Справа № 2-140/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 18   січня 2010 року                                   Слов`яносербський районний суд в складі:

головуючого судді                                                               Скворцової В.Г..

при секретарі                                                                        Протасовій О.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.м.т. Слов`яносербськ  справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання  трудового  договору,  

В С Т А Н О В И В:

       Позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на ту обставину, що   він    є приватний   підприємець  та  між ним і відповідачем   з другого боку був укладений   трудовий  договір № 109,   згідно якого   позивач прийняв  на роботу  продавцем    відповідача безстроково з 07.07.2009 року. Вказаний  трудовий  договір  був зареєстрований  Слов`яносербським  районним  центром зайнятості.  Починаючи з 28 вересня  2009 року  відповідачка  почала  порушувати   встановлений  договором  робочий   графік, а саме  не виходити  на роботу, Цей факт  підтверджується  актом перевірки  виходу  на роботу від 02.10.2009 року и  6.10.2009 року.. 9.10.2009 року  був  складений   третій  акт  перевірки   виходу  на роботу, відповідно до якого відповідачка  знову  не вийшла    на робоче місце.  Позивач звернувся  до Слов`яносербського   районного центру зайнятості  з проханням  розірвати трудовий  договір, але йому було  відмовлено і роз’яснено, що розірвання договору  може  бути   у судовому  порядку. Просить суд винести   рішення, яким розірвати трудовий договір №  109 від  07.07. 2009 року,  укладений  між приватним підприємцем ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 з 28.09. 2009 року  відповідно ст.. 40  п.4  Кодексу  законів про  працю України. Стягнути з  відповідачки  понесені  судові  витрати та витрати  на правову  допомогу.

        Позивач  в судовому засіданні   позов  підтримав.

        Відповідач з позовом  не згодна. Суду  пояснила, що   згідно  за договором  №109  від 07.07.2009 року  вона  працювала  продавцем  у магазині  т/п   „Берізка”, який  належить ПП ОСОБА_1  з 07.07.2009 року по   28.09.2009 року.  25.09.2009 року   позивачем  та його дружиною за  участю     відповідачки  було проведено  перевірку  наявності  товару  у магазині. 28   вересня  2009 року позивач   повідомив  відповідачку про те що   після   проведення  розрахунків виявлена   нестача  товару  на суму 1258  гривень. Позивач  забрав  у неї ключі  від  магазину  і  відсторонив   від роботи. За  весь  цей  час   позивач  жодного разу не звернувся  до  відповідачки з пропозицією  поновлення  на роботі або розірвання  трудового договору, тобто власно  спровокував  вимушений  прогул з боку  відповідачки. Не допущення   відповідачки    до роботи, тобто фактичне  звільнення було зроблено всупереч  вимогам ст.  30,46 КЗпП України, та  умов  договору  від 07.07.2009 року № 109, зареєстрованому   в Слов`яносербському   районному центрі зайнятості.

      Вважає, що також   позивачем  були порушені  вимоги  ст. 116 КЗпП  України про розрахунок при звільненні.  Відповідачка   вважає, що на підставі  вищевикладеного  вона  має  право на  розірвання   трудового договору згідно з ч.3  ст. 38 КЗпП України, оскільки роботодавцем ОСОБА_1  порушені  вимоги  трудового  законодавства  і просить  суд  зобов’язати   відповідача розрахуватися з   нею за відпрацьований  час, компенсацію за невикористану  відпустку та  оплатити  час  вимушеного  прогулу  у розмірі  передбаченому  законодавством України.

        Акти перевірки знаходження  робітника  на робочому   місці не можуть бути доказами у справі, так як    позивач сам відсторонив    відповідачку    від роботи і фактично   відправив  у  вимушений   прогул.

       Третя особа на боці   відповідача  - Слов`яносербський  районний  центр зайнятості з позовом  згоден.

       Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони,  третю особу, суд знаходить п озовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

        Згідно ст. 21 КЗпП України  “Трудовий  договір  є угода  між працівником  і власником  підприємства , установи, організації або уповноваженим  ним  органом чи  фізичною  особою, за  якою  працівник  зобов’язується  виконувати  роботу, визначену  цією  угодою, в власник підприємств,  чи  фізична  особа   зобов’язується   виплачувати працівникові  заробітну плату  і забезпечувати  умови  праці,  необхідні для  виконання  роботи, передбачені  законодавством   про працю.

       Згідно ст.  23  КЗпП України  Трудовий  договір  може  бути: 1) безстроковим, що укладається  на невизначений  строк; 2) на  визначений  строк, встановлений  за  погодженням  сторін; 3) таким, що  укладається  на час виконання   певної  роботи.

