Справа № 22-Ц-205 /2007 року Категорія - про видачу судового наказу

Головуючий 1 інстанції- Бондарева І.В. Доповідач - Кісь П.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

31 січня 2007 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого-судці Кіся П.В., суддів Кругової С.С. і Пилипчук Н.П.,

при секретарі Соколовій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за

апеляційною скаргою Янсон Євгена Валерійовича, який діє від імені ЗАТ КБ «ПриватБанк», на ухвалу судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25.10.2006 р. по справі за заявою ЗАТ КБ «ПриватБанк» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 2 434, 08 грн. за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25.10.2006 року і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25.10.2006 року у прийнятті заяви ЗАТ КБ «ПриватБанк» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 2 434, 08 грн. за кредитним договором відмовлено з посиланням на те, що з наданих заявником документів убачається спір про право.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, представник заявника посилається на порушення судом норм процесуального права.

Вказує, що кредитний договір є різновидом цивільно-правового договору, складеним у письмовій формі, у зв'язку з чим, вимоги, які на ньому ґрунтуються, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 96, ч. 1,2 ст. 202 ЦК України можуть бути підставою для видачі судового наказу.

Вважає форму укладеного письмового правочину такою, що повністю відповідає вимогам ст.. 207 ЦК України.

Зазначає, що у разі порушення позичальником обов'язків за договором банк має право витребувати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати комісії і відсотків за його користування, інших зобов'язань.

На думку апелянта, заявлена вимога передбачена ст.. 96 ЦПК України, подана заява про видачу судового наказу не містить підстав для ствердження про наявність спору про право.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Постановлюючи ухвалу про відмову у прийнятті заяви ЗАТ КБ «ПриватБанк» про видачу судового наказу суд першої інстанції виходив з того, що справа не містить даних про те, що боржник був ознайомлений із розрахунками суми заборгованості за користування кредитом та штрафних санкцій і з ними погоджується, а тому вимога заявника про стягнення з боржника загальної суми заборгованості ґрунтується не лише на правочині, а й на загальних засадах цивільного законодавства, тобто є спірною.

Судова колегія не може погодитися з таким висновками суду з наступних підстав.

ЗАТ КБ «ПриватБанк» заявив вимогу про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 2 434, 08 грн. за кредитним договором.

З матеріалів справи убачається, що 14.12.2005 року ОСОБА_1 особисто звернувся до банку з проханням надати йому строковий кредит у сумі 1 965, 60 грн. строком на 12

2

місяців з відсотковою ставкою 2,09% в місяць. Між банком та позичальником ОСОБА_1 укладений кредитний договір. Позичальник зобов'язувався повернути суму кредиту, процентів, комісію відповідно до своєї заяви та умов надання споживчого кредиту фізичним особам. Кінцевим терміном повернення визначене 14.12.2006 року.

Заява позичальника про видачу йому кредиту, яка надана ЗАТ КБ «ПриватБанк» в обґрунтування своїх вимог, містить підпис позивальника та свідчить про те, що з умовами надання споживчого кредиту ОСОБА_1 ознайомився та згоден.

Так, згідно п. 4.2. Умов при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 6, 00 % на місяць розрахованих від сум залишку непогашеної заборгованості за кредитом.

Укладений договір позичальник не оспорював, проти його умов не заперечував, договір є чинним.

Під час знаходження даної справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не оспорював обов'язок по сплаті зазначених вище сум і просив надати строк для добровільної сплати заборгованої суми. З цих підстав суд двічі відкладав розгляд справи, ОСОБА_1 надавалися час для врегулювання наявних відносин з банком, можливість для виконання своїх зобов'язань та добровільного погашення виниклої заборгованості, проте він цією можливістю не скористався.   -

Крім того, судовий наказ за заявою боржника, може бути скасовано в порядку, передбаченому ч.1 ст.106 ЦПК України.

Ухвала судді від 25.10.2006 року постановлена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для вирішення питання зі стадії прийняття заяви про видачу судового наказу.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, п.3 ч.1 ст.312, ст.ст. 313-315, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну   скаргу  Янсон   Євгена   Валерійовича,   який   діє   від   імені   ЗАТ   КБ «ПриватБанк», задовольнити.

Ухвалу судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25.10.2006 року скасувати, справу направити до того ж суду для вирішення зі стадії прийняття заяви питання про видачу судового наказу.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.