ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/6803/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

          головуючого судді Довгополова О.М.,

          суддів  Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Гром І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу поліцейського роти №3 БУПП у Волинській області ОСОБА_1 на рішення  Іваничівського районного суду Волинської області  від 26 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до поліцейського роти №3 БУПП у Волинській області ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

суддя (судді) в суді першої інстанції – ОСОБА_3,

справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження,

місце ухвалення рішення – смт. Іваничі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до поліцейського БУПП у Волинській області ОСОБА_1, в якому просив суд про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Адміністративний позов мотивує тим, що 17 травня 2018 року поліцейським БУПП в Волинській області рядовим поліції ОСОБА_1 відносно нього винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серія АР № 444860 . Відповідно до постанови він притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП України. Згідно постанови він здійснив зупинку транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», чим порушив п. 8.4. ПДР України, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 255 (двісті п’ятдесят п’ять) гривень.

Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 26 липня 2018 року позов задоволено. Постанову серії АР № 444860 від 17.05.2018 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП – скасовано, а справу надіслано на новий розгляд до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Рішення мотивоване тим, що ст. 251 КпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Із змісту вказаної норми слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.

Також суд вказує на відсутність доказів, що підтверджують факт вчинення правопорушення позивачем, зокрема - відеоматеріали з камер нагрудного реєстратора поліцейського.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що згідно даних відеозапису можна встановити, що по обидві сторони дороги наявні знаки 3.34.  Також зазначає, що виїзд позивач здійснював з прилеглої території, а не з перехрестя, як зазначає позивач. Також вказує на агресивну поведінку водія у відповідь на прохання надати для ознайомлення документи працівнику патрульної поліції.

Відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надходило.

В зв’язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, колегія суддів відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

           Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно постанови серії АР № 444860 по справі про адміністративне правопорушення , винесеної поліцейським УПП в Волинській області ОСОБА_1 , ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП України та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 (двісті п’ятдесят п’ять) гривень. Згідно постанови він 17 травня 2018 року приблизно о 12 год. 25 хв. , керуючи автомобілем марки " Mersedes- Benz Sprinter 319 CDI" , державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_2 здійснив зупинку транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», чим порушив п. 8.4. ПДР України.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що не відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» одним з основних повноважень поліції відповідно до покладених на неї завдань є регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

У випадку спірних правовідносин патрульною поліцією в межах її повноважень було виявлено порушення, передбачене п.3.34 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306, яким встановлено заборонний знак "Зупинку заборонено" - забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Згідно п.3.43 ПДР не поширюється дія знаку на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами. А за наявності під ним таблички 7.18 Табличка 7.18 "Крім інвалідів" на водіїв з інвалідністю, що керують мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком Розпізнавальний знак "Інвалід" «Водій з інвалідністю», на водіїв, які перевозять пасажирів з інвалідністю, за умови наявності документів, що підтверджують інвалідність пасажира (крім пасажирів з явними ознаками інвалідності).

Зона дії знаку — від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, — до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.

Дія знаків 3.9, 3.10, 3.34-3.37 поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені.

Статтею 251 КпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Із змісту вказаної норми слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.

З відеозапису нагрудного реєстратора поліцейського ZM0322 від 17.05.2018 р., наявного в матеріалах справи та не взятого до уваги судом першої інстанції, чітко вбачається наявність знаку «Зупинку заборонено» по обидві сторони дороги, на якій був припаркований автомобіль НОМЕР_2.

Щодо посилання позивача на той факт, що зона дії знаку не поширюється на місце зупинки його автомобіля, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.10 ПДР перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території. Прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в'їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.

У даному випадку мала місце наявність саме прилягання до дороги виїзду з прилеглої території, а саме території автостанції, а не перехрестя, як вважає позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, -  тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що відповідач діяв в межах покладених на нього законом повноважень, а винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії АР №444860 від 17.05.2018 р. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, є законною та обґрунтованою.

Колегія суддів, керуючись статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, якою неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права встановлено підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 317, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд –                              

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу поліцейського роти №3 БУПП у Волинській області ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Іваничівського районного суду Волинської області  від 26 липня 2018 року у справі № 156/521/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до поліцейського роти №3 БУПП у Волинській області ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя ОСОБА_4

судді ОСОБА_5

ОСОБА_6

    Повне судове рішення складено 26.09.2018 р.