АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/16278/17Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.

Провадження № 22-ц/789/701/18 Доповідач - Щавурська Н.Б.

Категорія - 48

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2018 року        м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Щавурської Н.Б.

суддів -  Парандюк Т. С., Сташків Б. І.,

секретаря - Романюк Х.Ю.

сторін - позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу № 607/16278/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 травня 2018 року, ухвалене суддею Дзюбичем В.Л., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що на підставі ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.06.2016 року про затвердження мирової угоди в справі про стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_2 на її користь стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 1800 грн. щомісячно. У зв'язку зі зміною матеріального становища платника аліментів — значним збільшенням його заробітку з часу затвердження мирової угоди та недостатністю коштів, які сплачує відповідач як аліменти на утримання їх доньки для забезпечення гармонійного розвитку дитини, просила змінити розмір аліментів, стягнувши їх у частці від доходу відповідача, а саме в розмірі 1/3 усіх видів його заробітку щомісячно.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 травня 2018 року позов задоволено частково. Змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 на підставі ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 червня 2016 року про затвердження мирової угоди з 1800 грн. щомісячно на 1/4 частину усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із дня набрання даним рішенням законної сили. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 640 грн. судового збору в дохід держави.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, вважаючи його незаконним, прийнятим у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що при визначенні розміру аліментів суд не взяв до уваги його матеріальне становище, зокрема, значний розмір його заробітної плати, а також, те, що обов’язок матеріального забезпечення дитини законом покладено на обох батьків, а не лише на батька.

Крім цього, звертає увагу на ненадання судом належної оцінки факту недоведеності позивачем тієї обставини, що на утримання доньки нею витрачаються кошти більш як чотири тисячі гривень на місяць.        На думку апелянта, хоча він і отримує значну заробітну плату, однак достатнім і справедливим було б змінити розмір аліментів з 1800 грн. на 1/9 частину усіх видів його заробітку.

Будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, ні відповідач ОСОБА_2, ні його представник адвокат ОСОБА_4, в судове засідання не з'явилися, що у відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційної скарги не визнала, вважаючи рішення суду законним і обґрунтованим, таким, що скасуванню не підлягає. Додатково пояснила, що з часу затвердження судом мирової угоди в справі про стягнення аліментів, відповідач, окрім самих аліментів матеріально доньці не допомагає (навіть не привітав з днем народження), хоча розмір заробітної плати, яку він отримує значно зріс. Разом з тим, навчання їх доньки у спеціалізованій школі з поглибленим вивченням іноземних мов вимагає значних затрат на її утримання, пов'язаних з необхідністю оплати двічі на тиждень додаткових занять з англійської та німецької мов, вартість одного з яких нею оплачується на даний час в розмірі 80 грн. на руки вчителю, який з нею займається. Окрім цього, донька відвідує в школі заняття з ритміки, вартість яких складає 150 грн. щомісячно; займається у танцювальному клубі “Стар денс”, щомісячний абонемент у якому коштує 280 грн. Також, у серпні 2016 року (після затвердження судом мирової угоди) в їх доньки виявлено захворювання зору (прогресуюча міопія середнього ступеня правого ока та слабкого ступеня лівого ока), що потребує щомісячних затрат на придбання лінз у сумі 500 грн. Враховуючи також необхідність щорічного оздоровлення дитини на морі, вартість необхідного харчування та одягу, кошти, що сплачуються відповідачем за мировою угодою як аліменти, вважає недостатніми для гармонійного розвитку дитини.

Заслухавши пояснення позивача, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з урахуванням наступного.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для збільшення розміру аліментів, пов'язаних зі значним збільшенням розміру заробітної плати відповідача з часу присудження аліментів та розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, як таким, що відповідає вимогам закону та зроблений з урахуванням наявних у справі доказів.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8).

04 квітня 2016 року рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.5).

