодимському районному суду, як адміністративному суду.

Пунктом 1.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01 березня 2002 року Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, на який покладено обов’язок щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Згідно абз.1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління ПФУ №8-2 від 30.04.2002 року, управління ПФУ в районах, містах і районах у містах є органами ПФУ, підвідомчими головним управлінням цього фонду в АР Крим, областях містах Києві та Севастополі, що разом утворюють систему Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсій. Отже, обов’язок по нарахуванню та виплаті державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров»ю, які передбачені Законом "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", покладено саме на органи ПФУ, тому управління ПФУ в Кодимському районі Одеської області суд визнає належним відповідачем у справі.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності з незалежних від них причин.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-ІV, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі Закон №796-ХІІ).

Розділ 8 Закону №796-ХІІ передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій. Так, стаття 49 цього розділу встановлює пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 54 Закону №796-ХІІ визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до першої категорії.

Зокрема, відповідно до частини 4 статті 54 вказаного закону (у редакції до 31 грудня 2007 року), особам, віднесеним до категорії 1 у всіх випадках пенсія для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчою восьми мінімальних пенсій за віком, а відповідно до ст.50 цього ж Закону мінімальний розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю – 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. При цьому, виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 Закону №796-ХІІ здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Судом встановлено, що до 31 грудня 2007 року державна пенсія позивачеві виплачувалась у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, а пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. При цьому, для розрахунку бралась мінімальна пенсія за віком у розмірі 19 грн. 91 коп., встановлена п.2 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальний виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету».

Разом з тим, такий порядок визначення та нарахування належних позивачеві виплат є безпідставним і не ґрунтується на вимогам закону.

Так, частина 3 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (із змінами, внесеними згідно із Законом №3108-4 від 17 листопада 2005 року) визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, викликаних Чорнобильською катастрофою проводиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4 (статті 30-35 Закону).

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії зазначеній категорії громадян виступає мінімальна пенсія за віком, яка відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про державний бюджет України на відповідний рік.

У зв’язку з цим, суд визнає безпідставним посилання відповідача на частину 5 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого відповідач при нарахуванні та виплаті позивачеві пенсій до 31 грудня 2007 року керувався розміром 19 грн. 91 коп., що визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету" від 3 січня 2002 року № 1 (зі змінами внесеними постановою № 895 від 13 липня 2004 року), оскільки ототожнювати терміни «порядок» і «розмір» в силу їх різного правового навантаження неможливо.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.2 ст.9 КАС у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України чи міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховного Радою України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає, що застосуванню підлягають норми, визначені ст.50 та 54 Закону №996-ХІІ, а не підзаконний акт, яким є постанова КМУ №1 від 03.01.2002 року, яка істотно звужує обсяг встановлених прав позивача. При цьому для розрахунку слід брати саме мінімальну пенсію за віком, визначену у відповідності з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про державний бюджет на відповідний рік.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, надає Закон України «Про прожитковий мінімум» №966 від 15 липня 1999 року та закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» №207-ІІІ від 05 жовтня 2000 року, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі, мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Частиною 3 статті 4 вказаного закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних та демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про державний бюджет на відповідний рік.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» №489 від 19 грудня 2006 року затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, який з 1 січня склав 380 грн., з 1 квітня – 387 грн., з 1 жовтня - 395 грн.

Зазначена стаття була змінена законом України №749-5 від 15 березня 2007 року і була викладена в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, був визначений з 1 січня у розмірі 380 грн., з 1 квітня – 406 грн. і з 1 жовтня - 411 грн. При цьому, зазначена стаття була доповнена абзацом, яким було передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"з 1 квітня та 1 жовтня 2007 року застосовувався прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 %.

Таким чином, суд приходить до висновку про невідповідність визначених та виплачених позивачеві розмірів державної пенсії та додаткової пенсії з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року зазначеним вимогам закону, оскільки для позивача, як інваліда 2 групи, віднесеної до категорії 1 осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської категорії нижчий розмір належних виплат повинен розраховуватись виходячи із розміру не менше восьми мінімальних пенсій за віком, визначених на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність для основної пенсії та 75 % мінімальної пенсії для додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю.

Стосовно вимог за 2008 рік.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року №107-VІ (надалі - Закон №107) були внесені зміни до Закону №796-ХІІ (пункт 28 розділу II).

Зокрема, частиною 3 статті 54 та статтею 50 цього закону з 01 січня 2008 року мінімальний розмір державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 та інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою визначено у процентному співвідношенні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, зокрема для державної пенсії - 200 відсотків, для додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю - 20 відсотків.

Таким чином, зазначеними нормативними актами з 01 січня 2008 року були встановлені нижчі розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, а також розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 були визнані неконституційними, серед іншого, і положення пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими з 1 січня 2008 року були внесені зміни до Закону №796-ХІІ, зокрема, і до статей 50 та 54.

Конституційний Суд України вказав, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження існуючих прав і свобод людини та громадянина.

У пункті 6 рішення КСУ, зазначено, що рішення у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України положення, визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення КСУ зазначеного рішення, тобто з 22 травня 2008 року (пункт 5 рішення № 10-рп/2008).

