ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

09 серпня 2006 р.

№ 48/543

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                   Невдашенко Л.П.

суддів:                                              Кочерової Н.О.

                                                 Кота О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Міністерства транспорту та зв'язку України, м. Київ

на постанову

від 26.04.2006 Київського апеляційного господарського суду

у справі господарського суду

№ 48/543 м. Києва

за  позовом

Міністерства транспорту та зв'язку України, м. Київ

до 3-я особа

Фонду державного майна України, м. Київ Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське регіональне управління автобусних станцій”,                                           м. Луганськ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ Луганське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м. Луганськ Державне підприємство “Луганськавтотранссервіс “, м. Луганськ

про	визнання недійсним договору оренди державного майна

за участю представників сторін:

від позивача -                                   Кращенко С.В.

від відповідача -                               Погорілко Н.М., Сафонов Д.О.,

                                                            Ісаєв І.М., Клименко Р.Л.

Представник Антимонопольного

комітету України                              Зав’ялова Т.В.

ВСТАНОВИВ:

Міністерством транспорту та зв’язку України заявлено позов до Фонду державного майна України, товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське регіональне об’єднання автобусних станцій”, регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській  області про визнання недійсним договору оренди державного майна.

На обгрунтування позову Міністерство транспорту та зв’язку посилається на те, що оспорюваний договір  укладено з порушенням вимог Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, крім того договір укладено з перевищенням спеціальної правосуб’єктності  з боку регіонального відділення Фонду державного майна України.

Рішенням господарського суду м.Києва від 15.03.06 позовні вимоги задоволено. Судове рішення вмотивовано тим, що спірний договір, в порушення вимог ч.2 ст.9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” укладено без згоди органу, до сфери  управління якого входило майно, що є предметом договору оренди.

Крім того, в порушення вимог ч.2 ст.9 Закону, договір оренди майна укладено без узгодження з Антимонопольним комітетом України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду  від 26.04.06 рішення суду  від 15.03.06 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд скасовуючи рішення суду першої інстанції виходив з того, що Міністерством транспорту України узгоджено, в установленому законом порядку, передачу в оренду цілісного майнового комплексу, про що свідчать листи Міністерства за № 2/16-2-05-14383 від 02.07.04,  № 1-16-2-04-2946 від 17.09.04 та наказ Міністерства за № 859 від 28.09.04 про припинення діяльності структурного підрозділу Об’єднання автобусних станцій Луганського обласного автотранспортного управління шляхом виділення з наступним приєднанням до орендаря.

Крім того, апеляційна інстанція зазначила, що в порушення ст.58 Конституції України щодо зворотньої дії законів у часі , через застосування до спірних відносин положення законодавства, яке діє на час розгляду  справи, суд першої інстанції безпідставно в рішенні послався на Закон України “Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України щодо посилення правового захисту економічної конкуренції”, яким внесено зміни до ст.24 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, згідно яких концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього  отримання дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України.

На час укладення спірної угоди попереднє одержання дозволу на концентрацію не було обов’язковим, оскільки сукупна вартість активів чи сукупного обсягу реалізації товарів не перевищували показники, встановлені діючою на той час ст.24 Закону України “Про захист економічної  конкуренції”, тому господарським судом безпідставно відхилені висновки Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету, як неналежні докази погодження спірного договору.

Апеляційна інстанція  визнала необгрунтованою позицію місцевого суду і стосовно відкликання  позивачем свого листа про надання згоди на передачу майна в оренду, зазначивши, що такі дії позивача не відповідають законодавству України, а тому лист позивача від 23.01.06 за № 173/15/14-06 не може породжувати, змінювати чи припиняти правовідносини, відповідно до ст.4 ГПК України.

Постанову Київського апеляційного господарського суду  від 26.04.06 оскаржує Міністерство транспорту та зв’язку України.

В касаційній скарзі до Вищого господарського суду України  скаржник просить скасувати постанову апеляційної інстанції, рішення господарського суду  м.Києва від 15.03.06 залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом при ухваленні постанови статей  4, 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та статей 64, 283, 284 Господарського кодексу, статей 4, 43 ГПК України.

