АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження в апеляційній інстанції №22-ц/796/4784/2018

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів:

судді - доповідача: Білич І.М.

суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В

при секретарі: Довогопола А.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

представник відповідача Корнієнко П.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 09 березня 2018 року ухвалене під головуванням судді Ларіонової Н.М.

вцивільній справі № 758/286/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Національної академії статистики, обліку та аудиту про скасування наказу, внесення змін до трудової книжки, стягнення ненарахованої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Національної академії статистики, обліку та аудиту про скасування наказу, внесення змін до трудової книжки, стягнення не нарахованої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди. І з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд: визнати незаконним наказ № 4к від 02.01.2014 року в частині безпідставного переведення позивача на 0,5 ставки професора кафедри ФЕД; зобов'язати відповідача внести зміни до трудової книжки позивача шляхом внесення запису про незаконність даного наказу, стягнути не нараховану суму заробітної плати з врахуванням інфляційних втрат в сумі 318 278,75 гривень та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 351 730,0 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що з 2000 року згідно контракту він працює у відповідача на посаді професора кафедри фундаментальних економічних дисциплін. Наказом ректора від 02.01.2014 року № 4к йому неправомірно зменшено заробітну палату, при цьому він не був завчасно повідомлений про зміну діючих умов контракту, якими є розмір заробітної плати. На всі свої звернення до відповідача він не отримав відповіді. Дії відповідача вказують на порушення норм законодавства щодо нарахування та виплати заробітної плати, а також умов контракту.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 09 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду позивачем подано апеляційну скаргу. Де ставилося питання про його скасування та ухвалення нового про задоволення позову. Вказуючи на порушені судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, а саме: ч.1 ст.10, ч.1 ст. 89 ЦПК України, ст.ст.6, 13, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що відобразилися в недосліджені судом доказів по справі. Відсутності мотивації щодо їх не дослідження. Також скаржником вказувалося на порушення норми ст.233 КЗпП України, а саме судом не взято до уваги, що відлік трьохмісячного строку починається з дня коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Про існування наказу позивачу стало відомо лише в залі суду, що і стало підставою для подачі уточненої позовної заяви. Підтвердженням того, що позивач не знав про існування наказу є відсутність підпису про ознайомлення з ним.

Також зазначав, що на підприємстві не відбувалось переміщення позивача на іншу посаду, позивач виконував роботу на тому ж самому робочому місці, що вказує на порушення ч.3 ст.32 КЗпП України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти апеляційної скарги та просить її залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Та зазначає, що переведення ОСОБА_1 на 0,5 ставки професора кафедри відповідає вимогам КЗпП України. А саме: абзацу 2 статті 32, яким визначено, що «не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором, власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу протипоказану йому за станом здоров'я»; статті 170 та ч.4 ст.32 КЗпП України. Крім того, позивач не висловлював своїх заперечень, тобто визнав такі умови роботи. Отримував заробітну плату у два рази меншу тому вважає, що останній знав про наказ та повинен був звернутися з позовом у визначені законодавством строки, натомість звернувся до суду лише в листопаді 2015 року тобто з пропуском строку.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ « Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону № 2147 - VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці ( відповідних адміністративно - територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року 1402 - VIIIапеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147 -У111 від 03 жовтня 2017 року.

Позивач та представник позивача підтримали подану апеляційну скаргу, просили суд її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні не визнав подану апеляційну скаргу, заперечував проти її задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення осіб що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що приписами ст.233 ч.1 КЗпП України встановлені строки звернення до суду за захистом трудових прав, а саме: 3-місячний строк з дня коли, особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. З позовними вимогами про скасування наказу позивач звернувся лише в листопаді 2015 року, тобто через 1 рік 10 місяців після його видачі. Поновлення судом строків допускається лише в разі їх пропуску з поважних причин. Підстав для поновлення позивачу строку для визнання незаконним вищевказаного наказу від 02.01.2014 року суд вважав, що не має навіть з врахуванням часу звернення позивача з первісним позовом (02.01.2015 року) в зв'язку з тим, що він пропущений без поважних причин, оскільки з часу видання наказу та до часу звернення до суду позивач отримував свою зарплату в розмірі, яка менша вполовину, а тому не міг не знати підстав такого зменшення заробітної плати.

Пропуск позивачем строку позовної давності є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, а відтак суд вважав за необхідне відмовити в задоволенні позивачу вимог про скасування наказу № 4-к від 02.01.2014 р. з підстав пропуску строку для звернення до суду.

Оскільки позовні вимоги про стягнення не донарахованої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про скасування наказу, то і в задоволенні цих вимог суд також відмовив.

Проте погодитися з такими висновками суду першої інстанції неможна.

Так, судом при розгляді справи було встановлено, що 01.09.2000 року ОСОБА_1 зарахований за контрактом на посаду завідувача кафедри фундаментальних економічних дисциплін в Інститут статистики, обліку та аудиту (наказ № 73-к від 30.08.2000р.), перетворений в Державну академію статистики, обліку та аудиту, якій було надано статус Національної академію статистики, обліку та аудиту.

Згідно контракту укладеного між Національною академією статистики, обліку та аудиту в особі ректора Пилипенка І.І. та ОСОБА_1 від 01.09.2010 року, останнього призначено на посаду завідувача кафедри фундаментальних економічних дисциплін Національної академії статистики, обліку та аудиту. Дія контракту визначена на строк з 01.09.2010 по 31.08.2017 року.

Згідно п.4 даного контракту працівникові ОСОБА_1 виплачується за рахунок коштів закладу освіти:

заробітна плата в розмірі 5000,00 гривень; надбавка у розмірі 30% від посадового окладу щомісячно відповідно до стажу науково-педагогічної роботи; надбавка у розмірі 30% від посадового окладу за інтенсивність праці; надбавка у розмірі 20% від посадового окладу за почесне звання;

Пунктом 6.9. контракту сторони передбачили, що умови контракту можуть бути змінені за згодою сторін, про що укладається додаткова угода.

Додатковою угодою № 1 від 01 січня 2011 року внесено зміни до пункту 4.2 розділу 4, а саме: місячний посадовий оклад установлено у розмірі 5100,00гривень, з доплатами: 30% від окладу за науково-педагогічний стаж, 30% від окладу за інтенсивність праці та 20% від окладу за почесне звання. Дана угода відповідно до п.6.9 контракту підписана сторонами.

Додатковою угодою № 2 від 01 вересня 2011 року внесено зміни до пункту 4.2 розділу 4, а саме: місячний посадовий оклад установлено у розмірі 5200,00гривень, з доплатами: 30% від окладу за науково-педагогічний стаж, 30% від окладу за інтенсивність праці та 20% від окладу за почесне звання. Дана угода відповідно до п.6.9 контракту підписана сторонами.

Додатковою угодою № 3 від 01 вересня 2012 року внесено зміни до пункту 4.2 розділу 4, а саме: місячний посадовий оклад установлено у розмірі 5500,00гривень, з доплатами: 30% від окладу за науково-педагогічний стаж/, 30% від окладу за інтенсивність праці та 20% від окладу за почесне звання. Дана угода відповідно до п.6.9 контракту підписана сторонами.

За текстом додаткової угоди № 4 від 01.09.2013 року було передбачено, що позивача із 25.02.2013 року переведено на посаду професора кафедри фундаментальних економічних дисциплін; із 01.09.2013 року місячний посадовий оклад установлено у розмірі 5600гривень з доплатами : 30% від посадового окладу щомісячно відповідно до стажу науково-педагогічної роботи; 20% від окладу за почесне звання.

Дана додаткова угода позивачем не підписана.

З матеріалів справи вбачається, що хоча додаткова угода № 4 від 01.09.2013 року не була підписана позивачем, відповідач вважав її діючою. Відтак самостійно зменшив розмір щомісячної заробітної плати, що суперечить положенням контракту та нормам діючого законодавства.

Крім того починаючи з 02.01.2014 року згідно за наказом № 4-к від 02.01.2014 року позивач переведений на 0,5 ставки професора даної кафедри. Підставою для переведення була службова записка декану фінансового факультету.

27.03.2015 року позивач звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП.

Відповідно до ст.21 Кодексу законів про працю, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Пунктом 10 Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації&quпе; затвердженого наказом Міністерство освіти і науки, від 24.12.2002, № 744, (чинного на час укладення контракту) відповідно до чинного законодавства при прийнятті на роботу науково-педагогічних працівників може укладатися безстроковий, строковий трудовий договір, у тому числі контракт. Термін строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін. Вносити пропозиції щодо терміну трудового договору має право кожна із сторін.

Пунктом 5.11 контракту, сторони передбачили обов'язки закладу освіти, зокрема при необхідності організовувати контроль педагогічної та наукової діяльності педагогічного працівника. Призначення проведення його атестації, переводити на іншу роботу відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п.6.9 умов контракту укладеного між сторонами, умови контракту передбачали можливість бути зміненими за згодою сторін про що укладається додаткова угода.

За частиною 3 статті 32 КЗпП України, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці (що визначені контрактом) - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

На час розгляду справи в суді відповідачем не надано доказів на підтвердження дотримання останнім умов договору контракту укладеного з позивачем як в частині переведення так і в частині погодження зміни оплати праці. Відсутність підпису позивача на додатковій угоді № 4 свідчить про його незгоду в перегляді умов контракту щодо змін в оплаті праці. Не надані докази також повідомлення позивача про зміну умов праці не пізніше ніж за два місяці до таких змін.

