ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце засідання сторони були повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2005 року Ужгородське комунальне підприємство “Кінотеатр “Ужгород” звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №НОМЕР_2 від 03.02.2004, з підстав його невідповідності Статуту позивача та ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Під час розгляду справи позивач змінив предмет позову та просив суд визнати  недійсними договір оренди нежитлового приміщення №НОМЕР_1 від 16.07.2001, додаткову угоду від 16.07.2003 до договору №НОМЕР_1 від 16.7.2001 та договір оренди нежитлового приміщення №НОМЕР_2 від 03.02.2004, укладені між позивачем та відповідачем.

У жовтні 2005 року відповідач за первісним позовом -ПП ОСОБА_1 подав до позивача -Ужгородського комунального підприємства “Кінотеатр Уужгород” зустрічний позов про визнання договору оренди нежитлового приміщення №НОМЕР_2 від 03.02.2004 дійсним, з підстав відповідності спірного договору нормам чинного законодавства.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 10.11.2005 року у справі №НОМЕР_3 задоволено первісний позов повністю. Визнано недійними договір від 16.07.2001 №НОМЕР_1 оренди нежитлового приміщення, додаткову угоду до договору №НОМЕР_1 та договір від 03.02.2004 №НОМЕР_2, в задоволенні зустрічного позову  відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2006 у справі №НОМЕР_3 апеляційну скаргу ПП ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення господарського суду Закарпатської області від 10.11.2005 року у справі за №НОМЕР_3 частково скасовано: відмовлено в задоволенні первісних позовних вимог в частині визнання недійсними договору №НОМЕР_1від 16.07.01р. та додаткової угоди до договору №НОМЕР_1 від 16.07.03р. В решті рішення господарського суду Закарпатської області від 10.11.2005 р. залишено без змін.

          Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України  з касаційною скаргою, в якій просить змінити постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2006 у справі №НОМЕР_3 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти нове рішення, яким визнати дійсним договір оренди нежитлового приміщення №НОМЕР_2 від 03.02.2004.  Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції припустився порушень норм матеріального та процесуального права, не застосувавши до спірних відносин норми ч. 2 ст. 220 ЦК України.

          Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування Львівським апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові суду апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

          Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.07.2001 року між Ужгородським державним комунальним підприємством “Кіновідеоцентр “Ужгород" (правонаступником якого є Ужгородське комунальне підприємство “Кінотеатр „Ужгород") та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди нежитлового приміщення № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1площею 33,8 м² для використання під магазин-офіс строком дії до 16.07.2006 року.

Додатковою угодою до договору №НОМЕР_1 від 16.07.2001 року, укладеною 16.07.2003 року, сторони збільшили розмір орендної плати та узгодили зменшення загальної суми орендних платежів на суму вартості здійсненого орендарем ремонту.

03.02.2004 року Ужгородським КП „Кінотеатр „Ужгород" та ПП ОСОБА_1 укладено договір оренди нежилого приміщення №НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 площею 20,2 м² для використання під магазин-офіс строком дії до 15.02.2009 року. З укладенням зазначеного договору загальний розмір орендованої площі склав 54 м².

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині визнання недійсним договору №НОМЕР_1 від 16.07.2001 та додаткової угоди до договору №НОМЕР_1, та відмовляючи в цій частині в задоволенні первісного позову, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановив, що погодження Фонду було отримане відповідачем, що підтверджується підписом та печаткою посадової особи Фонду приватизації та управління майном м. Ужгорода. Згідно з умовами цього договору даний договір укладався сторонами на 5 років до 16.07.06р., орендна плата складає 10% від вартості об'єкта згідно з експертною оцінкою, і вноситься щомісячно, на орендодавця покладається обов'язок по своєчасному проведенню капітального та поточного ремонтів об'єкта. Також згідно з п. 9.3 договору передбачено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом 1 місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих умовах, які були передбачені договором. У договорі обумовлено всі істотні умови договору, який виконувався обома сторонами понад 3 роки; претензій щодо умов договору жодна сторона не пред'явила.

Крім того, судами встановлено факт схвалення умов договору не лише сторонами договору, а також третьою особою у справі, яка справно отримувала кошти, що надходили від відповідача у вигляді орендної плати.

Задовольняючи вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди №НОМЕР_2 від 3.02.2004р. місцевий та апеляційний господарські суди повно та всебічно дослідили всі суттєві обставини справи, правильно встановили, і виходили з того, що на час укладення спірного договору оренди згідно зі ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Оспорюваний договір укладено до 15.02.2009р., отже він підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню, проте такого здійснено не було. Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, а ч. 2. ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Тому договір №НОМЕР_2 від 03.02.2004 року обґрунтовано визнано недійсним на підставі ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України, як такий, що укладений з недотриманням передбаченої законом нотаріальної форми.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

          Дійшовши висновку про відсутність факту ухилення сторони від нотаріального посвідчення договору, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні вимог позивача за зустрічним позовом про визнання договору оренди від 03.02.2004 №НОМЕР_2 дійсним.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову про визнання дійсним спірного договору оренди, апеляційний суд виходив з того, що підстави для визнання дійсним договору оренди відсутні, оскільки позивач за зустрічним позовом  належним чином не довів та не обґрунтував свої позовні вимоги, як це передбачено ст.ст. 32, 33 ГПК України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду  справи Львівським апеляційним господарським судом  фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки  суду відповідають цим обставинам і їм  надана  правильна юридична  оцінка з правильним  застосуванням  норм  матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹ , 111¹¹  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу  ПП ОСОБА_1 на постанову Львівського   апеляційного господарського суду від 06.03.2006  р.  у справі №  НОМЕР_3 залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського   апеляційного господарського суду від 06.03.2006  р.  у справі №  НОМЕР_3 залишити без змін.

Головуючий                                                                                  Самусенко С.С.

С у д д я                                                                                         Панченко Н.П.

С у д д я                                                                                                   Черкащенко М.М.