Справа 22-5751 2006 р. Головуючий 1 інстанції Федько Г.М.
Категорія 19 Доповідач Бабакова Г.А.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2006 року Апеляційний суд Донецької області
у складі: головуючого Бабакова Г.А. суддів: Дем"яносова М.В., Азевича В.Б. при секретарі Тума О.В.
розглянувши у судовому засіданні у місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою "Державного підприємства " Артемвугілля" на рішення Микитівського районного суду міста Горлівки від 19 грудня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Артемвугілля" про відшкодування моральної шкоди у зв"язку з професійним захворюванням.
ВСТАНОВИВ:
Відповідач оскаржує в апеляційному порядку рішення Микитівського районного суду міста Горлівки від 19 грудня 2005 року, яким задоволено вказаний позов, з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням стягнуто 45000 грн!
Апелянт посилається на те, що суд , ухвалюючи рішення не врахував , що з набранням чинності з 1 квітня 2001 року Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відшкодування моральної шкоди є обов"язком Фонду соціального страхування, що підприємство - шахта "Комсомолець", де працював позивач , 23 липня 2001 року передало Микитівському відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування всі документи , щодо права позивача на страхові виплати у зв"язку з професійним захворюванням. Не врахував суд і те, що позивач не надав доказів про заподіяння йому моральної шкоди ,а також те, що він пропустив тримісячний строк для звернення до суду з вказаними вимогами. Просить скасувати рішення суду і відмовити у задоволенні позову.
У засідання апеляційного суду представник відповідача наполягав на скарзі, позивач просив рішення суду залишити без зміни.
Суд першої інстанції , ухвалюючи рішення, виходив з того , що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем і під час роботи внаслідок шкідливих умов праці отримав професійне захворювання - вібраційна хвороба, що потягло втрату 40% працездатності. Професійною хворобою та частковою втратою працездатності позивачеві завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що він морально страждає від захворювання та втрати працездатності, обмежено його можливість вести активний образ життя , він повинен постійно займатись здоров"ям , лікуватися. Суд дійшов висновку , що розмір моральної шкоди, яка заподіяна позивачеві, становить 45000 грн. і цю суму стягнув з відповідача.
Апеляційний суд вважає ,що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , а рішення суду скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.
Згідно висновків МСЕК від 11 квітня 1995 року, 10 жовтня 1997 року, позивачеві було встановлено втрату 40% працездатності у зв'язку з професійним захворюванням - вибраційна хвороба . Крім того позивач посилається на те ,що висновкм МСЕК від 25 червня 2001 року йому встановлено втрату 30% працездатності у зв"язку з вказаним професійним захворюванням - вібраційною хворобою і 20% ВПЕРШЕ у зв"язку з професійним захворюванням -пневмоконіозом . Наступним висновком МСЕК від 1 вересня 2003 року підтверджено висновок від 25 червня 2001 року безстроково.
Тобто, втрата 30% працездатності пов"язана з професійним -захворюванням - вібраційною хворобою, яке встановлено у позивача до вступу в дію з 1 квітня 2001 року Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання ,. які спричинили втрату працездатності", а втрата 20 % працездатності , як посилається позивач, пов"язана з професійним захворюванням - пневмоконіозом , яке встановлено у нього після вступу в дію вказаного Закону.
Суд же, задовольняючи позов і стягуючи на користь позивача 45000 грн. у відшкодування моральної шкоди з Державного підприємства "Артемвугілля", не врахував вказаних обставин щодо періоду встановлення професійних захворювань, не врахував , що згідно зі ст.28 вказаного Закону за наявності факту заподіяння моральної шкоди заподіяної професійним захворюванням , яке встановлено після вступу в дію цього Закону, страхові виплати за моральну шкоду проводяться Фондом соціального страхування, не притягнув до участі в справі Фонд соціального страхування. Не врахував суд і те, що відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням , яке встановлено до вступу в дію вказаного Закону, проводиться згідно норм трудового законодавства заподіювачем моральної шкоди з врахуванням строку звернення до суду за вирішенням трудового спору у відповідності до ст. 233 КЗОТ України, не витребував висновок МСЕК від 25 червня 2001 року, на який посилається позивач.
Згідно зі ст.311 ЦПК України , якщо суд вирішив питання про права та обов"язки осіб, які не брали участь у справі ,рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Розглянувши справу без притягнення до участі в ній Фонду соціального страхування, суд неповно з"ясував фактичні обставини, не з"ясував розмір моральної шкоди, заподіяної кожним професійним захворюванням окремо, хто повинен нести відповідальність за моральну шкоду, заподіяну кожним професійним захворюванням .Визнаючи розмір моральної шкоди в сумі 45000 грн. внаслідок обох професійних захворювань, суд не навів відповідних мотивів визначення саме такого розміру моральної шкоди.
Оскільки відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі міста Горлівки не брало участь у справі , а суд вирішив питання про його права та обов'язки, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст. 311 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства " Артемвугілля"
задовольнити частково.
Рішення Микитівського районного суду міста Горлівки від 19 грудня 2005 року скасувати, справу направити на новий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.