АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 531/1143/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2145/18Головуючий у 1-й інстанції Лизенко І. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Гальонкіна С.А.

Суддів : Обідіної О.І., Прядкіної О.В.

розглянула в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у приміщені суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» в особі представника - адвоката ОСОБА_2 на заочне рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 18 липня 2018 року у складі головуючого судді Лизенко І.В., ухвалене в залі суду в м. Карлівка, повний текст якого складено 18 липня 2018 року, у справі № 531/1143/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2016 року ПАТ «Акцент-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №ABH0RG101050509 в сумі 12449,96 грн., яка складається з заборгованості за кредитом – 4467,37 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом – 3,12 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом – 667,85 грн., пені - 6242,57 грн., штрафів – 500 грн. (фіксована частина) та 569,05 грн. (процентна складова) та судові витрати.

Вимоги обґрунтовані тим, що 28.09.2013 року між сторонами було укладено кредитний договір №ABH0RG101050509, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 4467,37 грн. для придбання будівельних матеріалів та інструментів, строком на 1 рік, проте взятих на себе зобов’язань належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованості та стало підставою для звернення до суду.

Заочним рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 18 липня 2018 року позов Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» суму заборгованості за кредитним договором б/н від 28.09.2013 року – 5138,34 грн.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» частину понесених ними витрат на сплату судового збору в сумі 568,72 грн.

Часткове задоволення позовних вимог обумовлено встановленим судом невиконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості.

При цьому, стягуючи заборгованість відповідно до наданого банком розрахунку, суд дійшов висновку про неможливість стягнення з боржника одночасного штрафів та пені, які є одним видом цивільно-правової відповідальності, що суперечить положенням ст. 61 Конституції України,та зазначив, що він позбавлений можливості самостійно обирати один з видів відповідальності із декількох запропонованих позивачем, а отже відмовив в стягненні останніх.

В апеляційній скарзі ПАТ «Акцент-Банк», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Зокрема вказує, що в разі подвійної відповідальності суд мав визначитися та застосувати один з видів відповідальності.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про її часткове задоволення.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2013 року між ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_3 на підставі заяви позичальника ABH0RG101050509 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав строковий кредит в сумі 4467,37 грн. для придбання будівельних матеріалів та інструментів, терміном на 1 рік, під 0,12 % річних.

Умовами договору також передбачено сплату щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 133,57 грн., щомісячні платежі в сумі 372,53 грн. до 10.04.2014 року та в сумі 506,10 грн. з 10.04.2016 року.

Звертаючись до суду з позовом банк просив стягнути заборгованість, яка утворилася станом на 22.07.2016 року та складається з заборгованості за кредитом – 4467,37 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом – 3,12 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом – 667,85 грн., пені - 6242,57 грн., штрафів – 500 грн. (фіксована частина) та 569,05 грн. (процентна складова) та судові витрати, а всього в сумі 12449,96 грн.

Встановивши неналежне виконання умов договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог банку щодо стягнення заборгованості за кредитом, по комісії, по відсотках за користування кредитом та безпідставність інших позовних вимог в зв’язку з застосуванням до боржника двох видів санкцій за одне й те саме порушення.

Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 509 ч.1 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено обов’язковість виконання зобов’язання належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи доводиться, що 28.09.2013 року ОСОБА_3 на підставі підписаної особисто заяви позичальника №ABH0RG101050509 отримав в ПАТ «Акцент-Банк» кредит в сумі 4467,37 грн. для придбання будівельних матеріалів та інструментів.

Ставлячи підпис в заяві позичальника споживач погодився, що заява разом із запропонованими умовами та правилами, тарифами складає між сторонами кредитно-заставний договір.

Неналежне виконання умов договору призвело до виникнення заборгованості та стало підставою для звернення банку до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого банком на підтвердження своїх позовних вимог, заборгованість за кредитом становить 4467,37 грн., а заборгованість по відсотках за користування кредитом 3,12 грн.

З огляду на неналежне виконання умов договору, вказані кошти підлягають стягненню з боржника.

Пунктом 14 заяви передбачено, що при порушенні позичальником зобов’язань із погашення кредиту, останній сплачує банку пеню, розмір якої зазначений в умовах та правилах, за кожен день прострочки.

Відповідно до п.5.1.1. умов та правил надання банківських послуг, банк має право нарахувати, а позичальник зобов’язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочки.

Також, пунктом 5.3 умов та правил надання банківських послуг передбачена сплата штрафів, як виду цивільно-правової відповідальності у разі порушення строків платежів по будь-якому з видів грошових зобов’язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

В даному випадку умовами та правилами надання банківських послуг передбачено одночасне застосування і штрафу і пені за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Вірно встановивши неправомірне застосування банком двох видів відповідальності за порушення умов кредитного договору, що узгоджується з правовою позицією ВСУ викладеною при розгляді справи №6-2003цс15 від 15.10.2015 року, місцевий суд безпідставно відмовив в застосуванні хоча б одного виду відповідальності за порушення умов кредитного договору – штрафу або пені.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з боржника на користь банку пені.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 3 вищевказаної статті з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини 5 статті 12 ЦПК України щодо обов’язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Як вбачається з розрахунку заборгованості наданого банком, заборгованість за кредитом становить 4467,37 грн., а розмір нарахованої пені – 6242,57 грн.

Враховуючи норми ч.3 ст. 551 ЦК України, судова колегія вважає за необхідне зменшити розмір стягуваної пені з 6242,57 грн. до 2500 грн., з огляду на те, що нарахована банком пеня значно перевищує розмір заборгованості за кредитом.

Частиною 4 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, стягуючи з відповідача на користь банку комісію в сумі 667,85 грн. суд дійшов висновку, що остання підлягає стягненню, оскільки передбачена умовами договору.

Натомість суд не взяв до уваги наступне.

Положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Вказана правова позиція була висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року при розгляді справи № 6-1746цс16.

Суд першої інстанції не звернув уваги, що, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії (винагорода за надання фінансового інструменту), банк не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються споживачу.

Таким чином колегія суддів вважає стягнення комісії на користь банку неправомірним.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення місцевого суду, як постановленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Акцент-Банк» заборгованості за кредитним договором № ABH0RG101050509 в розмірі 6970 грн. 49 коп., яка складається з: 4467,37 грн. – заборгованості по тілу кредиту; 3,12 грн. – заборгованості по процентах за користування кредитом;  2500 грн. – пені.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Здійснюючи розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 12449,96 грн.

Колегія суддів прийшла до висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги у загальному розмірі 6970,49 грн.

Таким чином пропорційність задоволених вимог становить 56% (6970,49х100:12449,96=56).

Позивачем за позовну вимогу майнового характеру було сплачено судовий збір при подачі позову до суду в сумі 1378 грн. (а.с.1). та за подачу апеляційної скарги в сумі 2643 грн. (а.с.79). Разом з тим, розмір судового збору за подачу апеляційної скарги сплачений у більшому розмірі, ніж визначено п.п.6 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір». Виходячи зі встановленої законом розміру ставки судового збору за подачу апеляційної скарги на рівні 150 %, то до сплати підлягала сума 2067 грн., яку апеляційний суд повинен враховувати при розподілі судових витрат.

Таким чином загальний розмір судових витрат, понесених позивачем під час розгляду даної справи в суді першої та апеляційної інстанцій становить 3445 грн. (1378+2067=3445).

Оскільки, вимоги позивача підлягають задоволенню на 56%, то на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати в сумі 1929,20 грн. (3445х56%=1929,20).

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що дана цивільна справа згідно п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подачі позову до суду (станом на 01.01.2016 року встановлений в розмірі 1378 грн.). Критерій віднесення справи до малозначної (п.2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України) є автоматичною підставою віднесення справи до такої категорії.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків встановлених цією ж нормою.

За обставин викладених вище, постанова апеляційного суду в даній справі не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 374 ч.1 п. 2, 376 ч. 1 п. 3,4, 381 ч.1, 382, 383, 384, 389 ч. 3 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» в особі представника - адвоката ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Заочне рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 18 липня 2018 року – скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, зареєстрованого за адресою: 39530, Полтавська область, Карлівський район, с. Бабайкове, вул. Шевченка, буд. 141, на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360090, заборгованість за кредитним договором № ABH0RG101050509 від 28 вересня 2013 року станом на 27 липня 2016 року в розмірі 6970 грн. 49 коп., яка складається з: 4467,37 грн. – заборгованості по тілу кредиту; 3,12 грн. – заборгованості по процентах за користування кредитом;  2500 грн. – пені.

       В задоволенні позовних вимог про стягнення комісії за користування кредитом та штрафів – відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_3, зареєстрованого за адресою: 39530, Полтавська область, Карлівський район, с. Бабайкове, вул. Шевченка, буд. 141, на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360090, 1929,20 грн. (одна тисяча дев’ятсот двадцять дев’ять гривень 20 копійок) в рахунок відшкодування понесених судових витрат по оплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги.

       Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

       Повний текст постанови складено 24 вересня 2018 року.

Судді : (підписи)

З оригіналом згідно.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1