ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/964/18

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Бойка А.В. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року (суддя Соколенко О.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми компенсації втрати частини доходів у вигляді пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

05 березня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив, з урахуванням уточненого позову:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року;

- зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року у розмірі 23150 грн. 85 коп., яка визначається відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати, «Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 21.02.2001 року №159.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_2 був задоволений частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року. Зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строку виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року у розмірі, який визначається відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 21.02.2001 року №159 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2

Так, апелянт/відповідач зазначає, що судом не враховано, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат. стипендії), порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання) та затримка виплати доходів один і більше календарних місяців. А отже, суд першої інстанції дійшов не вірного висновку, що головним управлінням несвоєчасно здійснено нарахування виплат Позивачу. Крім того, суд першої інстанції здійснив невірний висновок, що виплата пенсії Позивачу відбулася з порушенням встановленого строку.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Наказом начальника ГУ МВС України в Одеській області №608 о/с від 26 серпня 2015 року підполковника міліції ОСОБА_2 звільнено з посади начальника сектору кримінальної розвідки в УВП управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України в Одеській області у запас Збройних Сил за п. 64 «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с. 23).

За своїм статусом ОСОБА_2 є інвалідом війни другої групи, пенсіонером МВС України, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 12).

З наявної в матеріалах справи копії постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 року (а.с. 13-16) судом першої інстанції вірно встановлено, що у червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління МВС України в Одеській області (далі – ГУ МВС України в Одеській області) в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність, що полягає у несвоєчасному виготовленні довідки для перерахунку пенсії про розмір грошового забезпечення, відповідно до постанови Кабінету ОСОБА_3 України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі – Постанова №988) та у ненаданні її до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – ГУ ПФУ в Одеській області) для подальшого перерахунку пенсії;

- зобов'язати підготувати на направити до ГУ ПФУ в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення відповідно до Постанови №988 із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення без обмеження їх граничного розміру наступного змісту: посадовий оклад - 2900 грн., посадове звання - 2200 грн., вислуга років у розмірі 40% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням - 2040 грн., надбавка до посадових окладів зі ступеню секретності «цілком таємно» 15% - 435 грн., надбавка за особливо важливі завдання 50% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років - 3570 грн., надбавка за звання майстра спорту України міжнародного класу 15% посадового окладу - 435 грн., надбавка за науковий ступінь кандидата філософських наук 15% посадового окладу - 435 грн., премія 200% від всього грошового забезпечення - 24030 грн., матеріальна допомога для оздоровлення - 2900 грн.

Також, у справі №815/3000/17 позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови у перерахунку пенсії відповідно до Постанови №988 та зобов’язати провести з 01 січня 2016 року перерахунок призначеної пенсії без обмеження граничного розміру пенсії в розмірах, зазначених вище.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у справі №815/3000/17 адміністративний позов задоволено частково та зобов'язано ГУ МВС України в Одеській області виготовити на направити до ГУ ПФУ в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення пенсіонера ОСОБА_2 з інформацією, згідно Постанови №988 про основні та додаткові види грошового забезпечення без обмеження їх граничного розміру в наступних розмірах: посадовий оклад - 2900 грн., військове звання - 2200 грн., набавка за вислугу років 40 % посадового окладу - 2040 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15 % посадового окладу - 435 грн., доплата за науковий ступінь кандидата філософських наук - 5%, премія 2,54 % посадового окладу в розмірі 192,41 грн., матеріальна допомога для оздоровлення - 2900 грн., у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В свою чергу, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 року:

- апеляційні скарги ОСОБА_2 та Головного управління МВС України в Одеській області – задоволено частково;

- постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року – скасовано та прийнято у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління МВС України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії нову постанову про часткове задоволення позову, якою:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління МВС України в Одеській області, пов’язану з нескладанням довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_2, відповідно до постанови Кабінету ОСОБА_3 України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та ненадання її до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для перерахунку пенсії;

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку пенсії, відповідно до постанови Кабінету ОСОБА_3 України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»;

- зобов'язано Головне управління МВС України в Одеській області скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_2, відповідно до постанови Кабінету ОСОБА_3 України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», без обмеження її граничного розміру, із зазначенням наступних складових: посадовий оклад - 2900 грн., посадове звання - 2200 грн., вислуга років у розмірі 40 % посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням - 2040 грн., надбавка до посадових окладів зі ступеню секретності «цілком таємно» 15% - 435 грн., надбавка за особливо важливі завдання 50% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років - 3570 грн., надбавка за звання майстра спорту України міжнародного класу 15% посадового окладу - 435 грн., надбавка за науковий ступінь кандидата філософських наук 15% посадового окладу - 435 грн., премія 2,54% від всього грошового забезпечення - 192,41 грн., матеріальна допомога для оздоровлення - 2900 грн.;

- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01 січня 2016 року ОСОБА_2 перерахунок пенсії без обмеження її граничного розміру, із зазначенням наступних складових: посадовий оклад - 2900 грн., посадове звання - 2200 грн., вислуга років у розмірі 40 % посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням - 2040 грн., надбавка до посадових окладів зі ступеню секретності «цілком таємно» 15% - 435 грн., надбавка за особливо важливі завдання 50% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років - 3 570 грн., надбавка за звання майстра спорту України міжнародного класу 15% посадового окладу - 435 грн., надбавка за науковий ступінь кандидата філософських наук 15% посадового окладу - 435 грн., премія 2,54% від всього грошового забезпечення - 192,41 грн., матеріальна допомога для оздоровлення - 2900 грн. В іншій частині позову відмовлено.

На виконання вищезазначеного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок пенсії позивачу та здійснено нарахування її виплати за період січень 2016 року по січень 2018 року.

З наявної в матеріалах справи копії розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №1503016967, який складений на підставі вказаного вище рішення суду (а.с. 19, 92), судом встановлено, що за період з січня 2016 року по січень 2018 року ОСОБА_2 було здійснено доплату пенсії у загальному розмірі 174498,36 грн. При цьому, з вказаного розрахунку вбачається, що індексація за відповідний період ОСОБА_2 не нараховувалась та складає 0,00 грн.

З довідки «Про здійснення виплати на виконання рішення суду» від 04.05.2018 року №6940/03 (а.с.79) судом встановлено, що на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 року по справі №815/3000/17 ОСОБА_2 нарахована доплата за період з 01.01.2016 року по 31.01.2018 року в сумі 174498,36 грн., яка 05.02.2018 року по списку №1 перерахована на його картковий рахунок в ПАТ «Державний ощадний банк України.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій відповідно до вимог ст. ст. 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати» від 19.10.2000 року №2050, п. 3 постанови КМУ від 21.02.2001 року №159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, зазначив, що ГУ ПФУ в Одеській області зобов’язане, з урахуванням росту споживчих цін та рівня інфляції, компенсувати ОСОБА_2 втрату частини грошових доходів як наслідок протиправної несплати значної суми пенсії. Із врахуванням встановлених індексів інфляції за період січень 2016-січень 2018 року сума, що ГУ ПФУ в Одеській області зобов’язане компенсувати ОСОБА_2, згідно зазначених вимог законодавства, станом на лютий 2018 року, не сплачена. У зв’язку з чим позивач просив компенсувати втрату частини грошових коштів за період із січня 2016 року по січень 2018 року (а.с. 18). Вказана заява зареєстрована ГУ ПФУ в Одеській області 09.02.2018 року за №420/Л-11.

23.02.2018 р. за №420/Л-11 ГУ ПФУ в Одеській області на адресу позивача направило лист №420/Л-11, у якому зазначено наступне: «…Враховуючи, що поточна пенсія нараховуються та виплачується своєчасно, а Ви вимагаєте про виплату компенсації частини доходів, отримання яких вирішено в судовому порядку, законні підстави для компенсації втрати таких доходів відсутні. Крім того, проведення розрахунку компенсації втрати частини доходу не було предметом судового розгляду справи №815/3000/17, а тому вчинення таких дій головним управлінням виходитиме за межі зобов’язань, покладених постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017».

Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року, ОСОБА_2 звернувся з даною позовною заявою (з урахуванням уточнень до неї від 10.05.2018 року).

Суд першої інстанції, задовольняючи частково адміністративний позов, виходив з того, що Головним правління Пенсійного фонду України в Одеській області несвоєчасно здійснено нарахування виплат ОСОБА_2 та виплата пенсії позивачу відбулася з порушенням встановленого строку.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовано, зокрема, але не виключно, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 21 лютого 2001 р. №159.

Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 9 липня 2003 року, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом ОСОБА_3 України прийнято постанову №159 від 21.02.2001 року, якою затверджено «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» (далі – Порядок №159).

Відповідно до п. 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема  пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Згідно з п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата компенсації здійснюється за рахунок відповідного бюджету - підприємства, установи або організації, який фінансується з державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 24 жовтня 2011 року №6-38цс-11, від 18 листопада 2014 року №21-518а14, від 11 липня 2017 року №21-2003а16 та підтримана у постановах Верховного суду від 20.02.2018 року по справі №522/5664/17, від 20.02.2018 року №336/4675/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається зі змісту ст. 5 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає.

