Справа №2а-60/2010

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

12 січня 2010 року  Сніжнянський міський суд Донецької області в складі:

головуючого - судді                           Кучми В.В.,

при секретарі -                               Сіденко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Сніжне про визнання дій не правомірними та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1В звернулась до суду з справжнім позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Сніжне про визнання дій не правомірними та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, за яким просить визнати противоправною відмову виплачувати їй як дитині війни з 1 січня 2006 року і по день розгляду справи у суді по суті соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забов»язати відповідача здійснити нарахування та виплату цього виду щомісячної державної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за вказаний період, а також встановити порядок, за яким забов»язати відповідача щомісячно проводити нарахування і виплати державної допомоги як дитині війни у зазначеному розмірі виходячи з положень Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

На обґрунтування позову посилається на те, що за віком відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” відноситься до категорії осіб, які мають статус «дитина війни». Як така перебуває на обліку за місцем мешкання в управлінні Пенсійного фонду України у м. Сніжне.   Згідно ст. 6 вищезазначеного Закону їй як «дитині війни» відповідачем додатково до пенсії щомісячно повинно було нараховуватись і виплачуватись передбачена соціальна допомога у вигляді надбавки у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Але на протязі 2006-2008 років та до цього часу зазначена надбавка до пенсії не виплачувалась. На звернення провести нарахування і виплату зазначених сум вона отримала відмову.

До початку судового засідання від позивачки надійшла заява, за якою заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Справу просить розглядати у порядку письмового провадження без її участі.

До початку судового засідання відповідачем за підписом керівника надані письмові заперечення, за якими позовні вимоги управління ПФУ м. Сніжне не визнає, заявлено клопотання застосувати строк позовної давності. Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Сніжне, яке є належним чином сповіщене про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з»явився, про причини неявки не повідомив, у зв»язку з чим суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника відповідача на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Вивчив письмові пояснення, дослідив матеріали справи і надані сторонами докази на обґрунтування і спростування заявлених позовних вимог, суд вважає позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , відноситься до категорії осіб, які мають статус «дитина війни», за місцем мешкання перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Сніжне. Вказані обставини підтверджуються витягом з її паспорту, пенсійним посвідченням та відповідною відміткою в ньому, довідкою територіального управління ПФУ.

Довідкою управління ПФУ м. Сніжне підтверджується, що позивачеві як дитині війни надбавка до пенсії фактично виплачувалась лише з 2008 року, а саме у січні-березні включно надбавки до пенсії щомісячно виплачувались по 47 грн, у квітні-червні щомісячно по 48,10 грн у липні-вересні щомісячно по 48,20 грн та у період почнаючи з жовтеня 2008 р та до те6перішнього часу – по 49,80 грн щомісячно.

Правовий спір між сторонами витікає з публічно-правових відносин між особою, яка є пенсіонером та одночасно відноситься до категорії осіб, які мають статус «дитина війни», та органом владних повноважень з виконання функцій держави ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Сніжне за місцем мешкання позивачки, де перебуває на обліку і отримує пенсію,

з приводу дій, пов»язаних з невірним нарахуванням і призначенням до виплати за певний період сум щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді надбавки до пенсії.

Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.04 р №2195-IV, який вступив в силу з 1 січня 2006 року, встановлюється, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Норма статті 6 Закону №2195-IV була зупинена на 2006 рік на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» №3235-IV від 20.12.05 р.

Також згідно пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» №489-VI від 19.12.06 р зазначена норма була зупинена на 2007 рік і одночасно ст. 111 цього Закону встановлювалось, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується лише особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Поряд з тим 09.07.07 року Конституційним Судом України у справі 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії) ухвалено Рішення №6-рп/2007, відповідно до якого визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення у тому числі ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» №489-VI від 19.12.06 р у частині зупинення на 2007 рік ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. При цьому Конституційним Судом України відзначалось, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав, обов»язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чиинних законів України, а також встановлюватися інше додаткове правове регулювання правовідносин, що є предметом інших законів України.

