Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 Харків  

 18 вересня 2018 р.                                                                                 № 2040/5841/18  

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання – Андрущенко Д.В.,  

за участю представників сторін:

позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" (вул. Велика Панасівська, 222, м. Харків, 61040, код ЄДРПОУ 08099848)

до  Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код за ЄДРПОУ 39599198)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

  В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Харківський бронетанковий завод" (далі по тексту – позивач, ДП «ХБЗ») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту – відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №00001331411 від 06.07.2018 р. та №00001321411 від 06.07.2018 р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що  у період з 13.03.2018 року по 19.03.2018 року на підставі направлення  від 12.03.2018 року №2133 та відповідно до наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 12.03.2018 №1557 проведена позапланова виїзна перевірка ДП «ХАРКІВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД» (код 08099848) з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ «РАДІОЕЛЕКТРОННИЙ КОМПЛЕКС» (податковий номер 39838827) за квітень-липень 2017 р., що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за квітень-грудень 2017 р., що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за квітень-грудень 2017 р., та подальшому ланцюгу постачання. За результатами перевірки складено акт №1056/20-40-14-11-11/08099848 від 26.03.2018 р. На підставі висновків, викладених в акті перевірки від 26.03.2018 р., податковим органом складено податкові повідомлення-рішення № 00001331411 від 06.07.2018 року та № 00001321411 від 06.07.2018 р.

Позивач з висновками в акті перевірки  та винесеним податковим повідомлення-рішення не згоден, у зв’язку з чим просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою від 23.07.2018 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

18.09 2018 року закінчено підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 18.09.2018 року.

Представник відповідача подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, вважав прийняте податкове повідомлення  рішення правомірним, прийнятим у відповідності до вимог законодавства. Представник відповідача зазначив, що з матеріалів справи встановлено, що рішення ГУ ДФС у Харківській області  було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «ХАРКІВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД» з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ «РАДІОЕЛЕКТРОННИЙ КОМПЛЕКС» (податковий номер 39838827) за квітень-липень 2017 р., що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за квітень-грудень 2017 р., та подальшому ланцюгу постачання за результатами якої складено акт перевірки №1056/20-40-14-11-11/08099848 від 26.03.2018 року.

Перевіркою встановлено порушення скаржником вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті якого встановлено завищення ДП «ХАРКІВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД» від’ємного значення податку на додану вартість за  липень 2017 року у сумі 1  692  818 грн., за листопад 2017 року у сумі 202  263 грн., та заниження податку на прибуток у грудні 2017 року у сумі 374  055 грн.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у Харківській області було прийнято ППР №00001331411 від 06.07.2018 р. яким було зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1895081 грн. та №00001321411 від 06.07.2018 р. яким збільшено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 467  568 грн. 75 коп.

Відповідно до податкової інформації, що була складена податковим органом та згідно бази даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено нереальність здійснення господарських операцій та реалізації товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури придбаного товару.

На підставі зазначеного вище, контролюючим органом встановлено відсутність реальності здійснення господарської діяльності перевірки ДП «ХАРКІВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД» з ТОВ «РАДІОЕЛЕКТРОННИЙ КОМПЛЕКС по ланцюгу постачання.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої позиції з посиланням на доводи викладені у позові та відзиві на позов.

Судом встановлено, що ДП «ХБЗ»  зареєстровано у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку в за місцем реєстрації, є платником ПДВ.

Відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої складений акт №1056/20-40-14-11-11/08099848 від 26.03.2018 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП «ХАРКІВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД» (код платника 8099848) з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «РАДІОЕЛЕКТРОННИЙ КОМПЛЕКС» (податковий номер 39838827) за квітень-липень 2017 року, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за квітень-грудень 2017 року та подальшому ланцюгу постачання» (далі – акт перевірки) (т.1 а.с. 32-57).

У висновку акту перевірки №1056/20-40-14-11-11/08099848 від 26.03.2018 року  щодо підстав прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення зазначено, що перевіркою встановлено порушення ДП «ХАРКІВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД», а саме:

п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України встановлено завищення податкового кредиту загальну суму 2  269  136 грн., у тому числі за квітень 2017 року у сумі 125  620 грн., за травень 2017 року у сумі 56  003 грн., за червень 2017 року у сумі 817  228 грн., за липень 2017 року у сумі 693  967 грн., за жовтень 2017 року у сумі 202  263 грн., за грудень 2017 року у сумі 374  055 грн.

На підставі висновків акту перевірки №1056/20-40-14-11-11/08099848 від 26.03.2018 року контролюючим органом прийняте податкове повідомлення  - рішення від №00001331411 від 06.07.2018 р., яким було зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1895081 грн. та №00001321411 від 06.07.2018 р., яким збільшено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 467  568,75 грн. (т.1 а.с. 40, 41).

Пунктом  44.1  ст.  44 ПКУ  встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно до п.  198.1  ст.  198 ПКУ  до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.  198.2. ст.  198 ПКУ  датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом  198.3  ст.193 ПКУ  щодо формування податкового кредиту встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою  пунктом  193.1  статті  193  цього  Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Стаття 201 ПКУ  встановлює вимоги до податкової накладної. Згідно з п.201.1  ст.201 ПКУ  на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з  УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Згідно з п.201.7. ст.  201 ПКУ  податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Пункт  201.10  ст.201 ПКУ  встановлює порядок реєстрації податкової накладної. Згідно з вказаною нормою при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що між ДП «ХБЗ» та ТОВ «РАДІОЕЛЕКТРОННИЙ КОМПЛЕКС» (далі - ТОВ «РАДЕК») укладено договір поставки №1М107-08 від 14.03.2017 року. Договір було пролонговано згідно додаткової угоди № 1 від 29.03.2017 року до договору поставки № 1М107-08 від 14.03.2017 року (т.1 а.с. 200-204).

На підтвердження виконання умов договору ДП «ХБЗ» листом №1/16/7 від 16.01.2018 року надано копії підтверджуючих документів по взаємовідносинам з ТОВ «Радек», а саме: договір, податкові накладні, видаткові накладні, відомості по рахунках, прибуткові ордери, товарно-транспортна документація (т.1 а.с.58-64).

Крім того, позивачем до  матеріалів справи надано копії видаткових накладних №24 від 21.04.2017 р, №25 від 21.04.2017р, №56 від 21.06.2017р, №54 від 21.06.2017р, №58 від 21.06.2017р, №59 від 21.06.2017р, №63 від 23.06.2017р, №76 від 25.07.2017р, №77 від 25.07.2017р, №85 від 31.07.2017р, №84 від 31.07.2017р, №80 від 31.07.2017р, №81 від 31.07.2017р, №78 від 31.07.2017р, №82 від 31.07.2017р, №83 від 31.07.2017р, №79 від 31.07.2017р, №57 від 21.06.2017р, №50 від 15.06.2017р, №49 від 15.06.2017р, №51 від 15.06.2017р, №48 від 08.06.2017р, №46 від 07.06.2017р, №45 від 07.06.2017р, №44 від 07.06.2017р, №47 від 07.06.2017р, №42 від 06.06.2017р, №43 від 06.06.2017р, №37 від 31.05.2017р, №36 від 31.05.2017р, №30 від 26.04.2017р, №29 від 26.04.2017р, №24 від 21.04.2017р, які  підтверджують та фіксують факт отримання/передачі ТМЦ.

Факт транспортування підтверджується копіями товарно-транспортних накладних: №Р24 від 21.04.2017р , №Р25 від 21.04.2017р, №Р29 від 26.04.2017р, №Р29 від 26.04.2017р, №Р36 від 31.05.2017р, №Р37 від 31.05.2017р, №Р42 від 06.06.2017р, №Р42 від 06.06.2017р, №Р47 від 07.06.2017р, №Р47 від 07.06.2017р, №Р47 від 07.06.2017р, №Р47 від 07.06.2017р, №Р48 від 08.06.2017р, №Р49 від 15.06.2017р, №Р49 від 15.06.2017р, №Р49 від 15.06.2017р, №Р57 від 21.06.2017р, №Р56 від 21.06.2017р, №Р54 від 21.06.2017р, №Р58 від 21.06.2017р, №Р59 від 21.06.2017р, №Р63 від 23.06.2017р, №Р76 від 25.07.2017р, №Р77 від 25.07.2017р, №Р85 від 31.07.2017р, №Р84 від 31.07.2017р, №Р80 від 31.07.2017р, №Р81 від 31.07.2017р, №Р78 від 31.07.2017р, №Р82 від 31.07.2017р,№Р79 від 31.07.2017р, №Р83 від 31.07.2017р. , які підтверджують транспортування ТМЦ від постачальника до Позивача.