       Згідно  ст. 24-1 КЗпП України  „ У разі  укладення  трудового договору  між працівником  і  фізичною особою фізична особа повинна  у тижневий  строк з моменту  фактичного допущення   працівника до роботи зареєструвати укладений   у письмовій  формі  трудовий  договір у державній  службі  зайнятості за місцем  свого проживання у порядку , визначеному   Міністерством  праці  та  соціальної політики України., що і було зроблено.

       Згідно  трудового договору  № 109   від   7 липня 2009 року   між позивачем  ПП ОСОБА_3 та відповідачем  ОСОБА_2 було укладено трудовий  договір   на невизначений строк.  В судовому  засіданні  встановлено, що відповідачка відпрацювала   до 27 вересня 2009 року. З  28 вересня  2009 року   відповідачка   на  роботу не з’явилася, про що  свідчить  Акти  від  02.10.2009 року, 06.10.2009 року,  9.10.2009 року.

         Згідно п.4 ст. 40 КЗпП України  „ Трудовій  договір, укладений на невизначений  строк, а також строковий  трудовий  договір  до закінчення  строку  його чинності можуть бути  розірвані власником або уповноваженим ним органом лише  у  випадку;

         п.4) прогулу ( в тому  числі відсутності   на роботі більше трьох  годин протягом робочого дня) без поважних причин;

        Згідно ст.  10 ЦПК України  обставини цивільних справ встановлюються  судом за принципом  змагальності. Суд же,   зберігаючи об’єктивність в неупередженість, лише  створює  необхідні  умови для  всебічного і повного дослідження  обставин справи. При дослідженні  і оцінці  доказів, встановленні обставин справи і ухвалення рішення суд незалежний  від висновків органів  влади, експертиз або  окремих осіб.  Згідно ст.  11 ЦПК України суд розглядає  цивільні   справи  в межах  заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст. 60 ЦПК України "Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу   своїх вимог і заперечень. Докази подаються   сторонами які  беруть участь  в справі. Доказування не може  ґрунтуватися  на  припущеннях. Згідно ст.. 60 ЦПК України  „ Кожна сторона зобов’язана довести ті   обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61   цього Кодексу.

        В судовому  засіданні  відповідачка не  надала   доказів, про те що  вона  не  вийшла  на роботу   28 вересня  2009 року  з поважних  причин, а саме  те що  позивач   забрав  у неї  ключі і відсторонив її від роботи. Суд  вважає, що це не  є поважною  причиною   не  виходу  на роботу.   А позивач  надав  докази, що  відповідачка 02.10.2009 року, 06.10.2009 року,  9.10.2009 року. була  відсутня   на роботі, що і  підтвердила  сама   відповідачка в судовому засіданні.  Документів  про те що  була   відсутня  на робочому  місці з  поважних причин,    відповідачка  суду  не  надала. Посилання  відповідача, про те що їй  не  була  виплачена  заробітна  плата  за   вересень 2009 року також нічим не підтверджена, а навпаки, позивач  надав  докази, про те що заробітна  плата  ОСОБА_2 у розмірі 650 грн.  виплачена, про  що є її розпис., що не  суперечить  п.3  Договору № 109 від 07.07.2009 року  по якій  фізична  особа зобов’язується  оплачувати працю Працівника у розмірі не  нижче  мінімальної  установленої законодавством України – 650 грн.  

   Відповідачки  судом  було  запропоновано подати   в суд позов, однак   відповідачка  від  цього відмовилась.

         Ст. 79 ЦПК України  передбачає, що    судові  витрати складаються  з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом   справи.  До витрат, пов’язаних з розглядом   судової справи, належать   1) витрати на інформаційно – технічне забезпечення, витрати на правову  допомогу.

         Згідно ст.  88 ЦПК України – Стороні, на користь якої  ухвалено рішення, суд присуджує   другої сторони понесені нею і документально  підтверджені   судові  витрати. В судовому  засіданні  знайшло своє  підтвердження судові   витрати  сплачено ІТЗ у сумі – 37 грн, та  витрати на  правову  допомогу  у розмірі  200грн, які  і повинні  бути повернуті   з   відповідачки  на  користь  позивача.

          Виходячи  з вищевикладеного, суд  вважає, що позов  підлягає повному  задоволенню,

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 21, 23, 24-1,  п.4 ст. 40 КЗпП   України, ст. 10, 60,79,88,  212,214 ЦПК  України,  суд  

В И Р І Ш И В:

         1.Позов задовольнити.

          2.Розірвати трудовий   договір  № 109  від  07.07.2009 року, укладений між  приватним підприємцем  ОСОБА_1 з одного боку  та  ОСОБА_2 з другого боку з 28 вересня    2009 року  за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

          3.Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1    судові  витрати  - повернення  ІТЗ у сумі  37 грн, та  витрат на правову  допомогу   у розмірі 200 грн, а всього 237 грн. ( двісті  тридцять  сім) грн.  

          Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а  апеляційну скаргу – протягом 20 днів після подання заяви про  апеляційне оскарження.

        Суддя                                                                                           Скворцова  В.Г.