Справа №22-1142 ас - 2006 Головуючий у 1 інстанції Вірченко О.М.
Категорія 27 Доповідач Азевич В.Б.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого - судді Бабакової Г.А., суддів Дем'яносова М.В., Азевича В.Б. при секретарі Тума О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні місті Донецьку апеляційну скаргу
ОСОБА_1 на постанову Шахтарського міськрайонного суду
"Донецької області від 10 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до
Управління праці та соціального захисту населення Шахтарської міської Ради Донецької
області про стягнення недоотриманих сум щорічної компенсації на оздоровлення,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 10 квітня 2006 р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 преніс апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати як таку, що не відповідає вимогам діючого законодавства.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" якою передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 1 групи у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, а суд відмовляючи йому у позові, взяв до уваги те, що конкретний розмір грошової допомоги на оздоровлення визначений відповідними постановами Кабінету Міністрів України. Вважає, що при цьому порушені вимоги ст. 22 Конституції України та ст. 67 Закону „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи".
Позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи не з'явився. До апеляційного суду від позивача надійшла заява з проханням розглянути справу за його відсутності.
Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив її залишити без задоволення, а постанову суду - без зміни.
Заслухавши доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга позивача не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно зі ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами і надав їм відповідну оцінку.
При розгляді справи судом було встановлено, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, та є інвалідом першої групи, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи".
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд виходив з того, що відповідно до вимог ст. 48 вищевказаного Закону, зокрема, інвалідам І групи передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п*яти мінімальних заробітних плат. Але згідно до ст. 62 цього Закону позивачу правильно проведені виплати щорічної допомоги на оздоровлення за період 2000-2004 рр. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 р. „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі по 26 грн. 70 коп. При цьому суд посилався на відповідні статті Закону України „ Про державний бюджет" за 2002 - 2004 роки.
Вказані висновки суду відповідають нормам діючого законодавства.
Дійсно, ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна компенсація на оздоровлення, зокрема інвалідом першої групи у розмірі 5-ти мінімальних розмірів заробітної плати.
Але відповідно до ст. 62 названого Закону, застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Статею 63 зазначеного Закону, фінансування витрат, пов'язаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Вказані норми Закону не суперечать Конституції України, оскільки ст. 95 Конституції передбачено, що тільки виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ст. 116 Основного Закону, розроблення проекту закону про Державний бюджет України віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, а відповідно до ст. 117 Конституції України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими для виконання.
Таким чином, виходячи з наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволені позову прийнявши до уваги постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 р. „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" , яким визначено розмір виплат.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 987 від 20 червня 2000 р. "Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення" передбачено, що фінансування видатків Фонду здійснюється Державним казначейством у межах наявних фінансових ресурсів шляхом переказу коштів територіальним управлінням Державного казначейства на підставі поданого Міністерством надзвичайних ситуацій розподілу коштів Фонду. Перелік видатків на здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, що фінансується з Фонду, затверджується Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно ст. 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2002 р.", саме на Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету покладено обов'язок затвердити розподіл бюджетних призначень на погашення заборгованості із соціальних виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розрізі бюджетних програм.
Статтею 33 Закону України "Про державний бюджет на 2003", визначено, що Кабінетом Міністрів України за узгодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету затверджено розподіл коштів на погашення заборгованості по соціальним виплатам, передбаченим програмою по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, чим підтверджена наявність заборгованості державним бюджетом.
Статтею 28 Закону України „Про Державний бюджет на 2004 р." встановлена необхідність передбачити бюджетні призначення за державною програмою "Соціальний захист та соціальне забезпечення в Україні" у конкретних сумах. Заборгованість при цьому враховувалися в межах розміру, встановленого вищевказаними постановами Кабінету Міністрів України, в цих розмірах кошти надходили, на відповідний рахунок, УПСЗН, з якого і проводилися виплати. Проведення виплат бюджетних коштів з інших рахунків, являється порушенням Бюджетного Кодексу України і тягне за собою певну відповідальність.
Таким чином, у суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 198 ч.І п.1, 200, 205 ч.І п.1, 206 КАС України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 10 квітня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання чинності.