Справа № 2а-138/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

15 січня  2010 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого                 Лили В.М.

секретаря                                         Дяченко М.О.

за участю

представника відповідача               ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську справу адміністративного провадження за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Новомосковському районі Дніпропетровської області, про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги, зобов’язання відповідача нарахувати щомісячну соціальну державну допомогу,-

в с т а н о в и в:

позивач звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в  Новомосковському районі Дніпропетровської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги, зобов’язання відповідача нарахувати щомісячну соціальну державну допомогу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004 року позивачка є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 даного Закону, з 01.01.2006 року позивачці повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але у 2006-2007 роках така допомога їй не виплачувалась, оскільки Верховною Радою України були прийняті Закони «Про державний бюджет України на 2006 рік» і «Про державний бюджет України на 2007 рік», які призупиняли дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  Як вказано в позовній заяві, Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007, визнав положення п. 12. ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», такими, що не відповідають Конституції України. Відповідно до ч. 2. ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті інших або нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Розмір соціальної допомоги, відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», становить 30% мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст.. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01.01.2006 р. – 350 грн., з 01.04.2006 р. – 359 грн., з 01.10.2006 р. – 366 грн., з 01.01.2007 року – 380 грн., з 01.04.2007 р. – 406 грн., з 01.10.2007 р. – 411 грн. Невиплачена позивачці щомісячна державна соціальна допомога за 2006 р. складає 1290 грн. (4302 ? 30) : 100, за 2007 р. складає 1442 грн. (4809 ? 30) : 100. Тому, сума невиплаченої позивачці щомісячної державної соціальної допомоги за період з 2006 р. по 2007 р. складає 2732 грн.

       Також в позовній заяві позивачка вказала, що про належні їй виплати її не повідомляли, тому про факт порушення її прав позивачці стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 09.07.2007 р. У зазначеному рішенні вказано, що воно повинно бути опубліковано в офіційному періодичному виданні «Вісник Конституційного Суду України», що й було зроблено у № 4 від 07.11.2007 р. Тому, про порушення своїх прав позивачці стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації.  В зв’язку з цим, у позовній заяві позивачка просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів; стягнути з відповідача на свою користь недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з січня 2006 року по січень 2008 р. у розмірі 2732 грн., та зобов’язати відповідача нараховувати позивачці щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» надалі при нарахуванні пенсії, з надбавкою до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

       Позивач надала суду заяву про розгляд справи без неї, позов підтримала.

       Представник відповідача позов не визнала, та пояснила, що дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, що діяла протягом 2006-2007 років), яка передбачає підвищення дітям війни пенсій чи державної соціальної допомоги на 30% пенсії за віком, була зупинена на 2006-2007 р. Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Відповідно до ст. 95 Конституції України, виключно Законами про державний бюджет визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове призначення, що відповідаю вимогам ст. 23 Бюджетного Кодексу України, а згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України. Крім того, згідно запереченням відповідача, розмір мінімальної пенсії за віком для розрахунку підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», неможливо застосовувати виходячи з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки частина 3 ст. 28 цього ж Закону визначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з зазначеним Законом. Також в запереченнях вказано, що звернувшись до суду з зазначеним позовом 12.12.2008 р., позивачка не дотрималась річного строку звернення до адміністративного суду щодо стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії за період з січня 2006 р. по січень 2008 р. в сумі 2732 грн., що є порушенням ч. 2 ст. 99 КАС України, оскільки цей річний строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а рішення Конституційного Суду України своїм рішенням № 6-рп/2007, на яке посилається позивачка, було опубліковане у «Віснику Конституційного Суду України» № 4 від 07.11.2007 р. та в ряді інших періодичних виданнях. Тому у відповідності до ч. 1 ст. 100 КАС України відповідач наполягає, що пропущення позивачкою строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

       Суд, дослідивши матеріали справи, вважає що у задоволенні позову слідує відмовити по наступних підставах.  

       Судом встановлено, що позивач у відповідності до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус «дитини війни» (а.с. 6), та управлінням Пенсійного фонду України в м. Новомосковську Дніпропетровської області позивачці сплачується пенсія та доплати до неї, розмір яких періодично змінювався. Ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», (в редакції, що діяла протягом 2006 р. - 2007 р.) передбачено, що «дітям війни» пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Дію цієї статті було зупинено на 2006 р. згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 р.» від 20.12.2005 р. та на 2007 р. згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 р.» від 19.12.2006 р. (ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 р.» з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього ж Закону).

        Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007, положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 р.», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані неконституційними. В зв’язку з цим, у період з 09.07.2007 р. по 01.01.2008 р. відповідач необґрунтовано недоплачував позивачці щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Доводи відповідача про те, що розмір мінімальної пенсії за віком для розрахунку підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», неможливо застосовувати виходячи з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», тому що це нібито не стосується «дітей війни», є безпідставними, оскільки положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 даної статті, мінімального розміру пенсії за віком. Вимоги позивачки щодо зобов’язати відповідача нараховувати їй щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» надалі при нарахуванні пенсії, з надбавкою до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, є необґрунтованими, оскільки вирішувати спори на майбутній час суди не вправі. Тому позовні вимоги позивачки являються частково обґрунтованими. Разом з тим, у позові слідує відмовити в повному обсязі виходячи з наступного.

       Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.   Як вказала в свої позовній заяві позивачка, про факт порушення її прав їй стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 09.07.2007 р., яке було опубліковано в офіційному періодичному виданні «Вісник Конституційного Суду України» за № 4 від 07.11.2007 р. Тобто суд вважає, що днем, коли позивачка дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, слідує вважати 07.11.2007 р., тобто день, коли зазначене рішення Конституційного Суду України було опубліковано в офіційному періодичному виданні «Вісник Конституційного Суду України». Відповідно річний строк для звернення до суду розпочинається з цього дня і закінчується 07.11.2008 р.   Але позивачка звернулась до суду з даним позовом 07.04.2009 р. (а.с.3). Поважних причин пропуску даного строку позивачка не вказала, суд таких причин не вбачає, в зв’язку з чим, прохання позивачки про поновлення пропущеного строку для звернення до суду є безпідставним. Тому, пропущення позивачкою строку для звернення до суду, згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

       В даному випадку на тому, що пропущення позивачкою строку для звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні позову, наполягає у своїх запереченнях відповідач, тому дана норма закону підлягає застосуванню.  

       На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 86, 94, 99 ч. 2, 100 ч. 1, 158-163 КАС України, ст. с т. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. №6-рп/2007, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд, -

п о с т а н о в и в :

        у задоволенні позову ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Новомосковському районі Дніпропетровської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги, зобов’язання відповідача нарахувати щомісячну соціальну державну допомогу, відмовити.

        Постанову може бути оскаржено до адміністративного апеляційного суду Дніпропетровської обл. шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів  з дня оголошення постанови, та шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.            

Суддя                                                  Лила В.М.