Справа № 2-305/09
РІШЕННЯ
Іменем України
20 лютого 2009 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді     Новак А.В.

при секретарях     Миколайчук Т.С., Поповій І.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонд спеціального призначення «Спецжитлофонд» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа -Відкрите акціонерне товариство «Київська Стрічкоткацька фабрика» про виселення без надання іншого жилого приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонд спеціального призначення «Спецжитлофонд», третя особа Відкрите акціонерне товариство «Київська Стрічкоткацька фабрика» про визнання права користування,-

встановив:

 позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом, мотивуючи його тим, що згідно з розпорядженням представника Президента України від 29.05.1992 року за № 368 «Про створення державного комунального виробничого житлово-ремонтного об'єднання» будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 передано Дирекції маневреного фонду Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатації» у повне господарське відання. В подальшому рішенням Київської міської ради народних депутатів від 01.03.2001 року за № 217/1194 «Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП «Київжитлоспецексплуатації» було створено Комунальне підприємство «Спецжитлофонд», статутом якого передбачено правонаступництво Дирекції на балансі якого на сьогодні знаходиться зазначений будинок. Між державним комунальним виробничим житлово-ремонтним об'єднанням та ВАТ «Київська Стрічкоткацька фабрика» було укладено угоду оренди житлового приміщення ВЖРО Київської державної адміністрації в домі маневреного фонду від 01.05.1996 року за № 116, відповідно до якої у АДРЕСА_1 було заселено родину ОСОБА_3, що

складалась з шістьох осіб. Термін дії вказаної угоди було продовжено до 01.05.1999 року на підставі Додаткової угоди від 23.04.1998 року. Як зазначає представник позивача, відповідно до п. 5.5 угоди оренди житлового приміщення ВЖРО Київської державної адміністрації в домі маневреного фонду від 01.05.1996 року за № 116, після закінчення строку дії угоди орендар повинен здати кімнату орендодавцю, однак відповідачі цього не зробили і на численні попередження, щодо необхідності виселення не реагували, а тому позивач був змушений звернутись до суду із зазначеним позовом. На момент пред'явлення позову у спірній квартирі проживали дві особи, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яких позивач просить виселити із вказаної квартири без надання іншої жилої площі.

Відповідачі за первісним позовом звернулись до суду з зустрічним позовом, про визнання особи такою, що набула право користування жилим приміщенням, мотивуючи його тим, що як ветерану праці ОСОБА_3 та його сім'ї у 1996 році за спільним рішенням адміністрації та профкому ВАТ «Київська Стрічкоткацька фабрика» було надано у користування кв. 74 по АДРЕСА_1, якою відповідачі користуються у продовж дванадцяти років. Вважають, що оскільки вказаною квартирою вони користуються безперешкодно впродовж дванадцяти років і сплачують комунальні послуги та орендну плату то вони набули право на користування спірною квартирою.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і просив його задовольнити. В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом просив відмовити повністю.

Відповідачі та представник відповідачів в судовому засіданні заперечували проти задоволення вимог первісного позову. Просили суд задовольнити позовні вимоги за зустрічною позовною заявою. Крім того представник позивача зробив заяву у якій просив застосувати наслідки пропуску строків позовної давності.

Представник третьої особи - ВАТ «Київська Стрічкоткацька фабрика» в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надсилав, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника третьої особи.

Суд, заслухавши сторони їх представників, вважає, що первісний позов не підлягає задоволенню, а вимоги зустрічної позовної заяви є такими що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 34 Житлового кодексу Української РСР визначені підстави для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов. Крім того, як зазначається у даній статті, громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду.

Відповідно до ст. 52 Житлового кодексу Української РСР, жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а увипадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

Аналізуючі матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що квартира № 74 в АДРЕСА_1 надавалась позивачам у користування і останні нею користувалась, що сторонами не заперечується і стверджується квитанціями про сплату спожитих комунальних послуг, а також наявністю особового рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_3 та іншими матеріалами справи. З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання за позивачами за зустрічним позовом права на користування житловою площею, а саме квартирою № 74 по АДРЕСА_1, підлягають задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні вимог первісної позовної заяви суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 3 та частини 4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом достовірно встановлено, що позивач за первісним позовом дізнався про порушення свого права після закінчення терміну дії угоди оренди житлового приміщення ВЖРО Київської державної адміністрації в домі маневреного фонду від 01.05.1996 року за № 116, тобто 01.05.1999 році, а звернувся до суду 25.06.2005 році.

За таких обставин, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень,

підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні первісного позову, застосувавши наслідки спливу позовної давності. Зустрічний позов задовольнинити повністю з вище наведених мотивів.

Судові витрат між сторонами розподілити за правилами ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 15, 58, 60, 208-209, 213-215, 223, 294-296 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову - відмовити повністю.

Визнати     за     ОСОБА_1,

ОСОБА_2 право на користування жилим приміщенням, а саме квартирою № 74 у будинку АДРЕСА_1.

Стягнути з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» на користь ОСОБА_1 7 (сім) гривень 50 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» на користь ОСОБА_2 17 (сімнадцять) гривень 00 копійок судового збору, 7 (сім) гривень 50 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 24 (двадцять чотири) гривні 50 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Зазначені заява та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.