Відповідно до положень, закріплених у ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, з моменту визнання норми про призупинення неконституційною, тобто з 9 липня 2007 року, вона втрачає чинність і тим самим відновлено дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вказана норма у зазначеній редакції діяла до 31 грудня поточного 2007 року включно. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. А відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 2 пунтку 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28.12.07 р, який набрав чинності з 01.01.08 року, норма статті 6 знову зазнала змін, згідно яких дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.     При цьому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-ХІІ від 22.10.93 р передбачалось, що учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану і бездоганну віськову службу в тилу в роки Великої Вітчізняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошового утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни – на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені положення також були визнані неконституційними згідно Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.08 року. Ввідповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх кремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, з цього часу та до завершення бюджетного року вимоги статті 6 для застосування відповідачем діють в первісній редакції, тобто пенсії дітям війни або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Проте, щомісячні виплати допомоги, які були здійснені відповідачем на протязі 2008 року, тобто з 01.01.08 р по 22.05.08 р включно саме у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, передбаченому Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” суд вважає правомірними, оскільки наявність нормативних положень, закріплених у підпункті 2 п. 41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, які встановлюють розміри щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни і які не визнані неконституційними, доводить правомірність застосування зазначених норм відповідачем при виплаті спірної допомоги на вищезазначений рік.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України „Про прожитковий мінімум” від 15.07.99 р №966-14, а також Закон України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5.10.2000 р №2017-III, відповідно до ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення у тому числі мінімального розміру пенсії за віком. Виходячи з положень статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в редакції, що діяла на момент спірної виплати, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прижиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Згідно ст. 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” №107-VI від 28.12.07 р у період з 1.04.08 р по 1.07.08 р щодо осіб, які втратили працездатність, був встановлений і застосовувався прожитковий мінімум у розмірі 481 грн, з 1.07.08 р по 1.10.08 р - 482 грн та з 1.10.08 р по 31.12.08 р - 498 грн.

Тоді як фактично позивачка на протязі 2007 року підвищення до пенсіїї як дитина війни не отримувала взагалі, а на протязі 2008 року не в повному обсязі, зокрема у травні-червні щомісячно по 48,10 грн у липні-вересні щомісячно по 48,20 грн і у період жовтень-грудень по 49,80 грн щомісячно. Вказані обставини не оспорюються сторонами і підтверджуються відповідною довідкою.

Таким чином, виходячи з зазначеного позивачка, яка є пенсіонер і наділена статусом «дитина війни», за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року мала право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. При нарахуванні і виплаті допомоги позивачці як дитині війни у зазначений період відповідач територіальне управлінням Пенсійного фонду мало керуватись цією діючою нормою спеціального закону, а не положеннями Законів України «Про Державний бюджет» на відповідні роки.

Як зазначалось вище Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.08 р визнанні такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими були змінені розміри надбавок до пенсій, визначені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” і таким чином з цього моменту відновлена попередня редакція цієї статті. Рішення Конституційного Суду за цими справами має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли у наслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, є обов»язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Надалі з початку 2009 року і на цей час норма ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” будь-яким нормативно-правовим актом вищої сили не є скасованою або зупиненою, є чинною і діє на протязі часу по всій території України по колу осіб.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідачем  територіальним управлінням Пенсійного фонду України на протязі 2008-го року щомісячні надбавки до пенсії виплачувались частково від належного розміру. Зокрема, у травні-червні 2008 року включно надбавки до пенсії щомісячно виплачувались по 48,10 грн, у липні-вересні щомісячно по 48,20 грн і у період жовтень-грудень по 49,80 грн щомісячно. У зазначеному розмірі по 49,80 грн щомісячно відповідач продовжував виплати і на протязі 2009 року, а також у розрахунковому періоді січні 2010 року . Таким чином, відповідач порушив право позивачки і не проводив з 1 січня 2009 року нарахування надбавки до пенсії для дітей війни у відповідності з діючою нормою, а саме у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на момент нарахування.

