ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

09 серпня 2006 р.

№ 14/139-ПД-05

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Невдашенко Л.П.

суддів:                                               Кочерової Н.О.

                                                  Кота О.В.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “Галактика”, м. Херсон

 

на постанову

від 25.04.2006 Запорізького апеляційного господарського суду

 

у справі господарського суду

№ 14/139-пд-05 Херсонської області

 

за  позовом

Приватного підприємця ОСОБА_1,                  м. Гола Пристань

 

до	Товариства з обмеженою відповідальністю “Галактика”, м. Херсон   Фірми “Альбіон с.р.о.”, м. Теплище, Чехія

 

про	визнання недійсною додаткової угоди до договору

 

за участю представників сторін:

 

від позивача -          ОСОБА_2

від відповідача -     ОСОБА_3

 

ВСТАНОВИВ:

 

Рішенням господарського суду Херсонської області від 11.01.2006 р. відмовлено в позові Приватного підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Галактика”, Фірми “Альбіон с.р.о.” про визнання недійсною додаткової угоди від 21.12.2000 р.  до договору купівлі-продажу векселів від 21.12.2000 р.

 

Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ч.1 ст. 58 Цивільного кодексу УРСР недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).

 

Позивачем зазначає суд, не надано доказів того, що додаткова угода від 21.12.2000 р. є фіктивною і повинна бути визнана недійсною.

 

Крім того, відповідно до постанови помічника прокурора м. Харкова про відмову в порушенні кримінальної справи від 29.11.2005 р., в ході проведеної дослідчої перевірки не встановлено достатньо даних, які б вказували на факт підробки документів посадовими особами ТОВ “Галактика” та наявності в їх діях ознак злочину, не підтвердився також факт підробки підписів та відтисків печаток на спірній додатковій угоді від 21.12.2000 р.

 

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.04.2006 р. скасовано рішення господарського суду Херсонської області від 11.01.2006 р. Позов задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду від 21.12.2000 р. до договору купівлі-продажу векселю від 21.12.2000 р., укладену від імені Фірми “Альбіон с.р.о.” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Галактика”. Стягнуто з ТОВ “Галактика” на користь ПП ОСОБА_1  63,75 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 

Обґрунтовуючи постанову  апеляційний суд посилається на те, що  відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою   статті 203 цього Кодексу.

 

З матеріалів справи, а також пояснень директора Фірми “Альбіон с.р.о.” про відсутність факту підписання ним додаткової угоди від 21.12.2000 р., вбачається, що зазначена додаткова угода не містить взагалі волевиявлення Фірми “ Альбіон С.Р.О.” на її укладення, що суперечить п.3 ст. 203 ЦК України, а також додаткова угода не спрямована на реальне настання правових наслідків, що нею обумовлені, що суперечить п.5 ст. 203 ЦК України.

 

Оскаржуючи постанову апеляційного суду скаржник просить її скасувати в повному обсязі та залишити без змін рішення господарського суду Херсонської області від 11.01.2006 р. посилаючись на те, що при винесенні постанови апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права.

 

Зокрема, скаржник зазначає, що для визнання угоди (правочину) мнимою (фіктивною) ознака вчинення її лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша -намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.

 

З доказів наданих суду першої та апеляційної інстанції, на думку скаржника, вбачається наявність вільного волевиявлення учасників правочину -фірми “Альбіон с.р.о.”, ТОВ “Галактика” та спрямування на реальне настання правових наслідків.

 

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

 

Між Фірмою “Альбіон с.р.о.” та Приватним підприємцем ОСОБА_1 02.08.2004 р. укладено договір про заміну кредитора в зобов'язанні ( уступка права вимоги)  відповідно до умов якого Фірма “Альбіон с.р.о.” передає, а Приватний підприємець ОСОБА_1 приймає на себе право вимоги і стає кредитором за договором від 21.12.2002 р. купівлі-продажу векселя, який укладено між Фірмою “Альбіон с.р.о.” та  Товариством з обмеженою відповідальністю “Галактика”.

 

Пунктом 2.2.1 договору купівлі-продажу векселя від 21.12.2000 р. визначено термін сплати ТОВ “Галактика” суми 530 000 грн. -не пізніше 31.12.2003 р.

 

Пунктом 3 договору уступки права вимоги визначено, що в момент підписання зазначеного договору фірмою “Альбіон с.р.о.” передана Приватному підприємству ОСОБА_1  вся інформація і документація, щодо прав які є предметом договору купівлі-продажу векселя.

 

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачу -ПП ОСОБА_1 передано договір купівлі-продажу векселя від 21.12.2000 р. та акт приймання-передачі векселя від 21.12.2000р.

 

В серпні 2004 р. Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з ТОВ “Галактика” заборгованості за договором купівлі-продажу векселя від 21.12.2000 р., рішенням господарського суду Херсонської області від 04.11.2004 р. позовні вимоги задоволено.

 

Оскаржуючи зазначене рішення ТОВ “Галактика” додало до апеляційної скарги додаткову угоду від 21.12.2000 р. до договору купівлі-продажу векселя від 21.12.2000 р., з якої вбачається, що сторони змінили кінцевий термін розрахунків за придбаний вексель, а саме замість 31.12.2003 р. зазначено 01.07.2001 р.

 

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Фірмою “Альбіон с.р.о.” на виконання договору уступки права вимоги передано ПП ОСОБА_1 тільки договір купівлі-продажу векселя від 21.12.2000 р. та акт приймання-передачі векселя від 21.є12.2000р., ніяких інших документів, в тому числі додаткової угоди до договору купівлі-продажу векселя від 21.12.2000 р. позивачу не передавалися.

 

Крім того, апеляційною інстанцією встановлено, що директор Фірми “Альбіон с.р.о.” не підписував додаткової угоди від 21.12.2000 р. до договору купівлі-продажу векселя від 21.12.2000 р., якою змінено строк виконання зобов'язання ТОВ “Галактика” за придбаний вексель.

 

Відповідно до  ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені  частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

 

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо визнання додаткової угоди від 21.12.2000 р. до договору купівлі-продажу векселя від 21.12.2000 р. недійсною, оскільки зазначена додаткова угода не містить волевиявлення Фірми “Альбіон с.р.о.” на її укладення, а також додаткова угода не спрямована на реальне настання правових наслідків, що нею обумовлені, що суперечить положенням п.п. 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

 

Посилання скаржника на те, що з доказів наданих суду першої та апеляційної інстанції  вбачається наявність вільного волевиявлення учасників правочину -фірми “Альбіон с.р.о.”, ТОВ “Галактика” та спрямування на реальне настання правових наслідків спростовується вище викладеним та обґрунтовано відхилено судом апеляційної інстанції.

 

Суд  апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення повно і всебічно з'ясував фактичні обставини справи, дослідив та надав оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.

 

В решті касаційна скарга стосується спростування обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на вимоги ч.2 ст. 111⁵ та ч.1,2 ст. 111⁷ Господарського процесуального кодексу України.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.

 

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану Запорізьким апеляційним господарським судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

 

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁹, 111¹⁰ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 25.04.2006 у справі № 14/139 пд-05 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

 

 

Головуючий, суддя                                                              Л.Невдашенко

 

Судді:                                                                                     Н.Кочерова

 

                                                                                   О.Кот