Службова записка декана фінансового ф-ту Момотюк Л.Є, яка стала підставою для видання наказу №4-к від 02.01.2014 року про переведення ОСОБА_1 із 02.01.2014 року на 0,5 ст. професора кафедри фундаментальних економічних дисциплін, з окладом згідно зі штатним розкладом не є погодженням працівника або повідомленням працівника про його переведення в розумінні умов контракту.

Отже, сторони відповідно до п. 6.9. контракту не погодили зменшення нарахувань до заробітної плати, а також зміни умов праці, тому відповідачем неправомірно було недорахована позивачеві заробітна плата починаючи з 01.09.2013 року по березень 2015 року.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення на його користь не нарахованої заробітної плати за період з вересня 2013 року по березень 2015 року підлягають частковому задоволенню в розмірі 61 299,10 гривень;

- протягом вересня - грудня 2013 року позивачу було нараховано та виплачено 33600 гривень , фактично до виплати підлягало - -39600 гривень ( різниця склала - 6 000 гривень)

- січень - грудень 2014 року було нараховано та виплачено -38 783, 11 гривень, фактично до виплати підлягало - 91417, 32 ( різниця -52 634, 21 гривни);

- січень - березень 2015 року було нараховано та виплачено 2688 гривень, фактично до виплати - 6336 гривень ( різниця -3648 гривень).

Оскільки, істотні умови праці стосуються системи та розміру оплати праці, тому ч.2 ст.233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 року №8-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

За таких обставин до стягнення з Національної академії статистики, обліку та аудиту на користь ОСОБА_1 підлягає ненарахована заробітну плату з вересня 2013 року по березень 2015 року в розмірі 61299,10 гривень.

Висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 31.05.2017 року не може бути покладений в основу судового рішення так як дослідження проводилися за умовами дії наказу №4-к від 02.01.2014 що оскаржується позивачем та по не підписаній ним додатковій угоді №4.

Згідно ст.233 КЗПП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Враховуючи, що у ході судового розгляду не було встановлено обставини на підтвердження того, що позивач належним чином був ознайомлений з наказом № 4-к від 02.01.2014 року на час звернення з позовом, підстави вважати, що ним був пропущений процесуальний строк для звернення до суду відсутні. Відтак зазначений наказ підлягає до скасуванню в частині що стосується вирішення питань відносно позивача по справі.

Відповідно до ч.1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 3.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб.

Обставини, приведені позивачем в обґрунтування завдання йому моральної шкоди, суд вважає доведеними, а тому приходить до висновку, виходячи з засад розумності та справедливості, стягнути з відповідача на його користь 2000,00 гривень в відшкодування моральної шкоди.

У той же час не підлягає до задоволення вимога щодо індексації ненарахованої заробітної плати.

Оскільки відповідно до ст. 33 Закону України &quus;Про оплату праці&qupt; в період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону &quпл;Про індексацію грошових доходів населення&qute; і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 року N 663 (з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків (величину порога індексації). За наявності зазначених умов у тому ж порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення. Спір із цього приводу розглядається судом за заявою стягувача в позовному провадженні; компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст. 34 Закону і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року N 1427 (зі змінами, внесеними постановою від 23 квітня 1999 року N 692, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Таким чином індексація здійснюється тільки на нараховану, але не виплачену заробітну плату.

Позовні вимоги щодо внесення змін до трудової книжки щодо незаконності оскаржуваного наказу також не підлягають до задоволення, так як виконання відповідачем рішення суду вимагатиме від останнього вчинення зазначених дій.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-383, 384, 387 ЦПК України, п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ &qu

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 09 березня 2018 року скасувати та постановити нове.

За яким, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ №4-к від 02.01.2014 року Національної академії статистики обліку та аудиту в частині переведення ОСОБА_1 на 0,5 ставки професора кафедри фундаментальних економічних дисциплін.

Стягнути з Національної академії статистики, обліку та аудиту (код ЄДРПОУ 04837462, м. Київ, вул. Підгірна, 1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) не нараховану заробітну плату з вересня 2013 року по березень 2015 року в розмірі 61299,10 гривень.

Стягнути з Національної академії статистики, обліку та аудиту (код ЄДРПОУ 04837462, м. Київ, вул. Підгірна, 1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) моральну шкоду в розмірі 2000,00 гривень.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Національної академії статистики на користь держави судовий збір у розмірі 9450,00 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 вересня 2018 року.

Суддя - доповідач:

Судді: