№2-242/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2010 року       Торезький  міський суд  Донецької області в складі:

    головуючого                           Стріжакової Т.В.

    при секретарі                           Пекунової Є.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Торезі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, до ОСОБА_4, треті особи: Бюро технічної інвентаризації м.Тореза, орган опіки та піклування Торезької міської ради, державний нотаріус Торезької нотаріальної контори, про визнання права власності на 1/2 частку майна у сумісній власності, -  

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_2, ОСОБА_4, Бюро технічної інвентаризації м.Тореза, Опікунської ради, державного нотаріуса Торезької нотаріальної контори про визнання права власності на 1/2 частку майна у сумісній власності, зобов’язання нотаріуса виключити із спадкового майна її частку, зобов’язання БТІ м.Тореза зареєструвати за нею Ѕ частину будинку. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 13.07.2009 року помер її чоловік ОСОБА_5. Шлюб тривав біля 40 років, ними було нажито різноманітне майно, у тому числі збудовано дім, який знаходиться за адресою: м.Торез, вулиця Мельнична, будинок 53, який був оформлений на чоловіка ОСОБА_5 Все їх майно було без визначення часток кожного з них у праві власності, тобто відповідно до ч.1 ст.368 ЦК України є спільною сумісною власністю подружжя. Під час придбання, створення або будування їх спільного сумісного майна інші члени їх сім’ї участі не приймали, так як на той час були неповнолітніми та не мали власного джерела доходу. Відповідно до ст.22 КпШС 1964р., 60 Сімейного кодексу України кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права власності сумісної власності подружжя. Після смерті її чоловіка відкрито спадщину на майно померлого. Для оформлення своєї частки в спільної сумісної власності на майно, яке було нажито під час шлюбу, та виділу цього майна зі спадкового майна вона подала відповідну заяву до державного нотаріуса Торезької державної контори. Своєю постановою від 14 грудня 2009 року державний нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про права власності на Ѕ частку спільного сумісного майна подружжя на її ім’я, посилаючись на п.241 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, яким передбачено, що, коли серед спадкоємців є особи, над якими встановлена опіка чи піклування, свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається за наявності дозволу органів опіки та піклування. На її звернення орган опіки та піклування не надав відповіді по суті. Просить визнати за нею право власності на Ѕ частку всього майна, що було спільним сумісним майном її з чоловіком А.І., в тому числі право власності на Ѕ будинку №53, розташованого по вулиці Мельничній в м.Торезі; зобов’язати нотаріуса за місцем відкриття спадщини виключити зі спадкового майна її частку, що складає Ѕ частку всього майна, що було спільним сумісним майном її та чоловіка; зобов’язати БТІ м.Тореза зареєструвати право власності на Ѕ частину житлового будинку за нею.  

В судовому засіданні позивачка дала пояснення, аналогічні викладеним у позові, додатково пояснила, що з моменту реєстрації шлюбу з чоловіком ОСОБА_5, з 22.11.1968 року вони з ним до його смерті проживали разом, однією сім’єю, вели сумісне господарство, мали спільний бюджет і усе майно нажили за спільні кошти та спільним трудом; вона надала заяву про уточнення своїх позовних вимог, в якій позовні вимоги виклала у новій редакції: просила визнати за нею право власності на Ѕ частину майна, яке було спільним сумісним майном її з ОСОБА_5, а саме: право власності на Ѕ частину будинку № 53, розташованого по вулиці Мельнична в м.Торезі; вказала відповідачами по справі: ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4; третіми особами: Бюро технічної інвентаризації м.Тореза, орган опіки та піклування Торезької міської ради, державний нотаріус Торезької нотаріальної контори.

             Відповідач ОСОБА_2, яка діє в інтересах  неповнолітньої ОСОБА_3, у судовому засіданні позовні вимоги визнала повністю, пояснила, що позивачка зі своїм чоловіком ОСОБА_5 знаходилися у шлюбі, проживали однією сім’єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, за час спільного життя та за спільні кошті вони збудували будинок № 53, який розташованій по вулиця Мельнічна м.Тореза, тому проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечує.

            Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги визнала повністю, пояснила, що позивачка зі своїм чоловіком ОСОБА_5 знаходилися у шлюбі з 22 листопада 1968 року, проживали однією сім’єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, за час спільного життя та за спільні кошті вони придбавали майно, збудували будинок № 53, який розташованій по вулиця Мельнічна м.Тореза. 13.07.2009 року ОСОБА_5 помер, позивачка здійснила обряд поховання. Проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечує.

           Представник третьої особи орган опіки та піклування Торезької міської ради у судовому засідання  пояснив, що  малолітня дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не є особою, над якою встановлено опіку, її мати ОСОБА_6 не позбавлена батьківських прав відносно своєї дочки, займається її вихованням, цікавиться її життям та здоров’ям, тому орган опіки та піклування, розглянувши на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 01.12.2009 року заяву та документи матері, вирішив, що дозвіл нотаріальній конторі на отримання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя не має права надавати, на даний випадок компетенція органу опіки та піклування не розповсюджується, позивачці було рекомендовано знову звернутися до нотаріальної контори. Згідно із дослідженими у судовому засіданні доказами та діючим законодавством України підстав для відмови у позовних вимогах позивачки немає.

Третя особа Бюро технічної інвентаризації м.Тореза у судове засідання свого представника не направило, хоча повідомлено про час та місце розгляду справи, до суду не надійшло повідомлень про наявність поважних причин його неявки, по суті позову заперечень не направило.

Третя особа державний нотаріус Торезької нотаріальної контори у судове засідання не з’явився, хоча повідомлений про час та місце розгляду справи, до суду не надійшло повідомлень про наявність поважних причин його неявки, по суті позову заперечень не направив.

Вислухавши позивача, відповідачів, представника органу опіки та піклування, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено , що згідно із свідоцтвом про шлюб

ОСОБА_5 та ОСОБА_1 знаходилися в зареєстрованому шлюбі з 22 листопада 1968 року, шлюб зареєстрований Торезьким міським бюро ЗАЦСа Донецької області, актовий запис №745 (а.с.8), 13.07.2009 року ОСОБА_5 помер, актовий запис №731 (а.с.7).

Згідно із свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок від 13.12.1990 року житловий будинок №53, який розташований за адресою: м.Торез, вулиця Мельнична, дійсно належить ОСОБА_5 (а.с.9). Технічний паспорт на даний будинок 03.10.1990 року теж виданий на ім’я ОСОБА_5 (а.с.10-16). У домовій книзі будинку №53 по вулиці Мельнична м.Тореза Хандоженко ОСОБА_7 зареєстрована з 18.12.1969 року, ОСОБА_8 був зареєстрований з 14.11.1990р. (а.с.17-19).

У свідоцтві про народження ОСОБА_3 вказано, що вона народилася 21 грудня 2005 року, її батьки:  ОСОБА_8 та ОСОБА_2 (а.с.23). У свідоцтві про народження ОСОБА_8 вказано, що він народився 04 вересня 1970 року, батьками вказані: ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с.24). Згідно із свідоцтвом про смерть ОСОБА_8 помер 27.10.2008 року, актовий запис № 1195 (а.с.25).

ОСОБА_2 звернулася до міського голови із заявою, в якій просила підтвердити, що опікунська рада не має претензій на Ѕ частину будинку, яка належить ОСОБА_1, яка пережила чоловіка ОСОБА_5, з яким перебувала у зареєстрованому шлюбі (а.с.22).

Згідно із рішенням Комісії з питань захисту прав дитини Торезької міської ради Виконавчого комітету від 01.12.2009 року №9 для визначення частин спадщини та права малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на спадкування за законом, враховуючи, інтереси дитини, яка має право на обов’язкову частку у спадщину, рекомендовано  звернутися до державної нотаріальної контори м.Тореза (а.с.21).

Згідно із постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14.12.2009 року державний нотаріус Торезької державної нотаріальної контори, посилаючись на те, що п.241 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину; якщо серед спадкоємців є особи, над якими встановлена опіка чи піклування, свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається за наявності дозволу органів опіки та піклування, який оформляється згідно з правилами. Оскільки серед спадкоємців є малолітня спадкоємиця ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а комісія з питань захисту прав дитини рекомендувала звернутися до Торезької державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на Ѕ частину майна спільного сумісного майна подружжя на її ім’я на майно померлого чоловіка ОСОБА_5 (а.с.20).

 Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.1 ст.22 Кодексу про шлюб та сім’ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Час виникнення прав і обов'язків подружжя  визначається моментом  реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану (ч.3 ст.13 цього ж кодексу)

Відповідно до ч.1 ст.28 зазначеного Кодексу в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Згідно із ст.112 ЦК України (1963р.) майно може належати на праві спільної власності двом або декілька громадянам. Розрізнюється спільна власність із визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Аналогічно регулювалися вказані правовідносини і до набрання чинності Кодексу про шлюб та сім’ю України.

З матеріалів справи вбачається, що подружжям – позивачкою та померлим ОСОБА_5 був побудований будинок № 53, розташований по вулиці Мельнична у м.Торезі, 13.12.1990 року на ім’я чоловіка ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на нього, подружжя перебували у зареєстрованому шлюбі, жили однією сім’єю, вели сумісне господарство, мали спільний бюджет, побудували його за спільні кошти, тому вказаний будинок є спільною сумісною власністю подружжя, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, поясненнями відповідачів,  іншими дослідженими у судовому засіданнями матеріалами справи.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що вказаний спірний жилий будинок є спільною сумісною власністю подружжя, яку вони придбали у період спільного проживання і за спільні кошти; не здобуто відомостей про наявність договору між подружжям або наявність будь-якого договору про розмір часток майна кожного із них; у теперішній час документи на будинок оформлені на відповідача, через що іншими особами не визнається право власності позивачки на її частку жилого будинку, чим  обмежуються її права на її частку власності у спільній сумісній власності - будинку; тому суд вважає, що спірний жилий будинок, розташований за адресою: м.Торез, вулиця Мельнична, будинок № 53, належить позивачці та померлому чоловіку ОСОБА_5 у рівних долях, по Ѕ  частки кожному, тому вимоги позивачки про визнання за нею права власності на Ѕ частку вказаного житлового будинку підлягають задоволенню.

Щодо посилання державного нотаріуса на необхідність дозволу органів опіки та піклування для видачі свідоцтва про право власності на Ѕ частину спадкового майна, оскільки серед спадкоємців є малолітня спадкоємиця ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 241 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину.

Якщо серед спадкоємців є особи, над якими встановлена опіка чи піклування, свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається за наявності дозволу органів опіки та піклування, який оформляється згідно з правилами.

Судом встановлено, що серед спадкоємців є малолітня спадкоємиця ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, інтереси якої на підставі свідоцтва про народження дитини представляє її мати ОСОБА_2, яка не позбавлена батьківських прав, не визнана недієздатною, безвісно відсутньою або померлою, над дитиною не встановлена опіка та піклування в установленому порядку, тому підстав для обов’язкового отримання дозволу органів опіки та піклування на видачу свідоцтва про право власності на Ѕ частину майна на ім’я позивачки у спільному сумісному майні подружжя, яке оформлено на її померлого чоловіка ОСОБА_5, - немає. До того ж будь яких заперечень за позовними вимогами ні представник органу опіки та піклування, ні законний представник малолітньої дитини ОСОБА_3 - не надали.

Керуючись ч.1 ст.22, 28 Кодексу про шлюб та сім’ю України, ст.112 ЦК України 1963р., ст.ст.60,62,63,70 Сімейного кодексу України, ст.ст.328,357,392 ЦК України 2003р., ст.3,10,15, 60,79,144-146,197,209, 212,214, 215,223 ЦПК України, суд, -

                                                           В И Р І Ш И В :

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на Ѕ частку будинку, розташованого за адресою: місто Торез Донецької області,  вулиця Мельнична, будинок № 53.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановленій ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної силі після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справі апеляційним судом.

              Заяву про апеляційне   оскарження   рішення   суду   може   буті   подано   Апеляційному   суду   Донецької   області  через Торезький   міський  суд протягом  10 днів   з  дня проголошення   рішення . Апеляційна   скарга  на рішення   суду   подається   Апеляційному   суду   Донецької   області  через Торезький   міський  суд протягом  20 днів   після   подання  заяви про апеляційне   оскарження .

Суддя                                 Т.В.Стріжакова