ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9604/23 Справа № 2-12454/10 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2023 року                                                                м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Піменової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2023 року в цивільній справі номер 2-12454/10 за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа – Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Маріуполі, про визнання дій протиправними, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернулась зі скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа – Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Маріуполі, про визнання дій протиправними, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та зобов`язання вчинити певні дії. З урахуванням уточнень в обґрунтування вимог скарги зазначала, що на примусовому виконанні у державного виконавця Оболонського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) перебуває виконавче провадження №72154144, відкрите на підставі виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області №2-12454/10 про стягнення з неї на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Маріуполі витрат на ІТЗ у розмірі 60,00 грн. Заявниця вважає, що державний виконавець відкрив виконавче провадження за виконавчим листом, строк пред`явлення до виконання якого закінчився та судове рішення щодо поновлення цього строку відсутнє. Крім того, виконавче провадження відкрито за заявою особи, яка не є стягувачем.

Скаржниця просила суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.07.2023 року та зобов`язати повернути дублікат виконавчого листа №2-12454/10, виданого 18.08.2014 року.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2023 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересована особа – Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Маріуполі, про визнання дій протиправними, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та зобов`язання вчинити певні дії – відмовлено.

Із вказаним судовим рішенням не погодилась скаржниця ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2023 року у справі №2-12454/10 та постановити ухвалу, якою

задовольнити скаргу у повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та Закону України «Про виконавче провадження».

Судом було встановлено, що дублікат виконавчого листу виданий після закінчення строку пред`явлення втраченого виконавчого листу. Це підтверджується викладеним у мотивувальній частині ухвали від 21.09.2023 року.

Суд, обґрунтовуючи оскаржуване судове рішення, посилається на норми матеріального права – Закон України «Про виконавче провадження». Однак, судом не прийнято до уваги, що на час видачі виконавчого листа діяв Закон України «Про виконавче провадження» №606-XIV, та в редакції Закону №2677-VI було передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені протягом року (п. 2 ч. 1 ст. 22).

Суд першої інстанції не провів розмежування дії у часі норм матеріального права двох Законів України «Про виконавче провадження», що є суттєвим. На підставі вище викладеного тільки у разі пред`явлення виконавчого листу, починаючі з 02.06.2016 року змінюється строк - один рік на три.

Суд обґрунтовує оскаржуване судове рішення обставинами, викладеними в ухвалі Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09.07.2014 року з посиланням на лист Жовтневого ВДВМ ММУЮ від 25.06.2014 року, де зазначено, що виконавчий лист, у тому числі про стягнення витрат на ІТЗ, був повернутий в банк 03.01.2013 року.

Ухвала Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09.07.2014 року постановлена після закінчення строку на пред`явлення виконавчого листа.

Суд формально зробив висновок відносно того, що виконавчий лист подано у строк, передбачений законодавством. Відмітка про видачу дублікату виконавчого листа 18.08.2014 року підтверджує той факт, що його було подано після 04.01.2014 року, тобто після закінчення строку пред`явлення. У даному випадку законодавець передбачив поновлення строку на пред`явлення дублікату, про що приймається відповідна ухвала.

Строки пред`явлення виконавчого документу починають відраховуватись у разі подання їх у межах строку пред`явлення, а у разі їх пропуску – у разі поновлення строку на пред`явлення виконавчого документу. Відсутність судового рішення щодо поновлення строку пред`явлення втраченого виконавчого листа вказує на те, що не має сенсу рахувати строки.

Суд взагалі не надав оцінки вимогам Уставу, які викладені у розділі «Відокремлені підрозділи Банку». Тобто, без аналізу положень філії АТ «Укрексімбанк» у м. Маріуполі, що розташована за адресою: 87525, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, буд. 5, корп. 1 (ЄДРПОУ 26252228), неможливо зробити правовий висновок, що Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк» (код ЄДРПОУ 00032112) є правонаступником прав у межах виконавчого провадження замість стягувача у особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Маріуполі.

Крім цього, суду у відповіді на відзив була надана інформація, що філія була ліквідована. Тобто, саме у положенні філії відображається процедура переходу прав від філії до банку, у тому числі під час ліквідації філії.

Від АТ «Державний експортно-імпортний банк України» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство просило відмовити у задоволені апеляційної скарги, ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.09.2023 року у справі №2-12454/10 залишити без змін.

Позиція заявника, як і в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції зводиться до того, що оскільки стягувачем було пропущено строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання, то є усі законні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню. Така позиція суперечить нормам процесуального закону, що регулює спірні правовідносини, письмовим доказам і правовим позиціям Верховного Суду.

Верховний Суд у справі №419/310/12 підкреслив, що аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа не позбавляє його права повторно пред`являти виконавчий документ до виконання.