Надані копії прибуткових ордерів №287 від 21.04.2017р, №288 від 21.04.2017р, №311 від 26.04.2017р, №312 від 26.04.2017р, №426 від 31.05.2017р, №427 від 31.05.2017р, №442 від 06.06.2017р, №440 від 06.06.2017р, №446 від 07.06.2017р, №443 від 07.06.2017р, №444 від 07.06.2017р, №445 від 07.06.2017р, №447 від 08.06.2017р, №463 від 15.06.2017р, №461 від 15.06.2017р, №462 від 15.06.2017р, №476 від 21.06.2017р , №476 від 21.06.2017р, №479 від 21.06.2017р, №478 від 21.06.2017р, №477 від 21.06.2017р, №477 від 21.06.2017р, №480 від 21.06.2017р, №480 від 21.06.2017р, №487 від 23.06.2017р, №592 від 25.07.2017р, №593 від 25.07.2017р, №626 від 31.07.2017р, №621 від 31.07.2017р, №641 від 31.07.2017р, №641 від 31.07.2017р, №640 від 31.07.2017р, №640 від 31.07.2017р, №642 від 31.07.2017р, №642 від 31.07.2017р, №643 від 31.07.2017р, №625 від 31.07.2017р, №620 від 31.07.2017р підтверджують факт надходження ТМЦ на підприємство, а відомість по партіях товарів на складах (бухгалтерський облік) підтверджує факт оприбуткування придбаних ТМЦ та використання у власній господарській діяльності (т.1 а.с.205-206, т.2 а.с.1-68).

Крім того, підтвердженням надходження на територію ДП «ХБЗ» придбаних запчастин та комплектуючих є надані копії актів вхідного контролю №№264, 265 від 06.06.2017 (т.2 а.с.95,96), №№ 266, 267, 268, 269, 270, 271, 272, 273, 274, 275, 276 від 07.06.2017 року (т.2 а.с.97-107), №№277 від 08.06.2017 року (т.2 а.с.108),  №№283, 284, 285, 286, 287, 288, 289, 290, 291, 292, 293, 294, 295, 296, 297, 298, 299, 300, 301, 302, 303, 304, 305, 306 (т.2 а.с. 109-132), № № 247, 248, 249, 250, 251, 252, 253, 254, 255, 256 від 31.05.2017 року (т. 2 а.с. 133-142), №№397, 398, 399, 400, 401, 402, 403, 404, 405, 406, 407, 408, 409, 410, 411, 412, 413, 414, 415, 416, 417, 418, 419, 420, 421, 427, 426 від 31.07.2017 року (а.с.155-169), №№191, 192 (т.2 а.с.170,171).

Також, на підтвердження реальності господарських операцій надані копії сертифікатів відповідності №8 від 21.06.2017, №7 від 21.06.2017, №9 від 21.06.2017, №5 від 21.06.2017, №14 від 31.07.2017, №10 від 21.06.2017, №4 від 21.06.2017, №3 від 21.06.2017, №13 від 25.07.2017, №14 від 31.07.2017, №11 від 21.06.2017 (т.2 а.с.172-181), паспорти на електроблок №02К30-09, №92Н62-09, №92Д88-09, №92К53-09 та паспорти на виріб ТВНЕ 4-Б №6502Е18, №8351Ц20, №415АФ7150, №415АФ7062, №415АФ6887, №414АФ6382, №5362м22, №2809т13, №У15АФ7225, №411АФ4243, №Б/Н, №5207М22, №6846Е19, №3761Е14, №3732Е14, №2551Т12, копії паспортів на виріб АПУ-71 №У11ЦТ0231, №Т02ЦТ0220, №Х02ЦТ0185,  копії паспортів на блок управлінняБУ-47К2-2С №Т02ЦТ0170, БУ-47К2-2С №Т10ЦТ0144, копії паспортів на БВ-201с №ЖО5УТО131, БВ-201с №Б10УТО133 (т.2 а.с.189-215), а також копії етикетки (паспорта) датчика швидкості вітру 1Б11 №ЮЛ 23Р11, №ЮЛ 27П94, №ЮЛ 28П48, №ЮЛ 29П63, №ЮЛ19с19, №ЮЛ 17р06, №ЮЛ 216с72  (т.2 а.с.182-188).

На підтвердження оплати за отриманий товар позивачем надано заявки на переказ кредитних коштів №№ 0251, 0252 від 07.04.2017 р., №№0344, 0345 від 28.04.2017 р., №0500 від 09.06.2017 р., №0499 від 12.06.2017 р., №№ 0532, 0531 від 23.06.2017 р., №№ 0552, 0553, 0554, 0555, 0556 від 06.07.2017 р.,  №0579 від 10.07.2017 р. (т.2 а.с. 63-82).   Також до матеріалів справи надано платіжні доручення №1207 від 21.07.2017 р., №0021 від 06.07.2017 р., № 0019 від 04.07.2017 р., № 0018 від 04.07.2017 р., №0004 від 30.06.2017 р., №№ 0003, 0002, 0001 від 30.06.2017 р., №№  993, 994 від 14.06.2017 р., №926 від 09.06.2017 р., № 572 від 14.04.2017 р. (т.2 а.с. 83-94).

