КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року м. Київ №810/4311/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Літвіної Н.М.,

Шурка О.І.,

за участю

секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року (прийняте в порядку письмового провадження, суддя Виноградова О.І.) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Амарант України" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Амарант України" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2017 року № 0041821414.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в ході перевірки ТОВ «Амарант України» не було надано жодного документу про зберігання товару, що придбавався у ПП «Гурівецьке». Також апелянтом зазначено, що враховуючи інформацію, надану до перевірки, неможливо ідентифікувати товар, що був придбаний саме у ПП «Гурівецьке» та у подальшому реалізований ТОВ «УССП «Київський обласний Хлібопекарський комплекс», так як товар був придбаний за номенклатурою «Пшениця», а реалізований за номенклатурою «Пшениця 2 класу» та «Пшениця 3 класу», а документи, що підтверджують класову зміну номенклатури товару в ході перевірки не надані.

25.09.2018 до Київського апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що позивач вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, а оскаржуване рішення є законним та відповідає фактичним обставинам.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 13 жовтня 2017 року по 20 жовтня 2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Амарант України» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Гурівецьке» за період 1 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року, за результатами якої 27 жовтня 2017 року було складено акт перевірки № 837/10-36-14-14/38312332 (далі - Акт перевірки) (а.с. 12-21).

У розділі "Висновок" Акта перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету в періоді, що перевірявся на загальну суму 121 420 грн., у тому числі: у 2015 р. - 121 420 грн. (а.с. 20).

16 листопада 2017 року на підставі висновків Акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0041821414, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 121420 грн. 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0041821414) (а.с. 22-23).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку про неправомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з вимогами п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до вимог п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Як убачається з п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

З наведених законодавчих положень слідує, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у власній господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Відповідно до п.п.201.7, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Отже, аналіз норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Згідно з вимогами п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як убачається п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

З матеріалів справи судом встановлено, що за виконання умов договору поставки №10/08 від 10.08.2015 товариство з обмеженою відповідальністю «Амарант України» здійснило оплату на користь контрагента - ПП «Гурівецьке», що підтверджується платіжними дорученнями, внаслідок чого контрагентом виписані податкові накладні, а сума ПДВ за виписаними контрагентом на адресу позивача податковими накладними була включена ним до податкового кредиту.

Відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене у зв'язку з тим, що на його думку, позивачем було занижено об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податок на прибуток по господарським взаємовідносинам з ПП "Гурівецьке".

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-ХIV).

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особовий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Натомість, відповідачем суду не надано, та судом таких не встановлено, будь-яких доказів на підтвердження висновків податкового органу, про те, що первинні документи, надані до перевірки, суперечать нормам чинного законодавства.

Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що реальність вчинюваної господарської операції - це встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності (ухвала ВАСУ від 10.03.2015 року у справі № 2а-0370/1564/12).

Крім того, слід зазначити, що твердження податкового органу про те, що позивачем в ході перевірки не було надано жодного документу про зберігання товару, що придбавався у ПП «Гурівецьке», тобто можливо констатувати відсутність у позивача необхідних для ведення господарської діяльності складських приміщень, не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №826/1398/14, від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а.

Колегія суддів також бере до уваги пояснення представника позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції та не спростовані відповідачем про те, що пшениця згідно договору поставки № 10/08 від 10.08.2015, була безпосередньо придбана та завантажена у ПП «Гурівецьке» орендованим позивачем автотранспортом та в подальшому поставлена третій особі - контрагенту без вивантаження такого товару з транспортного засобу, тобто необхідності у використанні складських приміщень не було.

Також, колегія суддів зазначає, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватися лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Отже, господарська операція має бути пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Тобто, у даному конкретному випадку підлягають встановленню реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Гурівецьке", та підлягає перевірці наявність таких обов'язкових реквізитів первинних документів: назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, стосовно господарських відносин між позивачем та ПП "Гурівецьке", судом встановлено наступне.

10 серпня 2015 року між позивачем (покупець) та ПП " Гурівецьке " (продавець) було укладено договір № 10/08 договір поставки (далі - договір № 10/08) (а.с. 24-25).

Згідно з вимогами п. 1.1. продавець зобов'язується продати пшеницю 3-го класу урожай 2015 р., а покупець купити та сплатити на умовах цього Договору.

Відповідно до вимог п. 2.1. загальна кількість товару 200,00 тн. +/- 5%.

Як убачається з п.2.2. названих договорів, ціна товару - 3050 грн. 00 коп. разом з ПДВ (20%).

Згідно з вимогами п. 2.3. загальна сума Договору складає 610 000 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог 2.4. умови оплати - передоплата згідно рахунку-фактури.

Як убачається з п. 2.8, передача права власності на товар до покупця здійснюється на складі продавця після завантаження у автотранспорт. Присутність представника покупця на завантаженні обов'язкова.

Згідно з вимогами п. 2.9. документи, що продавець зобов'язаний надати покупцю: видаткову накладну, товарно-транспортну накладну.

Відповідно до вимог 2.9.1. після переходу права власності на товар від продавця до покупця, продавець забезпечує безоплатне відповідальне зберігання товару на власних або орендованих складає до його вивезення покупця або контрагентів покупця, але не більш ніж 10 (десять) банківських днів.

На підтвердження реальності виконання сторонами вказаного договору позивачем до матеріалів справи додано копії:

- рахунку № 6 від 10 серпня 2015 року, згідно з яким до сплати підлягало 610 000 грн. 00 коп. (а.с. 26);

- видаткових накладних від 11 серпня 2015року №15; від 13 серпня 2015 року № 16; від 20 серпня 2015 року № 17, згідно з якими було відвантажено позивачу товар (а.с. 35-37);

- платіжних доручень від 10 серпня 2015 року №1247; від 12 серпня 2015 року №1249; від 19 серпня 2015 року № 1260; від 20 серпня 2015 року № 1268, згідно з якими позивачем було сплачено за поставлений товар (а.с. 27-30).

- податкових накладних від 10 серпня 2015 року №4/2; від 12 серпня 2015 року № 5/2; від 19 серпня 2015 року № 6/2; від 20 серпня 2015 року № 7/2 (а.с. 31-34);

- товарно-транспортних накладних від 11 серпня 2015 року № 110815/1, № 110815/2; від 13 серпня 2015 року № 130815/1, № 130815/2, № 130815/3; від 19 серпня 2015 року № 190815/1, згідно з якими здійснювалося перевезення товару (а.с. 38-43);

- договору найму (оренди) транспортних засобів від 26 квітня 2013 року (а.с. 99-102);

- витягу оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за серпень 2015 року (а.с. 44);

- картки рахунку 631 за серпень 2015 року (а.с. 45).

Оплата за надані послуги була здійснена згідно з платіжними дорученнями.

На підставі викладено колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що укладення та виконання позивачем вказаного договору дійсно мало місце; виконання позивачем названого договору призвело до зміни його майнового стану; на дату укладення та виконання договору у позивача не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності контрагента, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно ПП "Гурівецьке" (а.с. 114-124).

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору між позивачем та ПП " Гурівецьке ".

Крім того, договором поставки зерна врожаю № 03/06-3 від 03 червня 2015 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-словенське спільне підприємство "Київський обласний хлібопекарський комплекс" (покупець) та позивачем (постачальник) підтверджується факт подальшої реалізації зерна.

Відповідно до вимог п. 1.1 даного договору № 03/06-3 у порядку та на умовах цього договору постачальник у визначений сторонами строк передає покупцю у власність зернові культури, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його.

До того ж факт продажу зерна між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-словенське спільне підприємство "Київський обласний хлібопекарський комплекс" підтверджується видатковими накладними № 55 від 25 серпня 2015 року та № 54 від 14 серпня 2015 року.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було правомірно включено до складу витрат та сформовано податковий кредит на підставі первинних документів, складених на підставі договору № 10/08 від 10 серпня 2015 року, оскільки усі надані позивачем первинні документи містять всі необхідні складові, які надають можливість ідентифікувати обсяги поставок товару, необхідну номенклатуру, часові межі їх здійснення та співставити зазначені в них відомості з відомостями, наведеними в інших первинних документах, зокрема податкових накладних, видаткових накладних, що відповідають договорам. При цьому, самі лише окремі недоліки деяких первинних документів, складених за результатами здійснення господарських операцій, за умови підтвердження їх реальності, не можуть бути достатніми та необхідним правовими підставами для не визнання цих операцій такими, що фактично відбулися, і не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів.

До того ж вказані договори були укладені з метою здійснення позивачем господарської діяльності, а доказами зміни в активах позивача за результатами виконання сторонами вказаних договорів є платіжні доручення, звіти про рух грошових коштів та укладені в подальшому договори поставок.

Також, колегія суддів не може взяти до уваги твердження апелянта про те, що неможливо ідентифікувати товар, що був придбаний саме у ПП «Гурівецьке» та у подальшому реалізований ТОВ «УССП «Київський обласний Хлібопекарський комплекс», так як товар був придбаний за номенклатурою «Пшениця», а реалізований за номенклатурою «Пшениця 2 класу» та «Пшениця 3 класу», оскільки предметом договору поставки була саме «Пшениця», а реалізація її в подальшому за іншою номенклатурою, жодним чином не впливає на реальність господарської операції позивача з ПП «Гурівецьке», яка згідно матеріалів справи реально відбулася.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 26 вересня 2018 року.

Головуючий суддя В.Ю.Ключкович

Судді Н.М. Літвіна

О.І. Шурко