З дубліката виконавчого листа вбачається, що строк пред`явлення виконавчого листа

вказаний до 31.08.2013 року та сам дублікат виданий судом 18.08.2014 року. Отже, відбулося переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, а тому з огляду на положення ч. 5 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про виконавче провадження» повторно стягувач мав право звернутися із виконавчим листом в межах строків, встановлених ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII (три роки з моменту повернення виконавчого листа).

Згідно з ч. 157 – 159 Статуту банк з усіма своїми відокремленими підрозділами (філіями, представництвами та відділеннями) є єдиною системою. Організаційна структура Банку будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням. Філії, відділення та представництва Банку не є юридичними особами і діють від імені банку на підставі положення про них. Тому твердження скаржника, що виконавче провадження відкрите на підставі заяви на користь юридичної особи яка не є стягувачем, хибне.

Позивач у справі змінив лише назву (найменування) при цьому код ЄДРПОУ 00032112 залишився незмінним.

Від інших учасників справи відзив у письмовому вигляді на апеляційну скаргу не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокат Лещенко О.Д. доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст. 128, 130 ЦПК України (а.с. 224).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез`явившихся осіб.

Заслухавши суддю – доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що на примусовому виконанні у старшого державного виконавця Оболонського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярового О.В. перебуває виконавче провадження №72154144, відкрите 04.07.2023 року за дублікатом виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області №2-12454/10, виданого 18.08.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Експортно-імпортний банк України» витрат на ІТЗ у розмірі 60,00 грн (а.с. 11-12).

Відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09.07.2014 року, з посиланням на лист Жовтневого ВДВМ ММУЮ від 25.06.2014 року, виконавчий лист, в тому числі про стягнення витрат на ІТЗ, був повернутий в банк 03.01.2013 року

(а.с. 87-88).

З дубліката виконавчого листа №2-12454/10 про стягнення з ОСОБА_1  на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Маріуполі витрат на ІТЗ у розмірі 60,00 грн вбачається, що строк пред`явлення виконавчого листа вказаний до 31.08.2013 року та сам дублікат виданий судом 18.08.2014 року, 23.02.2015 року, 10.02.2016 року, 14.09.2016 року, 23.10.2018 року, 28.12.2019 року та 27.12.2022 року дублікат виконавчого листа був повернутий без виконання, що також свідчить про переривання строку пред`явлення виконавчого листа до виконання (а.с. 85-86).

З витягу зі Статуту, а саме пункту 159 вбачається, що філії, відділення та представництва банку не є юридичними особами і діють від імені банку на підставі положення про них (а.с. 144).

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених скаржником вимог.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV (чинного на момент набрання рішенням законної сили) виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред`явлені до виконання - протягом трьох років.

Положеннями статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII (чинного станом на 04.07.2023 року дата постановлення постанови про відкриття виконавчого провадження) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Пунктом 1 частини 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII встановлено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання, а частиною 5 передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у старшого державного виконавця Оболонського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярового О.В. перебуває виконавче провадження №72154144, відкрите 04.07.2023 року за дублікатом виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області №2-12454/10, виданого 18.08.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Експортно-імпортний банк України» витрат на ІТЗ у розмірі 60,00 грн.

Відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від

09.07.2014 року, з посиланням на лист Жовтневого ВДВМ ММУЮ від 25.06.2014 року, виконавчий лист, в тому числі про стягнення витрат на ІТЗ, був повернутий в банк 03.01.2013 року.

З дубліката виконавчого листа №2-12454/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Маріуполі витрат на ІТЗ у розмірі 60,00 грн вбачається, що 23.02.2015 року, 10.02.2016 року, 14.09.2016 року, 23.10.2018 року, 28.12.2019 року та 27.12.2022 року дублікат виконавчого листа неодноразово був повернутий без виконання, що також свідчить про переривання строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Після повернення виконавчого листа 03.01.2013 року без виконання відбулося переривання строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та стягувач мав право відповідно до закону повторно пред`явити виконавчий лист до примусового виконання.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, що на час ухвалення судового рішення строк пред`явлення дубліката виконавчого листа №2-12454/10 не сплив, а отже вимоги скарги є необґрунтованими.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги про те, що виконавче провадження відкрито за заявою особи, яка не є стягувачем, апеляційний суд керується наступним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

У пункті 159 Статуту також зазначено, що філії, відділення та представництва банку не є юридичними особами і діють від імені банку на підставі положення про них (а.с. 144).

Отже, оскільки філія АТ «Укрексімбанк» у м. Маріуполі не є юридичною особою, не наділена правом бути стягувачем, тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку належним стягувачем є саме АТ «Державний експортно-імпортний банк України».

Відтак, наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції, висновків суду не спростовують та переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами, та спрямовані на переоцінку доказів у справі.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи з цього питання, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2023 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повне судове рішення складено 27 грудня 2023 року.

Суддя: