ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Невдашенко Л.П.,

суддів:                                               Кочерової Н.О.,

                                                  Кота О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача – Щербаков Б.В.

від відповідача  –Агрітін С.А., Топкіна Ж.А.

Акціонерним банком “Металург” заявлено позов до закритого акціонерного товариства  “Банк НРБ” про зобов’язання прийняти у власність процентні іменні облігації товариства  з обмеженою відповідальністю “Агропродукт” серії А у кількості 2000 штук на суму 2077680 грн.

На обгрунтування позову банк “Металург” посилається на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу  простих іменних облігацій  за № 12089Т; 05-05/0162-Т, який  був укладений шляхом обміну  підписаними договорами  факсимільним зв’язком.

Рішенням господарського суду м.Києва від 24.02.06, залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду  від 18.05.06 позов задоволено. ЗАТ “Банк НРБ” зобов’язано прийняти у власність облігації ТОВ “Агропродукт” та сплатити позивачу 2 077 680,00 грн.

Судові рішення вмотивовані доведеністю позовних вимог щодо укладення сторонами договору за № 12089Т; 05-05/0162-Т шляхом обміну підписаним договором  за допомогою факсимільного зв’язку. Такий спосіб укладення договору, зазначає суд, відповідає положенням пункту 9.3 договору, згідно якого підписаний сторонами та  переданий факсимільним зв’язком  договір має юридичну силу, однакову з оригіналом цього договору, до обміну сторонами оригіналами договору. Такого висновку суд дійшов  виходячи з того, що за сталою практикою, що склалася між сторонами, позивач надсилає відповідачу підписані екземпляри договорів факсимільним зв’язком, який, в свою чергу, підписує  отримані  примірники договорів і факсимільним зв’язком в цей же день надсилає позивачу.

У даному випадку  відповідач  26.08.05 отримав від позивача факсимільним зв’язком  два примірника –договір за № 12088Т; 05-05/0161-Т та договір № 12089Т; 05-05/0162-Т і повернув позивачу також два примірника  цих договорів, скріпивши їх своїм підписом. Про підписання відповідачем вказаних договорів, зазначає суд, свідчать відомості, що містяться  у верхній частині примірників договорів, про те, що  їх відправником  факсимільним зв’язком є відповідач. Оскільки відповідач не заперечував факту надсилання позивачу за допомогою факсимільного зв’язку  тексту договору за №  12088Т; 05-05/0161-Т 26.08.05 та враховуючи те, що надсилалися ці примірники договорів одночасно, суд дійшов  висновку про те, що договір № 12089Т; 05-05/0162-Т також було підписано відповідачем , а тому зобов’язав банк “НРБ” виконати умови договору і  прийняти у власність облігації ТОВ “Агропродукт” та сплатити позивачу 2 077 680,00 грн.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями, ЗАТ “Банк НРБ” просить скасувати рішення господарського суду  м.Києва від 24.02.06 та постанову Київського апеляційного господарського суду  від 18.05.06 та винести нове рішення, яким відмовити АБ “Металург” у задоволенні позову, посилаючись на те, що судом не було повно та всебічно досліджені всі обставини справи, не надано належної оцінки доводам відповідача, неправильно застосовані   норми  матеріального  та  процесуального права.

Скаржник вважає, що судами зроблено хибний висновок   щодо факту  укладання договору № 12089Т; 05-05/0162-Т від 26.08.05. Скаржник звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.642 Цивільного кодексу України  відповідь особи, якій  адресована пропозиція укласти договір про її  прийняття (акцепт) повинна бути  повною і  безумовною. Надсилання позивачу непідписаного договору не може вважатися акцептом, а навпаки, повинно розцінюватися як неприйняття оферти. З боку  ЗАТ “Банк “НРБ” не було ні прямого волевиявлення (письмової згоди на укладення договору), ні так званого конклюдентного волевиявлення.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, 26.08.05 АБ “Металург” надіслав  ЗАТ “Банк НРБ” факсимільним зв’язком для підписання  тексти двох договорів купівлі-продажу  процентних іменних облігацій ТОВ “Агропродукт” серії А в кількості  2000 шт. За договором № 12088Т; 05-05/0161-Т ЗАТ “Банк НРБ” зобов’язався передати у власність АБ “Металург” процентні іменні облігації ТОВ “Агропродукт” в бездокументарній формі у кількості  2000 шт. за ціною  1024,17 грн. за 1 шт., а  АБ “Металург” сплатити ЗАТ “Банк НРБ” 2048340 грн. та здійснити дії з їх отримання у власність.  За договором № 12089Т; 05-05/0162-Т АБ “Металург” зобов’язувався передати у власність відповідачу процентні іменні облігації ТОВ “Агропродукт” в бездокументарній формі у кількості  2000 шт. за ціною  1038,84 грн. за 1 шт., а  ЗАТ “Банк НРБ” сплатити 26.08.05  за ці облігації 2077680 грн. та здійснити дії з їх отримання.

Відповідно до п.9.3 договору № 12089Т; 05-05/0162-Т підписаний сторонами та   переданий за допомогою факсимільного зв’язку, договір має юридичну силу однакову з оригіналами цього договору, до обміну сторонами  оригіналами договору.

Факт  отримання примірників  договорів № 12088Т; 05-05/0161-Т та № 12089Т; 05-05/0162-Т ЗАТ “Банк НРБ” не заперечує, як і не заперечує того, що договір за № 12088Т; 05-05/0161-Т було підписано і передано позивачу  факсимільним зв’язком, а договір № 12089Т; 05-05/0162-Т повернуто позивачу без підписання посадовими особами відповідача і в  подальшому ЗАТ “Банк НРБ” не  здійснив обміну цього договору на його оригінал.

Місцевий та апеляційний суди, задовольняючи позов, виходили з того, що  тексти  договорів, які були надіслані позивачу факсимільним зв’язком, містять у верхній частині дані про те, що їх відправником є відповідач та надсилалися ці договори позивачу одночасно, проти чого не заперечує відповідач. Однак, відповідач категорично заперечує факт підписання його посадовими особами договору за № 12089Т; 05-05/0162-Т.

Відповідно до ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України  правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа,  підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом  або іншими  актами цивільного законодавства та скріпляються печаткою.

Волевиявлення учасника правочину  згідно ч.3 ст.203 ЦК України  має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір про її прийняття (акцепт) відповідно до ч.1 ст.642 ЦК України  повинна бути повною і безумовною. Згідно положень ст.21 Закону України “Про підприємства в Україні” підприємства вільні у виборі  предмета договору, визначенні зобов’язань, будь-яких інших умов  господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству  України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України  вважає,  що попередніми судовими інстанціями не дотримано вимог ст.43 ГПК України  щодо повного і всебічного з’ясування всіх обставин справи. Зокрема, судами не досліджені заперечення відповідача про те, що ним повернуто примірник договору за № 12089Т; 05-05/0162-Т позивачу факсимільним зв’язком без його підпису, тобто відповідач вважає, що таким чином він повідомив позивача про відсутність наміру  укладати цю угоду. Доводи відповідача не спростовані судом.

Зважаючи на викладене, ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню, а справа –передачі на  новий розгляд.

Під час нового розгляду справи  господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно  з’ясувати всі  фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, з’ясувати як доводи позивача, так і  заперечення відповідача і в залежності від встановленого правильно застосувати матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини,  та прийняти основане на законі рішення.

Керуючись ст. ст. 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду  м.Києва від 24.02.06 та постанову Київського апеляційного господарського суду від  18.05.06 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

Головуючий                                                                                Л.Невдашенко

Судді:                                                                                           Н.Кочерова

                                                                                                      О. Кот