Дата документу 13.12.2023 Справа № 317/4667/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 317/4467/23                                 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/807/761/23                                 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія ст. 170 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       13 грудня 2023 року                                                 м . Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

власника майна ОСОБА_7 ,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області від 8 листопада 2023 року, якою задоволено клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42023082060000039, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 квітня 2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Прокурор Запорізької окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_6 звернулась до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на рахунки: № НОМЕР_1 (номер рахунку у форматі IBAN № НОМЕР_2 ); № НОМЕР_3 (номер рахунку у форматі IBAN № НОМЕР_2 ); № НОМЕР_4 (номер рахунку у форматі IBAN № НОМЕР_5 ), відкриті на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) в Акціонерному товаристві «Укргазбанк» (адреса для листування м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39) та усі грошові кошти, які перебувають на вказаних рахунках та заборонити відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном.

Клопотання обґрунтовано тим, що під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 , діючи з єдиним умислом, направленим на одержання від потерпілого ОСОБА_8 неправомірної вигоди вимагав та отримав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду у сумі 10000 грн., за вплив на прийняття рішення невстановленою в ході досудового розслідування службовою особою Університетської клініки Запорізького державного медико - фармацевтичного університету щодо створення неіснуючих підстав для проходження ОСОБА_8 стаціонарного лікування, а також виготовлення та видачу завідомо підроблених медичних документів, про наявність у останнього не існуючих захворювань, які в подальшому могли б стати підставою для оформлення ОСОБА_8 інвалідності.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що відповідно до санкції статті, ОСОБА_7 , у випадку визнання його винним у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з конфіскацією майна, а тому з метою забезпечення можливої конфіскації майна останнього, в разі прийняття у подальшому відповідного рішення судом, виникла необхідність в накладенні арешту на вказані рахунки.

Слідчий суддя задовольнив клопотання про накладення арешту на майно, обґрунтувавши це тим, що накладення арешту на вказані рахунки та на грошові кошти, що на них містяться необхідне для забезпечення можливої конфіскації майна.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку, що прийнята з порушенням територіальної підсудності.

В обґрунтування своєї скарги вказує, що прокурором Запорізької окружної прокуратури в клопотанні, яке подано до суду порушено територіальну юрисдикцію, зокрема, територіальна юрисдикція Запорізької окружної прокуратури це Запорізький, Вільнянський та Новомиколаївський райони, за версією слідства подія кримінального правопорушення відбувалась на території Олександрівського району м. Запоріжжя, заявник зареєстрований на території Олександрівського району м. Запоріжжя, підозрюваний зареєстрований на території Шевченківського району м. Запоріжжя, територіальна юрисдикція по Олександрівському району м. Запоріжжя закріплена за Вознесенівською окружною прокуратурою м. Запоріжжя.

Зауважує, що територіальна підсудність по Олександрівському району м. Запоріжжя закріплена за Жовтневим районним судом м. Запоріжжя.

Крім того, в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, однак, враховуючи надані матеріали клопотання, строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді ОСОБА_7 не пропущено, а тому підстави для вирішення питання про поновлення цього строку відсутні.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_7 підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вважав, що було порушено територіальну юрисдикцію.

Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та вказала, що органом досудового розслідування є відділ поліції № 6, а тому клопотання про арешт було подано до Запорізького районного суду Запорізької області. Також зазначила, що ОСОБА_7 звертався до суду першої інстанції з клопотанням про скасування арешту майна та йому біло відмовлено.

Заслухавши доповідь судді, прокурора та ОСОБА_7 , дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Виходячи із положень ст. 131 КПК України, арешт майна є окремим видом заходу забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Норми, наведені у ст. 132 КПК України, визначають, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, вирішуючи питання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчий суддя повинен:

- перевіряти наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи;

- з`ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається ініціатор клопотання, без застосування цих заходів;

- враховувати, що обов`язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (частина третя статті 132 КПК України) покладається на слідчого та/або прокурора;

- взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

- враховувати, що докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про застосування заходів забезпечення, подаються особою, яка заявляє таке клопотання.

Колегія суддів приходить до висновку, що в даному провадженні слідчий суддя вищезазначених вимог закону дотримався, правильно вирішив питання про задоволення клопотання накладення арешту на майно, врахувавши вимоги кримінального процесуального закону при застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Так, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що відділом поліції №6 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023082060000039 від 24 квітня 2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України (а.с. 6).

Крім того, із доданих до клопотання доказів випливає, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України. Санкція ч. 3 ст. 365-2 КК України передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна , яке є власністю засудженого.

Із доданих до матеріалів клопотання доказів випливає, що рахунки, на які прокурор в своєму клопотанні просить накласти арешт, належать ОСОБА_7 .

Крім того, із інформації наданою АБ «Укргазбанк» вбачається, що на рахунках № НОМЕР_1 (номер рахунку у форматі IBAN № НОМЕР_2 ) та № НОМЕР_4 (номер рахунку у форматі IBAN № НОМЕР_5 ), які відкриті на ім`я ОСОБА_7 станом на 17 жовтня 2023 року містяться грошові кошти у сумах 198535,26 грн. та 198000,00 грн. (а.с. 25).

Таким чином, враховуючи, що арешт накладено з метою конфіскації майна, як виду додаткового покарання, в разі визнання ОСОБА_7 винуватим за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, відповідно до ст. 170 КПК України, існують підстави для тимчасового позбавлення права на відчуження вказаного майна.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення територіальної підслідності, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 218 КПК України, досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він зобов`язаний протягом п`яти днів з дня встановлення таких обставин письмово повідомити про них прокурора та проводити розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.

Отже, із аналізу зазначених положень випливає, що досудове розслідування може проводити і орган досудового розслідування, до територіальної юрисдикції якого не віднесено розслідування до того часу, поки буде визначено підслідність за іншим органом досудового розслідування.

Із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №42023082060000039 випливає, що в даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування є відділ поліції №6 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (а.с. 6).

Крім того, серед наданих суду додатків до клопотання, міститься постанова про доручення провадження досудового розслідування у кримінальному провадженні відповідній слідчій групі, до якої входять: старший слідчий в ОВС слідчого управління ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 ; старший слідчий слідчого управління ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 ; старший слідчий слідчого управління ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_11 ; слідчий слідчого управління ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_12 ; старший слідчий в ОВС слідчого управління ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_12 ; старший слідчий в ОВС слідчого управління ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_13 та слідчий слідчого відділу ВП №6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_14 (а.с. 8-9).

Також із матеріалів клопотання випливає, що у даному кримінальному провадженні призначено групу процесуальних керівників, у складі прокурора Запорізької окружної прокуратури ОСОБА_6 , першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури ОСОБА_15 (а.с. 7). Постановою першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури від 2 жовтня 2023 року змінено групу процесуальних керівників у даному кримінальному провадженні, призначивши групу процесуальних керівників у складі прокурорів Запорізької окружної прокуратури ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , першого заступника керівника окружної прокуратури ОСОБА_15 (а.с. 26).

Враховуючи викладене, на даному етапі розгляду кримінального провадження, колегія суддів не вбачає підстав вважати про порушення правила визначення територіальної підсудності при розгляді клопотання про арешт майна Запорізьким районним судом Запорізької області.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а отже клопотання про застосування арешту майна подається до місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Відтак, враховуючи той факт, що органом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні є відділ поліції №6 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, що відноситься до територіальної юрисдикції Запорізького районного суду Запорізької області, доводи ОСОБА_7 щодо порушення територіальної підсудності також слід визнати необґрунтованими.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб і у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи стосовно необґрунтованості судового рішення слід визнати непереконливими.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 132, 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу власника майна  ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області від 8 листопада 2023 року, якою задоволено клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42023082060000039, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 квітня 2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2                 ОСОБА_3                 ОСОБА_4