Водночас, як встановлено судом під час розгляду справи, підтверджено копіями узагальнених податкових інформацій щодо ТОВ «РАДЕК», поясненнями представника відповідача в судовому засіданні, вказані контрагенти позивача до податкових зобов’язань відповідних звітних періодів включили суми податку на додану вартість за податковими накладними по взаємовідносинам із ДП «Харківський БТЗ».

Крім того, контрагент позивача зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та є платником ПДВ.

Твердження відповідача, що позивач сформував суму від’ємного значення неправомірно, оскільки мається податкова інформація по контрагенту, на думку суду не може бути підставою для позбавлення позивача такого права.

Крім цього посилання відповідача на той факт, що до перевірки не надано сертифікатів, паспортів виробника щодо придбаних товарів (приборів, приладів), як було запрошено листом Головного управління ДФС у Харківській області від 19.12.2017 №28548/10/20-40-14-11-18, що унеможливлює встановити виробника даного товару суд не бере до уваги, оскільки до суду надані сертифікати, паспорти та етикетки спростовують твердження контролюючого органу про відсутність зазначених документів у позивача.

Також під час судового розгляду судом встановлено, що контролюючий орган, аргументуючи порушення, які начебто виявлені, посилається наявність актів перевірок              ТОВ «РАДЕК» №14635/20-40-14-11-11 від 05.10.2017р. (арк. акту 21) та №24255/20-40-14-11-11 від 12.12.2017р. (арк. акту 23) та використаною в них (актах перевірок) податкової інформації отриманої стосовно контрагентів-постачальників.

Разом з тим, обставини, які викладені у вищезазначених актах перевірок вже були предметом дослідження в судовому порядку (справа №820/5266/17). Так Постановою Харківського окружного адміністративного суду  від 12.12.2017р. (акт перевірки №14635/20-40-14-11-11 від 05.10.2017р.) у зазначеній справі суд дійшов обґрунтованого висновку, що «….Таким чином, судом робиться висновок, що господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіоелектронний комплекс" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами». Також, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 року залишену без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018 року у справі №820/914/18 суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що «…враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладеного договору та специфіку придбаних товарів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач мав та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи…»

Сама господарська операція здійснена та відображена в бухгалтерському обліку позивача, що не заперечувалось сторонами у судовому засіданні.

Суд відзначає, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено  Законом України від 16 липня 1999 року №  996-ХІV  Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні  (далі  Закон №  996-ХІV).

Відповідно до статті  1  цього  Закону  бухгалтерський облік  -  це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.  У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція  - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пункту 1  статті 9 Закону №  996-ХІV  підставою  для  бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для  контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

Відповідно до п. 2 зазначеної статті Закону первинні та зведені облікові документи  можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми; дату  складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за  здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у  здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в  електронній  формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог  законодавства про  електронні документи  та  електронний документообіг.

Неістотні недоліки в  документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за  умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості  ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від  імені  якого складено документ, зміст та обсяг господарської  операції тощо.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Аналіз значених норм права дає підстави дійти висновку, що обов’язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях.

Акт перевірки не містить обставин з відповідними доказами, що господарська операція не відбулась, не настали зміни майнового стану платника податків за результатами її здійснення, та відповідно позбавлення права на податковий кредит позивача при вказаних обставинах порушують його майнові права.

Відповідно до ч. 1  ст. 77 КАС України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків відповідно до ч.1  ст. 202 ЦК України.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що закріплено  ст. 203 ЦК України.

Відповідно до  ст. 204 ЦК України  правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ст. 207 ЦК України).

Відповідно до  ст. 211 ЦК України  визначено, що якщо у правочині не вказане місце його вчинення, то:

1) місцем вчинення одностороннього правочину є місце вираження волі сторони;

2) місце вчинення дво- або багатостороннього правочину встановлюється відповідно до  статті 647 цього Кодексу, яка надає можливість сторонами визначити альтернативне місце.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору, відповідно до  ст. 626 ЦК України.

Відповідно до  статті 6 ЦК України  сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що встановлено ч.1  ст. 627 ЦК України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України).

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам  статті 7 цього Кодексу  (ст. 630 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (ст. 639 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом (ст. 656 ЦК України).