З аналізу наведених норм вбачається, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

При цьому, дія зазначених вище нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

При цьому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зазначено, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення.

Нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Так, матеріалами справи підтверджено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 року у справі №815/3000/17 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку пенсії, відповідно до постанови Кабінету ОСОБА_3 України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01 січня 2016 року ОСОБА_2 перерахунок пенсії, без обмеження її граничного розміру, із зазначенням наступних складових: посадовий оклад - 2900 грн., посадове звання - 2200 грн., вислуга років у розмірі 40 % посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням - 2040 грн., надбавка до посадових окладів зі ступеню секретності «цілком таємно» 15% - 435 грн., надбавка за особливо важливі завдання 50% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років - 3 570 грн., надбавка за звання майстра спорту України міжнародного класу 15% посадового окладу - 435 грн., надбавка за науковий ступінь кандидата філософських наук 15% посадового окладу - 435 грн., премія 2,54% від всього грошового забезпечення - 192,41 грн., матеріальна допомога для оздоровлення - 2900 грн.

При цьому, вказаним рішенням суду встановлено, зокрема, що: «…Системний аналіз вищевказаних положень Законів України та підзаконних нормативно – правових актів дає підстави для висновку, що починаючи з 1 січня 2016 року за позивачем, на законодавчому рівні закріплено право на перерахунок призначеної йому пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських, зокрема, визначених відповідно до Постанови №988.

Отже, у відповідача не було законних підстав не реагувати на звернення позивача стосовно перерахунку його пенсії…».

Вказане рішення суду виконано відповідачем 02.01.2018 року в частині здійснення перерахунку, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 19), а також, 05.02.2018 року - в частині перерахування позивачу здійсненої за період з 01.01.2016 року по 31.01.2018 року доплати.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що несвоєчасність нарахування та виплати позивачеві вищевказаних сум відбулось у зв’язку із неправомірною відмовою відповідача у виплаті належної суми пенсії, що підтверджується постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 року у справі №815/3000/17, яка набрала законної сили.

Станом на дату прийняття рішення судом першої інстанції та апеляційним судом по даній адміністративній справі, Верховним судом не переглянуто постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 року у справі №815/3000/17 за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яка надійшла до Суду 15.01.2018 року.

Отже, виплата пенсії з порушенням встановленого строку відбулася з причин, що не залежали від позивача.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («Stretch - United Kingdom» №44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («Von Maltzan and Others v. Germany» №71916/01, №71917/01 та №10260/02).

Отже, оскільки позивачу здійснено донарахування пенсії на підставі рішення суду за період з 01.01.2016 року по 31.01.2018 року, виплата якої відбулась лише у лютому 2018 року не з вини позивача, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 р. по 01.01.2018 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимоги в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_2 суми компенсації втрати частини доходів у вигляді пенсії за період січень 2016 року - січень 2018 року у розмірі 23150,85 грн., суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що виключно до компетенції Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області входить повноваження розрахунку пенсійних виплат та відповідних похідних від них сум, а втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади буде виходити за межі завдань адміністративного судочинства, з чим погоджується апеляційний суд.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб’єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Як вбачається зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету ОСОБА_3 Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду – тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідач як суб’єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що розрахунок суми компенсації за період січень 2016-січень 2018 року у розмірі 23150,85 грн. здійснений самостійно позивачем (а.с. 10-11).

Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області розрахунок суми компенсації втрати частини доходів у вигляді пенсії за період січень 2016 року - січень 2018 року взагалі не здійснювався, в тому числі не надавалась оцінка щодо конкретної суми у розмірі 23150,85 грн., яку саме просить стягнути позивач, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога позивача про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_2 суму компенсації втрати частини доходів у вигляді пенсії за період січень 2016 року - січень 2018 року у розмірі 23150,85 грн. є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача - суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Оскільки нараховані та виплачені суми пенсії за минулий час є тим доходом, що не був отриманий позивачем з вини відповідача - Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області, колегія суддів вважає, що наявні підстави для здійснення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції для повного захисту прав та інтересів позивача на підставі ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України правильно вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строку виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року у розмірі, який визначається відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 21.02.2001 року №159 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень позивачу здійснено донарахування пенсії на підставі рішення суду, а виплата відбулась лише у лютому 2018 року не з вини позивача.

Суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_2

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 вересня 2018 року.

ОСОБА_4ОСОБА_1

Суддя                                                                                А.В.Бойко

Суддя                                                                                Ю.В.Осіпов