06 червня 2016 року ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області визнано укладену між позивачем та відповідачем у справі мирову угоду, згідно умов якої ОСОБА_2 сплачує ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1800 грн. щомісячно, починаючи з 01 квітня 2016 року і до досягнення нею повноліття (а.с.6-7).

Відповідач ОСОБА_2 працює у прокуратурі Тернопільської області. Нарахована та виплачена йому заробітна плата за період серпень-вересень 2017 року значно збільшилась у порівнянні з такою ж за період травень-червень 2016 року (а.с.10-11).

Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У відповідності до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого і нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч.1 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст.182 СК України, так і положень ст.ст.183, 184 СК України.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2018 року становить - 1860 грн., з 1 липня 2018 року — 1944 грн., з 01.12.2018 року — 2027 грн.. в той час як станом на дату затвердження мирової угоди такий становив 1531 грн.

Згідно вимог ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Встановивши, що з часу визнання мирової угоди про стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на користь неповнолітньої доньки ОСОБА_3 в сумі 1800 грн., мали місце зміни в матеріальному становищі відповідача, пов'язані з його суттєвим покращенням, а також збільшився прожитковий мінімум для дитини відповідного віку (й продовжує надалі зростати), суд першої інстанції, на думку колегії суддів, прийшов до вірного висновку про наявність передбачених законом підстав для збільшення розміру аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 з 1800 грн. до 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо невідповідності рішення суду першої інстанції вимогам закону з посиланням на неврахування його матеріального становища, що полягає у значному збільшенні розміру його заробітної плати колегія суддів вважає безпідставними, як такі, що спростовуються змістом оскаржуваного рішення, у якому судом дано вірну оцінку факту збільшення заробітної плати відповідача, як такому, що є правовою підставою для збільшення розміру стягуваних з нього аліментів.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 в частині неврахування судом першої інстанції вимог закону, якими обов’язок матеріального забезпечення дитини покладено на обох батьків, а не лише на батька, то й такі колегія суддів вважає безпідставними з урахуванням недоведеності відповідачем того факту, що позивачем на утримання їх дитини витрачається менше ніж 1/4 доходів, які вона отримує з будь-яких джерел (офіційних чи не офіційних).

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в частині ненадання судом належної оцінки факту недоведеності позивачем тієї обставини, що на утримання доньки нею витрачаються кошти більш як чотири тисячі гривень на місяць, а також — доводам відповідача, що 1/9 частини його заробітної плати є достатнім для утримання його доньки, оскільки законом не передбачено максимальної граничної суми, яка повинна витрачатися на дитину щомісячно, а поняття встановленого законом “прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку”, яке охоплює лише мінімальні потреби дитини, жодним чином не свідчить, що такого вистачає для гармонійного розвитку останньої, оскільки фізичні, розумові, духовні, моральні здібності кожної дитини є індивідуальними. При цьому, рівень розвитку тієї чи іншої дитини безумовно залежить від наявності у батьків фінансових можливостей для такого розвитку. Разом з тим, відповідачем не доведено належними і допустимими будь-якого факту надання дитині матеріальної допомоги (окрім аліментів, встановлених ухвалою про затвердження мирової угоди в 2016 році), таких як: оплати гуртків, у яких виявила бажання займатися донька, додаткових занять з іноземної мови (при тому, що факт навчання доньки у школі з поглибленим вивченням іноземних мов відповідачем не заперечується), придбання одягу, взуття чи путівок для оздоровлення на морі (які вимагають значних витрат порівняно зі сплаченими ним аліментами).

Таким чином, з урахуванням того, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в даній справі, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права з підстав, наведених в апеляційній скарзі, скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.35 ч.1; 259 ч.ч.1, 2, 6, 8; 372 ч.2; 374 ч.1 п.1; 375 ч.1; 381 ч.ч.1, 3; 382 ч.ч.1, 2; 383 ч.1; 384 ч.1; 389 ч.1 п.1; 390 ч.1 Цивільно-процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 — залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 травня 2018 року — залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесених.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку суду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Дата складання повного судового рішення 15 вересня 2018 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи