Справа № 22-4294/08 Головуючий у 1-й інстанції: Полянчук Б.І.
Суддя-доповідач: Коваленко А.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2008 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Онищенка Е.А.
Суддів Коваленко А.І.
Денисенко Т.С.
При секретарі: Батарейній О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 вересня 2008 року по справі за позовом Бердянської міської ради до ОСОБА_5, ОСОБА_3, що діють в інтересах ОСОБА_6 про виселення,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2007 року Бердянська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5., ОСОБА_3 про виселення.
В позові зазначено, що відповідач з 16.03.2004 року був призначений на посаду директора КП „Житлосервіс-8". Рішенням виконавчого комітету Бердянської міськради від 23.12.2004 року № 698 квартира АДРЕСА_1 була затверджена службовою та згідно ордеру №22 від 28.12.2004 року надана відповідачу та його сім'ї, що складалась з дружини ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_6 Відповідач подав на ім'я міського голови ОСОБА_7 письмове зобов'язання звільнити службове приміщення разом з ч.1енами родини у разі звільнення з посади на протязі 30 днів. Розпорядженням міського голови від 07.03.2006 року припинено контракт та звільнено з посади директора КП „Житлосервіс-8" ОСОБА_5 з 15.03.2006 року, але відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань і квартиру не звільнив. В спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_5. та його дочка ОСОБА_6 Шлюб між ОСОБА_5. та ОСОБА_3 не розірвано.
03.07.2007 року позивач уточнив позовні вимоги та просив виселити ОСОБА_5., ОСОБА_3 з неповнолітньою ОСОБА_6 із службового жилого приміщення у квартирі АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 вересня 2008 року позов задоволено. Виселено ОСОБА_5, ОСОБА_3 разом з неповнолітньою ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в частині виселення ОСОБА_3 та неповнолітньої ОСОБА_6 відмовити.
Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши обставини справи та доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.3, п.4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги Бердянської міської ради Запорізької області суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_5. припинив трудові відносини з позивачем за власним бажанням, а відповідачка ОСОБА_3 зайняла жиле приміщення самовільно, тому вони разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_6, підлягають виселенню із службового приміщення без надання іншого жилого приміщення.
Проте, такий висновок суду не відповідає обставинам справи та суд неправильно застосував норми матеріального права.
Із матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1, яка у встановленому законом порядку була затверджена службовою, згідно ордеру №22 від 28.12.2004 року надана Бердянською міською радою відповідачу ОСОБА_5. та його сім'ї, що складалась з дружини ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_6 Розпорядженням міського голови від 07.03.2006 року припинено контракт з ОСОБА_5. та звільнено його з посади директора КП „Житлосервіс-8" з 15.03.2006 року.
Оскільки ОСОБА_5. припинив трудові відносини з відповідачем за власним бажанням, суд першої інстанції на підставі ст. 124 ЖК України виселив його із спірної службової квартири без надання іншого жилого приміщення. В цій частині рішення не оскаржене.
Разом з тим висновки суду про те, що ОСОБА_3 не мала підстав для вселення в квартиру, оскільки ордер не виписувався на ОСОБА_3., що вона самовільно зайняла жиле приміщення та не відноситься до одиноких осіб, тому підлягає виселенню із цієї квартири разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_6, 16.09.200Іроку народження, не відповідають обставинам справи та судом неправильно застосовані норми матеріального права.
Так, з ордеру №22 серія 02 від 28.12.2004 року, виданому ОСОБА_5, вбачається, що він мав право зайняти службове жиле приміщення -квартиру АДРЕСА_1 з сім'єю із трьох чоловік -дружиною ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_6 (а.с.5).
Згідно з довідкою відділу РАЦ по м. Бердянську до актового запису №766 від 25.12.1999 року про шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_10, який складений відділом РАЦ по м. Бердянську Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області на підставі актового запису про зміну імені від 21 червня 2007 року №23, внесені зміни - прізвище нареченої після реєстрації шлюбу „ОСОБА_3" змінено на ОСОБА_10" (а.с.152).
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 листопада 2007 року шлюб між ОСОБА_5. та ОСОБА_10 розірвано, про що видано свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_1 від 17 січня 2008 року. Рішенням суду було встановлено, що шлюбні відносини між сторонами припинені, понад трьох років вони спільно не проживають, дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає з матір'ю ОСОБА_10 (а.с.93,120).
Актом обстеження спірної квартири від 12.06.2007 року комісією Комунального підприємства Бердянської міської ради „Житло сервіс -3" встановлено, що на цей час зареєстрованими в цій квартирі були ОСОБА_5 та його дочка ОСОБА_6,2001 року народження, а фактично проживають його дружина ОСОБА_3 з дочкою ОСОБА_6 Чоловік ОСОБА_3 в квартирі не проживає. Ці обставини підтверджені в акті сусідкою ОСОБА_11, що мешкає в квартирі №45 цього будинку (а.с.56)
Колегія суддів вважає, що суду надані докази того, що шлюб між сторонами розірвано, в спірній квартирі проживає ОСОБА_3 з неповнолітньою донькою ОСОБА_6, нової сім'ї вона не утворила, тому вона може бути віднесена до одиноких матерів.
Відповідно до ст.125 Житлового кодексу України без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у ст.124 цього Кодексу, не може бути виселено одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.
Факт проживання відповідачки та неповнолітньої дитини у спірному приміщенні та факт офіційної реєстрації дають підстави, щоб спірне приміщення вважати їх житлом у сенсі ст. 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Для забезпечення захисту прав і інтересів дитини та упередження виникнення такого соціального становища дитини як бездомність статтею 18 Закону України „Про охорону дитинства" передбачено , що держава забезпечує право дитини на житло.
Згідно ч.3 ст. 12 Закону України „ Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.
Зважаючи на викладене, рішення суду в частині виселення із спірної квартири ОСОБА_3 разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_6, 16.09.2001року народження без надання іншого жилого приміщення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області 18 вересня 2008 року по цій справі скасувати в частині виселення ОСОБА_3 з неповнолітньою ОСОБА_6 та постановити в цій частині нове рішення наступного змісту:
„У задоволенні позову Бердянської міської ради про виселення без надання іншого жилого приміщення ОСОБА_3 та неповнолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 -відмовити."
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.