Справа № 161/10648/18 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С.М.

Провадження № 22-ц/773/1012/18 Категорія: 81 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Матвійчук Л.В.,

       суддів Русинчука М.М., Осіпука В.В.,

з участю секретаря – Лимаря Р.С.,

представника Департаменту ДВС МЮУ – ОСОБА_1,

представника стягувача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою стягувача публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на дії заступника директора Департаменту – начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_3 за апеляційною скаргою представника стягувача публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 липня 2018 року

В С Т А Н О В И В:

       У липні 2018 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернувся до суду зі скаргою на дії заступника директора Департаменту – начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_3 при виконанні рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі № 2/0308/2510/2012, боржниками в якій є ТзОВ «Готельний комплекс «Волинь» та ОСОБА_4

12 липня 2018 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, шляхом зупинення передачі нерухомого майна, а саме: Готельного комплексу «Волинь» (місцезнаходження: Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Князя Василька, 1) на реалізацію до СЕТАМ в межах виконавчого провадження, до моменту розгляду вищевказаної скарги. Свої вимоги мотивує тим, що у разі передачі попередньо зазначеного нерухомого майна з оцінкою, що оскаржується на реалізацію з можливим подальшим продажем може ускладнити або навіть зробити неможливим виконання рішення суду державним виконавцем.

       Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 липня 2018 року у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Луцьку про забезпечення позову відмовлено.

       В апеляційній скарзі представник стягувача ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» ОСОБА_2, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила оскаржувану ухвалу суду скасувати і прийняти нове судове рішення, яким заяву задоволити в повному обсязі.

       Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення скарги, суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, ст.ст. 149-153 ЦПК України, що регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги в порядку судового контролю за виконанням рішення суду, а тому в задоволенні заяви про забезпечення скарги необхідно відмовити.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам справи та нормам процесуального законодавства, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернувся до суду зі скаргою на дії заступника директора Департаменту – начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_3 при виконанні рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі №2/0308/2510/2012, боржниками в якій є ТзОВ «Готельний комплекс «Волинь» та ОСОБА_4.

У поданій 12 липня 2018 року до суду заяві про забезпечення позову стягувач просив зупинити передачу нерухомого майна, а саме: Готельного комплексу «Волинь» (місцезнаходження: Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Князя Василька, 1) на реалізацію до СЕТАМ в межах виконавчого провадження, до моменту розгляду вищевказаної скарги.

       Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

       Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

       З змісту скарги вбачається, що визначена суб’єктом оціночної діяльності ринкова вартість предмету застави у розмірі 6 046 907 грн. без урахування ПДВ, на думку стягувача, є сумнівною та такою, що не відповідає нинішнім ринковим цінам на аналогічне майно, а відтак, спірний звіт про оцінку майна не може бути використаний у виконавчому провадженні для подальшої примусової реалізації предмету застави, що і зумовило звернення з скаргою на дії державного виконавця.

       Доводи апеляційної скарги про те, що без застосування заходів забезпечення позову, передача майна з оцінкою, що оскаржується на реалізацію з можливим подальшим продажем ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду державним виконавцем не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

У ст. ст. 149-153 ЦПК України містяться положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову.

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Разом із тим ст. 18 ЦПК України установлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їх права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно зі змістом чинного ЦПК України розгляд таких заяв відноситься до розділу VII. Судовий контроль за виконанням судових рішень.

Законом України «Про виконавче провадження» зокрема у ст. 34 врегульовано питання зупинення вчинення виконавчих дій, і це питання відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах", при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів вважає, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця у порядку ст. ст. 447, 450, 451 ЦПК України, суд не наділений повноваженнями вживати заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення передачі майна на реалізацію, адже за приписами вищевказаних норм матеріального і процесуального права, вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця, а тому, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні заяви стягувача ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про забезпечення скарги .

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що викладені в ухвалі висновки відповідають обставинам справи та зібраним доказам. Ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника стягувача публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 липня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді