Справа № 22-5929-2006 р. Головуючий у 1 інстанції - Корекян Н.Р.
Категорія - 42 Доповідач - Азевич В.Б..
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в
складі:
головуючого судді: Бабакової Г.А.
суддів: Дем'яносова М.В.
Азевича В.Б. при секретарі: Тума О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку справу за апеляційною скаргою
Державного підприємства „Донвуглереструктуризація" на рішення Сніжнянського
міського суду Донецької області від 6 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства „Донвуглереструктуризація" про стягнення грошової компенсації,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2006 року позивачка звернулася з зазначеним позовом до суду. Свої позовні вимоги вона мотивувала тим, що 18.09.1997 року помер її чоловік ОСОБА_2,, якому раніше встановлено 80% втрати професійної працездатності у зв'язку професійним захворюванням. Висновком МСЕК від 27.11.1997 року встановлений причинний зв'язок між його профзахворюванням та смертю. Згідно з наказом Дирекції шахти „Ремовська" № НОМЕР_1 від 30.12.1997 року позивачці була призначена одноразова допомога у зв'язку з втратою годувальника у розмірі п'ятирічного та річного заробітку на загальну суму 28 674-72 грн., яку вона отримала у грудні 2000 року. Просила суд стягнути з відповідача компенсацію на загальну суму 22 911-Ю грн.
Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 6 травня 2006 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 і з відповідача стягнута на її користь грошова компенсація втрати частини одноразової допомоги у зв'язку з порушенням строків її виплати у сумі 22 911-01 грн., та на користь держави держмито у розмірі 2229-11 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі ЗО грн.
З даним рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
При цьому апелянт посилається на те, що суд не правильно застосував норми матеріального права, а саме повинен був керуватися Законом України „Про індексацію грошових доходів населення" та відповідною постановою Кабінету Міністрів України. Згідно з цим законом індексації підлягають грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Окрім того, апелянт зазначає, що позивачка пропустила загальний строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, що є підставою для відмови у задоволені позову.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.
Позивачка, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася.
Апеляційний суд, заслухав суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права, або процесуального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачці на підставі наказу підприємства було призначена одноразова допомога в зв'язку з втратою годувальника. Сума одноразової допомоги була виплачена підприємствомнесвоєчасно, тому підлягає корегуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги у порядку, встановленому законом. При цьому суд посилався на п. 43 „Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров*я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України' від 23.06.1993 року № 472 (надалі Правила).
Тому суд вважав доводи відповідача відносно того, що позивачкою пропущений строк позовної давності необгрунтованими.
Але даний висновок суду не відповідає нормам цивільного законодавства про позовну давність.
На вимогу позивачки щодо стягнення компенсації за несвоєчасно виплачені суми відшкодування шкоди розповсюджується загальний строк позовної давності, передбачений ст. 256 ЦК України, який становить три роки. Право на звернення до суду з позовом про стягнення компенсації в зв'язку з несвоєчасною виплатою одноразової допомоги у позивачки виникло після повного розрахунку, тобто у грудні 2000 року.
Таким чином, позивачка пропустила строк позовної давності за даної вимогою, а суд при наявності заяви відповідача про застосування строку позовної давності не з'ясував питання, щодо поважності причин пропуску строку позовної давності та не обговорив це питання у рішенні відповідно до вимог ст. 267 ЦК України.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що згідно наказу Дирекції шахти „Ремовська" № НОМЕР_1 від 30.12.1997 року позивачці була призначена одноразова допомога у зв'язку з втратою годувальника у розмірі п'ятирічного та річного заробітку на загальну суму 28 674-72 грн. Дану суму, відповідно до п. 39 Правил, повинно було сплатити у місячний термін, але вона фактично виплачена у грудні 2000 року. Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення компенсації 27.02.2006 року.
Статтею 34 Закону України „Про оплату праці" передбачена виплати компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати. Згідно з п. 43 Правил якщо потерпілому або особам, які мають право на відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не виплачено суми відшкодування шкоди, то ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого терміну і підлягає корегуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги у порядку, встановленому статтею 34 Закону України „Про оплату праці".
З наведеного вбачається, що позивачка пропустила строк позовної давності, звернувшись до суду з позовом після спливу трьох років. Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Представник відповідача у судовому засіданні від 17 квітня 2006 року ( а. с. 21 ) заявив про застосування позовної давності та просив відмовити у позові.
Доводи апелянта у частині застосування строку позовної давності заслуговують на увагу, тому апеляційна скарга піддягає частковому задоволенню.
Зазначені обставини є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та постановляння нового рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_1
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п.4, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ :
Апеляційну скаргу Державного підприємства „Донвуглереструктуризація" задовольнити частково.
Рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 6 травня 2006 року скасувати.
У позові ОСОБА_1 до Державного підприємства „Донвуглереструктуризація" про стягнення грошової компенсації відмовити.
....... Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення;
але може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньодо Верховного Суду України.