АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/8766/14 Справа № 180/1900/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пономарь З.М.
Категорія 30
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2014 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Пономарь З.М., суддів Михайловської С.Ю., Красвітної Т.П., при секретареві Глубоченку М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровськ цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства “Придніпровська залізниця” на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 2 вересня 2014 року за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства Страхова група “ТАС” про відшкодування моральної шкоди,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Марганецького міського суду від 2.09.2014р. задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та на її користь на відшкодування моральної шкоди стягнуто солідарно з ДП “Придніпровська залізниця” та ОСОБА_3 100000грн., а також з ПАТ Страхова група “ТАС” - 2550грн. В апеляційній скарзі ДП “Придніпровська залізниця”, посилаючись на невідповідність судового рішення вимогам закону в частині задоволення пред’явлених до нього позовних вимог, просило скасувати його у цій частині.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскарженій частині в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.
12.10.2010р. на залізничному переїзді, який не обладнаний шлагбаумом, на перехрещенні залізничних колій з автомобільною дорогою, на 115км + 566м на перегоні Нікополь-Марганець Придніпровської залізниці сталася дорожньо-транспортна подія за таких обставин. Належний ОСОБА_3 автобус пасажирських перевезень БАЗ-А079 “Еталон”, №АЕ5761АА, рухаючись зі сторони с. Городище у напрямку м. Марганець під керуванням водія ОСОБА_4, зупинився перед залізничним переїздом на знак дорожньої розмітки 1.12.(стоп-лінія), проте, не зважаючи на заборонні сигнали автоматичної світлофорної та звукової сигналізації, а також оповіщувальний сигнал електровоза ВЛ-8 №1583 Придніпровської залізниці продовжив рух, виїхав на переїзд та допустив зіткнення з вказаних електровозом. Внаслідок зіткнення електровоза та автобуса з осіб, які перебували в останньому, 10 травмовані, а 43 загинули, в тому числі, загинула місці ДТП пасажирка автобуса ОСОБА_5 (а.с.8,11-16). Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_6 (після реєстрації шлюбу “Кущ”) ОСОБА_5 є її матір’ю і смертю останньої їй як дочці спричинена моральна шкода (а.с.7,9).
Згідно Полісу ВЕ обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів 0789663 від 19.11.2009р., укладеного АТ “СГ “ТАС” з ОСОБА_3 на період по 19.11.2010р., цивільно-правова відповідальність останнього застрахована відносно забезпеченого транспортного засобу - автобусу БАЗ А 079-04, №АЕ 5761 АА, за шкоду, завдану третім особам під час ДТП (а.с.13). Ліцензія на перевезення №502351 видана ОСОБА_3 (а.с.10).
Враховуючи встановлені обставини та вимоги ст.ст. 1167,1187,1188,1190 ЦК України, суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив рішення про відшкодування ОСОБА_2 ДП "Придніпровська залізниця" спричиненої моральної шкоди у солідарному порядку.
Твердження ДП "Придніпровська залізниця" в апеляційній скарзі про неправильність рішення суду в частині здійсненого з нього солідарного стягнення морального відшкодування безпідставні. Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється в апеляційній скарзі того, що смерть ОСОБА_5 наступила внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки – автобуса та електровоза. Відповідно до вимог ч.1,2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки, зокрема, є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та для інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно вимог ч.2 ст.1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов’язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини. За ч.1 ст.1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Відповідно до роз’яснень п.8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013р. “Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки” особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Тобто, випадки, коли внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкоди завдано самим володільцям цих джерел, розрізняються від випадків, коли від такої взаємодії шкоди завдано іншим особам (наприклад пасажирам). В останньому випадку особи, які спільно завдали шкоди, зобов’язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (частина 2 ст. 1188 ЦК). При цьому солідарний боржник, який відшкодував спільно завдану шкоду, має право вимагати з кожного з інших завдавачів шкоди частку виплаченого потерпілому відшкодування. Оскільки боржник, який виконав солідарне зобов’язання, має право зворотної вимоги, тобто стає кредитором за регресним зобов’язанням до інших боржників, розподіл відповідальності солідарних боржників один перед одним (визначення часток) за регресним зобов’язанням здійснюється на загальних підставах за правилами статті 1191 ЦК, тобто у розмірі, що відповідає ступеню вини кожного з боржників. Враховуючи зазначені вимоги законодавства, роз’яснення суду вищої інстанції та встановлені обставини, які свідчать, що загибель матері ОСОБА_2 стала наслідком зіткнення двох джерел підвищеної небезпеки (автобуса та електровоза), то володільці цих джерел підвищеної небезпеки несуть саме солідарну відповідальність перед позивачем. Не можуть бути прийняті до уваги і посилання ДП "Придніпровська залізниця" в апеляційній скарзі на те, що безпосередньою причиною ДТП стало порушення водієм автобусу правил проїзду залізничного переїзду, а вини ДП "Придніпровська залізниця" не встановлено. Так, наведене законодавство передбачає, що завдана внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки шкоди іншим особам, відшкодовується власниками вказаних джерел підвищеної небезпеки незалежно від їхньої вини. Крім того, складеним урядовою комісією Актом розслідування причин ДТП встановлено, що переїзд на якому вона сталась, фактично не обладнано шлагбаумом. Проте, відповідно до положень п.1.2., 2.2, 2.6. Інструкції з улаштування та експлуатації залізничних переїздів (у ред. на час ДТП), які є обов’язковими для виконання працівниками залізничного транспорту, причетними до експлуатації залізничних переїздів, переїзди на перехрещенні залізничних колій з автомобільними дорогами загального користування належать до переїздів загального користування і порядок їх обслуговування і утримання встановлюється власником залізничної колії та за його рахунок. Обладнання діючих залізничних переїздів пристроями переїзної автоматики з використанням основних та додаткових автоматичних (напівавтоматичних) шлагбаумів для повного перекриття проїзної частини автомобільної дороги в обох напрямках руху у першу чергу повинно здійснюватись на переїздах з автобусним рухом. Посилання ДП "Придніпровська залізниця" в апеляційній скарзі на необхідність врахування судової практики по справам в інших правовідносинах та за участю інших сторін не можуть бути прийняті до уваги, оскільки існує відповідна судова практика у справах, яка виникла з відшкодування шкоди, спричиненої безпосередньо саме внаслідок даної ДТП. Той факт, що ДП "Придніпровська залізниця" приймало активну участь у наданні фінансової допомоги постраждалим внаслідок ДТП не звільняє його від відповідальності за спричинення моральної шкоди ОСОБА_2 загибеллю матері. Розмір морального відшкодування суд першої інстанції визначив з урахуванням ступеню та обсягу моральних страждань та конкретних обставин її спричинення. Доказів тому, що внаслідок загибелі матері ОСОБА_2 не спричинено моральної шкоди ні матеріали справи, ні апеляційна скарга не містять.
Таким чином рішення суду першої інстанції в оскарженій частині відповідає вимогам закону, його висновки не спростовуються доводами апеляційної скарги, а тому скасуванню у цій частині воно не підлягає.
Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Придніпровська залізниця” відхилити.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 2 вересня 2014 року в оскарженій частині залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Судді : Пономарь З.М.
ОСОБА_7
ОСОБА_8