Поряд з викладеним, відповідно до  ст. 42 ГК України  підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Поряд з викладеним, не враховано висновок Верховного Суду України, який звернув увагу на те, що платник податків, за умови його необізнаності, не може нести відповідальність за недобросовісні дії свого контрагента, а тим більше перевіряти чи реальною була воля засновників даного підприємства на здійснення господарської діяльності.

Частина 2  ст. 61 Конституції України  встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідно також відмітити, що посилання фіскального органу на порушення контрагентом вимог податкового законодавства щодо декларування сум податкових зобов'язань є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для платника, оскільки ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Щодо наявності та правильності складення податкових накладних контролюючим органом в акті перевірки не зазначено, їх наявність та правильність заповнення та реєстрації не ставиться відповідачем в акті перевірки під сумнів.

При цьому, жодних судових рішень чи іншої інформації щодо  фіктивної  безпосередньої господарської діяльності саме ДП «ХАРКІВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД» або його безпосередніх контрагентів податковий орган не наводить, а лише зазначає про неправомірність дій його контрагентів при здійсненні господарських операцій з іншими контрагентами по ланцюгу постачання.

Жоден нормативно-правовий акт законодавства України не містить норм щодо солідарної відповідальності за дії контрагентів, отже ДП «ХАРКІВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД» не відповідає за будь-які дії своїх контрагентів, у тому числі порушення третіми особами податкового законодавства.

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що на момент здійснення господарських операцій їх учасники були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податків, тобто мали спеціальну податкову правосуб'єктність, враховуючи, що факт реального здійснення спірних господарських операцій підтверджується сукупністю складених первинних документів та зареєстрованими згідно вимог  ПК України  податковими накладними, враховуючи наявність причино-наслідкового зв'язку між здійсненими Товариством операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей та потребою їх використання у власній господарській діяльності, та враховуючи, що законодавство не передбачає відповідальності одного платника податку за неправомірність дій іншого, в діях Товариства відсутні порушення приписів  ПК України, а зроблені в акті перевірки висновки в цій частині є хибними і протиправними.

Згідно зі  ст.73 КАС України  належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Суд вважає, що надані до позову первинні документи по взаємовідносинам позивача із контрагентом підтверджують здійснення господарських операцій, які відображені в бухгалтерській та податковій звітності позивача, та спростовують висновки Акту перевірки про наявність порушень податкового законодавства.

Відповідач, який є суб’єктом владних повноважень не зазначив у відзиві на позов, в судовому засіданні жодного доказу щодо недостовірності цих обставин, а також про обізнаність позивача про будь-які недостовірні відомості відносно контрагентів або його обізнаність щодо порушень податкового законодавства зі сторони контрагентів та  причетність до цих порушень позивача. Таких доказів не містить і Акт перевірки відносно позивача.

Суд вважає, що саме позивач будь-яких порушень податкового законодавства, по господарським операціям щодо формування податкового кредиту не допустив.

Крім того, наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагентів по ланцюгу господарських відносин (несплата податків, притягнення до відповідальності) не може бути безумовною підставою для визначення податкових зобов’язань позивачу, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Жодна норма законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Відповідно до  ст.17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-ІV  «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»  суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі  БУЛВЕС  АД проти Болгарії  (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив щодо зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ: Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Статтею 76 КАС України  визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно  ст. 77 КАС України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2  ст. 2 КАС України  у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" (вул. Велика Панасівська, 222, м. Харків, 61040, код ЄДРПОУ 08099848) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень – задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 06.07.2018 року №00001321411 про збільшення Державному підприємству "Харківський бронетанковий завод" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 467568, 75 грн. (чотириста шістдесят сім тисяч п’ятсот шістдесят вісім гривень 75 копійок), в тому числі за основним платежем - 374055, 00 грн. (триста сімдесят чотири тисячі п’ятдесят п’ять гривень) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 93513, 75 грн. (дев’яносто три тисячі п’ятсот тринадцять гривень 75 копійок).

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.07.2018 року № 00001331411 про завищення Державним підприємством "Харківський бронетанковий завод" суми  від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість у розмірі 1895081, 00 грн. (один мільйон вісімсот дев’яносто п’ять тисяч вісімдесят одна гривня).

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код за ЄДРПОУ 39599198) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" (вул. Велика Панасівська, 222, м. Харків, 61040, код ЄДРПОУ 08099848) у розмірі  35440, 00 грн. (тридцять п’ять тисяч чотириста сорок гривень).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

            У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.          

          Повне рішення складено 25 вересня 2018 року.

Суддя                                                                                      Бадюков Ю.В.