    Але, відповідно до ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства для захисту прав, свобод та інтересів особи втстановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свиїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністравтиного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Від представника відповідача надійшло письмове клопотання, за яким наполягає застосувати строк позовної давності. Позивачка звернулась з справжнім позовом до суду за реєстровим №14288 від 01 .12.09 р , таким чином пропустив встановлений законом річний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, які вважає порушеними і які виникли до 01 .12. 08 року. Тобто звернулась більш ніж через рік після набрання чинності і дії резолюції Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.07 року.

Суд вважає, в цьому випадку виходячи із меж і змісту заявлених позовних вимог, оскільки допомога носить щомісячний характер, річний строк, передбачений ч. 1 ст. 99 КАС України, пропустила. Належних і допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску встановленого терміну звернення до суду і підстав для його поновлення як з часу, з якого висуває вимоги - з 01.01.06 р, так і з 09.07.07 року, тобто з моменту офіційного оприлюднення і на протязі дії Рішення Конституційного Суду України, у судовому засіданні не надала.

Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску строку звернення до суду за оспорюваний період в зазначеній частині, суд при цьому також керується і зауважує на те, що стаття 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” або інший закон не передбачають і не встановлюють, що своєчасно не отримані виплати з вини органу, який призначає і виплачує державну допомогу по догляду за дитиною, за минулий час можуть виплачуватись без обмежень.

Таким чином, убачається наявність підстав визнати бездіяльність відповідача управління Пенсійного фонду України у м. Сніжне у частині не проведення додаткових виплат державної допомоги до пенсії неправомірними, право позивачки, яка відноситься до категорії дітей війни, на отримання підвищення до пенсії у період з 01 грудня 2008 року, тобто з часу в межах позовної давності, та по 12 січня 2010 року, тобто по день винесення судового рішення, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, порушеним і таким, що підлягає відновленню шляхом покладання забов»язання на відповідача провести перерахунок і виплатити різницю не донарахованих сум цього виду соціальної допомоги за вказаний період.

Але суд не убачає підстав і вважає залишити без задоволення позов у частині вимог про встановлення судовим рішенням порядку для відповідача на майбутнє у проведенні нарахування і виплати соціальної державної допомоги позивачці як дитині війни у розмірі 30 відсотків.

Відповідно до ст. 6  КАС України кожному гарантовано право на звернення до адміністративного суду з позовом за захистом його прав, свобод та інтересів. Але згідно частини 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод, інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. В межах Кодексу адміністратвного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача. У зв»язку з чим заявлені вимоги у цій частині позову є безпідставними, оскільки такі висувають обов»язок на майбутнє без врахування змін чинного законодавста, яке може відбутися чи ні та без наявності спірних правовідносин. Правовий порядок регулювання відносин між сторонами щодо нарахування і виплати соціальної державної допомоги особам, які мають статус «дитини війни»

визначається чинним законодавством, зокрема чинною нормою ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, і норми закону не можуть встановлюватися чи змінюватися судовим рішенням.

Таким чином, за відсутністю предметності спору, тобто за відсутністю наявності спірних правовідносин у зазначеній часині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здіснені позивачем, присуджаються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Всі здійснені документально підтверджені витрати, які покладаються на суб»екта владних повноважень, суд присуджує з Державного бюджету України або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа. Позивачкою при подачі позовної заяви згідно квитанції сплачений судовий збір у сумі 3,40 грн, у зв»язку з чим ці судові витрати підлягають стягненню з коштів Державного бюджету на користь позивачки.

Керуючись ст.ст. 3, 8, 19 Конституції України, ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст. 158, 159, 161, 162, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Сніжне про визнання дій не правомірними та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Сніжне Донецької області по не нарахуванню підвищення до пенсії ОСОБА_1 як дитині війни за період з 01 грудня 2008 року по 12 січня 2010 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Забов»язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Сніжне Донецької області здійснити нарахування та виплатити за рахунок коштів Державного бюджету України різницю не донарахованої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2008 року по 12 січня 2010 року виходячи з розміру 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

    Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у сумі 3 гривен 40 копійок

Постанова може бути повністю або частково оскаржено сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Головуючий: