КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/13836/17 Суддя першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на проголошене о 11 годині 33 хвилин рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2018 року, повний текст якого складено 25 червня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», державного реєстратора прав на нерухоме майно комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» Рисак Олени Олександрівни, третя особа - ОСОБА_1, про визнання протиправними дій та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (далі - Відповідач-1, КП «Київжитлоспецексплуатація»), державного реєстратора прав на нерухоме майно комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» Рисак Олени Олександрівни (далі - Відповідач-2, Державний реєстратор) про:

- визнання протиправними дій Державного реєстратора у вигляді прийняття рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно №35462216 від 31.05.2017 року та внесення запису за даними рішеннями до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- скасування рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно №35462216 від 31.05.2017 року про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру №39 за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 373016980000);

- скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме - реєстрації права власності ОСОБА_1 на квартиру №39 за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 373016980000).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2017 року залучено до участі у справі ОСОБА_1 (далі - Третя особа, ОСОБА_1) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2018 року позов задоволено частково - визнано протиправними дії Державного реєстратора щодо реєстрацій за ОСОБА_1 прав на нерухоме майно - квартиру №39 за адресою: АДРЕСА_2; визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора про реєстрацію прав на нерухоме майно №35462216 від 31.05.2017 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів направлення ОСОБА_2 вимоги про необхідність сплати кредитної заборгованості протягом тридцяти днів, іпотечний договір не містить застережень щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки, а відтак оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки Державний реєстратор не встановив відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд підкреслив, що вимога про скасування державної реєстрації є похідною від вимоги про скасування відповідного рішення та не підлягає задоволенню, адже приписи Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» прямо регламентують дії посадових осіб у випадку скасування судом рішення про державну реєстрацію.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні таких позовних вимог. При цьому зазначає про відсутність в адміністративного суду повноважень здійснювати перевірку та тлумачення змісту іпотечного договору, а встановлення необхідності вчинення відповідних процесуальних дій свідчить про існування спору про право цивільне. Крім того, вказує на те, що у матеріалах справи містяться належні та допустимі докази направлення Позивачу вимогу про виконання іпотечного договору. Стверджує, що судом першої інстанції не направлялася на адресу Третьої особи копія позовної заяви з додатками, а також не здійснювалося повідомлення останньої про дату, час та місце судового розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що суд першої інстанції не здійснював тлумачення змісту договору та не вирішував питання про право цивільне, а лише встановив факти, по-перше, відсутності договору іпотеки, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, по-друге, надсилання вимоги про усунення порушень іпотечного договору. Указує, що надана копія накладної не може бути підтвердженням належного вручення Позивачу вимоги про виконання зобов'язань за договором іпотеки, оскільки містить ознаки підробки, а також дані, що викликають сумнів в її існуванні взагалі, адже оригіналу накладної суду для огляду надано не було. Крім того, підкреслює, що спірна реєстрація права власності здійснена на ОСОБА_1 вдруге, адже станом на 06.06.2018 року набрало законної сили рішення суду, яким підтверджено правомірність внесення первинного запису про реєстрацію за Третьою особою права власності на квартиру.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надійшло.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2018 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.09.2018 року.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній.

Представник Позивача наполягав за залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, закривши провадження у справі, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом апеляційної інстанції, 08.09.2006 року між ОСОБА_2 та акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» було укладено кредитний договір №014/3847/74/44929, за умовами якого ОСОБА_2 отримав у платне та строкове користування грошові кошти в розмірі 69 720,00 доларів США (т. 2 а.с. 21-22).

Крім того, у порядку забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 08.09.2006 року між ОСОБА_2 (Іпотекодавець) та акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (Іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки (далі - Договір іпотеки), який було посвідчено нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №2279-з (т. 2 а.с. 23-25). Згідно даного договору Іпотекодавець передав Іпотекодержателю в іпотеку майнові права на квартиру №039, що знаходиться на 9 поверсі, кількістю кімнат 2, загальною площею 69,41 метрів квадратних, яка будується за адресою АДРЕСА_3.

27.01.2017 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» було укладено договір відступлення права вимоги по Кредитному договору №014/3847/74/44929 від 08.09.2006 року (т. 2 а.с. 32-34). Крім того, у цей же день між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» було укладено договір відступлення права вимоги за Договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С.І., та зареєстрований у реєстрі за №19 (т. 2 а.с. 29-30), відповідно до якого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» передав ПАТ «Вектор Банк» своє право вимоги Іпотекодержателя за Договором іпотеки на квартиру АДРЕСА_1.

Також 27.01.2017 року між ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» було укладено договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором №014/3847/74/44929 від 08.09.2006 року (т. 2 а.с. 36-38). У той же день року між ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» було укладено договір відступлення права вимоги за Договором іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С.І., та зареєстрований у реєстрі за №21 (т. 2 а.с. 39-40), відповідно до якого ПАТ «Вектор Банк» передав ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» своє право вимоги Іпотекодержателя за Договором іпотеки на квартиру АДРЕСА_1.

У свою чергу 01.02.2017 року між ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги за Договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С.І., та зареєстрований у реєстрі за №32 (т. 2 а.с. 45), відповідно до якого ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» передав ОСОБА_1 своє право вимоги Іпотекодержателя за Договором іпотеки на спірну квартиру.

25.05.2017 року ОСОБА_1 звернувся до КП «Київжитлоспецексплуатація» із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 05.11.2015 року №47006616 (т. 1 а.с. 25-30) Державним реєстратором прийнято 31.05.2017 року рішення, індексний №35462216, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно якого на підставі Договору іпотеки право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за №20690802 за ОСОБА_1

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. ст. ст. 1, 2, 4, 18, 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку», п. п. 41, 57 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у Відповідача-2 були відсутні правові підстави для здійснення державної реєстрації права власності на спірну квартиру, оскільки останнім не було враховано відсутності іпотечного застереження у Договорі іпотеки та належних доказів направлення й отримання Позивачем вимоги про виконання Договору іпотеки.

Разом з тим, розглядаючи даний спір по суті, суд першої інстанції не врахував такого.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Частина 1 статті 2 КАС України регламентує необхідність справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Зі змісту п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України випливає, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наведеними положеннями процесуального закону окреслюється перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій. Викладене, на переконання судової колегії, підтверджує відсутність в адміністративних судів правових підстав для вирішення питань про право цивільне у межах оскарження таких дій, рішень чи бездіяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 визначено, що Державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не перевірив, чи наявне у Договорі іпотеки іпотечне застереження, чи набув ОСОБА_1 права власності на предмет іпотеки з огляду на ненаправлення останнім Позивачу вимоги про виконання договірних зобов'язань. Крім того, у позовній заяві зазначено, що заборгованість за Кредитним договором відсутня, а навпаки, наявна переплата.

Отже, підставами даного позову визначені, зокрема, обставини неправомірності, на думку Позивача, набуття Третьою особою права власності на спірну квартиру, що у свою чергу порушує відповідні права ОСОБА_2 Тобто, в основу обґрунтування протиправного характеру оскаржуваних дій та рішення Державного реєстратора покладено не порушення порядку та процедури проведення державної реєстрації права, а відсутність такого права в особи, за якою у подальшому таке право було зареєстровано.

Наведені обставини, на переконання судової колегії, свідчать про існування спору про право у межах даних правовідносин, на що обґрунтовано звернув увагу Апелянт.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Як вже було зазначено вище, метою даного позову є захист права Позивача на поновлення у державному реєстрі відомостей про нього, як про власника нерухомого майна. Здійснення такого захисту судом напряму залежить від вирішення питання про те, кому саме належить право власності на спірне нерухоме майно, і відповідно правомірності набуття такого права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вирішення питання правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно внаслідок укладання правочину з ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» та дотримання умов Договору іпотеки виходить за межі компетенції суду адміністративної юрисдикції.

Крім того, матеріали справи свідчать, у провадженні Дарницького районного суду міста Києва перебуває справа №753/6100/17 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Вектор банк», ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», ОСОБА_1, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська С.І., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Д.М., про визнання недійсними договорів. Рішення суду у даній справі законної сили не набрало.

За таких обставин, оскільки предметом даного спору є не стільки дії та рішення Державного реєстратора, як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки поновлення права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, то вказане свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Оскільки у цій справі існує невирішений спір про право, то подальше оспорювання правомірності набуття особою цього права не може здійснюватися за правилами адміністративного судочинства у зв'язку з тим, що адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності на об'єкт нерухомого майна. Такий спір, з урахуванням суб'єктного складу учасників справи, має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Аналогічну позицією неодноразово висловлювала Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 17.04.2018 року у справі № 815/6956/15, від 05.06.2018 року у справі № 826/952/17, від 03.07.2018 року у справі № 826/27224/15, від 04.07.2018 року у справі № 820/7173/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак враховуючи, що предметом оскарження є дії рішення Відповідача-2, в обґрунтування протиправності (правомірності) яких Позивачем та Третьою особою-1 зазначаються заперечення можливості набуття права власності одне одного на спірну квартиру, судова колегія приходить до висновку про неможливість розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі. Натомість, з урахуванням суб'єктного складу сторін даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при ухваленні рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, помилково віднісши даний спір до публічно-правового.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

З урахуванням наведеного оцінка іншим доводам апеляційної скарги не надавалася, а твердження Апелянта про те, що ОСОБА_1 не було повідомлено про дату, час та місце судового розгляду справи судовою колегією оцінюється критично, оскільки спростовується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (т. 2 а.с. 58, 117).

Приписи п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України визначають, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 238, 242-244, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», державного реєстратора прав на нерухоме майно комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» Рисак Олени Олександрівни, третя особа - ОСОБА_1, про визнання протиправними дій та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2018 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», державного реєстратора прав на нерухоме майно комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» Рисак Олени Олександрівни, третя особа - ОСОБА_1, про визнання протиправними дій та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно - закрити.

Вказати, що даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено « 25» вересня 2018 року.