Зокрема, скаржник вважає, що суд, в порушення ст.43 ГПК України, не прийняв до уваги докази, які можуть свідчити про відсутність погодження органом уповноваженим управляти майном спірного договору, а саме лист позивача від 23.01.06 № 173/15/14-06, яким відкликано лист від 17.09.04 за № 1/16-2-04-2946 щодо надання згоди на передачу в оренду структурного підрозділу третьої особи.

Скаржник також вважає, що відповідачем не було проведено належне погодження спірного договору  з Антимонопольним комітетом України.

В порушення ст. 43 ГПК України, апеляційним судом не прийняті до уваги обставини делегування  державою функцій Луганському обласному автотранспортному управлінню. Статус цього підприємства, як державного комерційного підприємства не може заважати виконанню делегованих йому державою функцій.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 21.09.04 Луганським регіональним відділенням Фонду державного майна України укладено з ТОВ “Луганське регіональне управління автобусних станцій” договір оренди державного майна, за яким регіональне відділення Фонду державного майна  передало  у строкове платне користування цілісний майновий комплекс.

Трудовим колективом Луганського обласного автотранспортного управління на загальних зборах 25.05.04 прийнято рішення про створення товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське регіональне управління автобусних станцій” і прийняття в оренду  цілісного майнового комплексу мережі автостанцій.

Відповідно до ст.14 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” припинення діяльності структурного підрозділу підприємства, майновий комплекс якого є об’єктом оренди, здійснюється шляхом виділення з підприємства з наступним приєднанням до орендаря з дати видання   про це відповідного наказу органу, уповноваженого управляти майном.

Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 28.09.04  припинено діяльність структурного підрозділу Об’єднання автобусних станцій у зв’язку з укладенням договору оренди від 21.09.04.

Майновий комплекс передано в оренду за актом приймання-передачі від 21.09.04.

Судами досліджено питання щодо надання згоди Міністерством транспорту та зв’язку на  укладання  оспорюваного договору і встановлено, що проект договору оренди доопрацьовувався  згідно зауважень Міністерства транспорту, після чого своїм листом від 17.09.04 за № 1/16-2-04-2946 Міністерство повідомило регіональне відділення Фонду державного майна про те, що не заперечує проти передачі зазначеного структурного підрозділу в оренду ТОВ “Луганське регіональне управління автобусних станцій”.

Міністерство транспорту стверджує про те, що майно, яке передано в оренду, не може бути об’єктом оренди, оскільки забезпечує виконання державою своїх функцій.

Функції структурного підрозділу визначені у Положенні про структурний підрозділ –Об’єднання автобусних станцій Луганського обласного автотранспортного управління, зокрема це, в першу чергу, забезпечення обслуговування пасажирів на приміських, міжміських і міжнародних автобусних маршрутах відповідно до укладених договорів.

Положення не містить посилань на те, що структурний підрозділ забезпечує виконання  державних  функцій.

Відповідно до ч.3 ст.283 Господарського кодексу України, об’єктом оренди можуть бути структурні підрозділи підприємств як цілісні майнові  комплекси.

Не містить  заборони передачі в оренду цілісного майнового комплексу і Закон України “Про оренду державного та комунального майна”.

Не відноситься об’єкт оренди до об’єктів, що мають загальнодержавне значення, та не підлягають приватизації відповідно до ч.2 ст.5 Закону  України “Про приватизацію державного майна”.

Закон України “Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації” від 07.07.99 серед об’єктів права  державної власності, що не підлягають приватизації не зазначає Луганське обласне автотранспортне управління Міністерства транспорту.

Щодо доводів скаржника  про те, що договір оренди не узгоджено з Антимонопольним комітетом, то ці доводи є неспроможними і спростовуються матеріалами справи .

В решті касаційна скарга стосується спростування обставин справи встановлених судом апеляційної інстанції, а також заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції до уваги не  приймається з огляду на вимоги ч.2 ст. 1115 та ч.1, 2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України  вважає юридичну оцінку, дану апеляційним судом  обставинам справи такою, що грунтується  на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для  задоволення касаційної скарги  не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду  від 26.04.06 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий                                                                                Л.Невдашенко

Судді:                                                                                           Н.Кочерова

                                                                                                      О.Кот