Таким чином, з огляду на зазначені обставини, враховуючи те, що зміни у розмірі та порядку нарахування позивачеві належних йому пенсій були здійсненні на підставі Закону «Про Державний бюджет України на 2008 року», який має вищу юридичну силу серед нормативних актів, що регулюють вказані правовідносини, суд не знаходить підстав для задоволення позову позивача за період з 01 січня по 22 травня 2008 року, оскільки відповідач при нарахуванні і виплатів основної та додаткової пенсії керувався нормами чинного на той час Закону №796-ХІІ.

Разом з цим, після ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення (№ 10-рп/2008) з 22 травня 2008 року стаття 50 та частина 4 статті 54 Закону №796-ХІІ діють в редакції, яка існувала до 31 грудня 2007 року, згідно якої мінімальний розмір державної пенсії позивачеві визначено на рівні 8 мінімальних пенсій за віком, а додаткової пенсії за шкоду, завданої здоров»ю – 75 % мінімальної пенсії за віком, визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік визначено у таких розмірах: з 1 січня – 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн. і з 1 жовтня – 498 грн.

Таким чином, враховуючи, що дія Закону «Про бюджет України на 2008 рік» закінчується 31 грудня 2008 року, перерахунок та виплата позивачеві пенсій за 2008 рік має вчинятись з 22 травня по 31 грудня 2008 року.

Стосовно вимог за 2009 рік.

Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» №835-VI від 26 грудня 2008 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2009 рік затверджено у розмірі прожиткового мінімуму за грудень місяць 2008 року.

Таким чином, починаючи з 01 січня 2009 року розмір державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров»ю позивачеві, як особі, віднесеної до категорії 1, інваліду ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, має визначатись виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у розмірі, визначеному Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 року», тобто у розмірі 498 грн.

Однак, як встановлено судом, відповідачем зазначені розміри пенсії з 22 травня 2008 року і надалі з 01 січня 2009 року визначені і виплачуються у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Зокрема, згідно п.4, 6 вказаної постанови державна пенсія особам віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, виплачується у розмірі не менше 965 грн., а додаткова пенсія за шкоду, завдану здоров»ю, визначено на рівні 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Проте, з наведених вище підстав пріоритетності законів, як нормативних актів вищої юридичної сили, над підзаконними актами, якими є постанови КМУ, суд приходить до висновку про безпідставність таких дій відповідача, оскільки всупереч нині діючим умовам визначення розміру належних позивачеві пенсій, встановлених ст.50 та 54 Закону №796-ХІІ, відповідач ігноруючи вимоги зазначеного Закону, керується положеннями підзаконного акту - постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка суттєву звужую існуючі права позивача, встановлені цим Законом України і, фактично, дублює попередні положення, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Таким чином, позиція відповідача ґрунтується виключно на постановах Кабінету Міністрів України, огляд яких не підтверджує доводи відповідача стосовно того, що будь-яким із них визначений мінімальний розмір пенсії за віком для встановлення нижчого рівня пенсії, у тому числі інвалідам, внаслідок захворювання від аварії на ЧАЕС.

Разом з цим, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Захист прав, свобод і інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановлених судом фактів їх порушення. Тому незазначення позивачем кінцевої дати до якої має вчинятись відповідне перерахування та виплати пенсії, є порушенням цих вимог. З цих підстав суд вважає необхідним вимоги за 2009 рік задовольнити за період з 01 січня по дату звернення до суду, тобто до 06 листопада 2009 року.

Крім цього, суд зазначає, що за нормами частини 3 статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, у тому числі віднесеним до першої категорії. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, без встановлення додаткових умов для такого перерахунку, тобто заяви особи, яка постраждала внаслідок катастрофи. Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку із невиконанням суб'єктом владних повноважень норм Закону, які не пов'язують право на перерахунок пенсії із заявою особи.

Таким чином, оскільки пенсія позивачу має визначатись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, зокрема відповідач зобов’язаний перерахувати та виплатити позивачеві державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, завдану здоров»ю починаючи з 01 січня 2007 по 31 грудня 2007 р.р. та з 22 травня 2008 року по 06 листопада 2009 року, виходячи з мінімального розміру державної пенсії на рівні не менше восьми мінімальних пенсій за віком, та 75 % мінімальної пенсії за віком для додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров»ю у відповідності з положеннями статті 50 та частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При цьому, мінімальна пенсія за віком має визначатись на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виходячи з розмірів, встановлених Верховною Радою України на відповідні періоди законами про державний бюджет.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за період з 01 січня 2007 по 31 грудня 2007 р.р., з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 06 листопада 2009 року у відповідності до статті 49, статті 50, частини 4 статті 54 та статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема виходячи з встановленого мінімального розміру пенсії на рівні восьми мінімальних пенсій за віком для державної пенсії по інвалідності та 75% мінімальної пенсії за віком для додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області з 01 січня 2007 по 31 грудня 2007 р.р., з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 ОСОБА_1 державну пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно до частини 4 статті 54, статті 50, статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням фактично виплачених коштів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Кодимський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Сопільняк О.М.

Ў КОПІЯ:

Справа №2-а-766/09