АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року                                                                м. Херсон

справа: 766/17182/16-ц

провадження: 22-ц/791/1134/2018

Апеляційний суд Херсонської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Приходько Л.А. (суддя-доповідач)

суддів: Вейтас І.В.,

ОСОБА_1

секретар Кутузова А.В.

учасники справи:

позивач-відповідач - ОСОБА_2,

відповідач-позивач - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 07 червня 2018 року у складі судді Гаврилова Д.В.,

в с т а н о в и в:

22 грудня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Свої вимоги ОСОБА_2 мотивувала тим, що  з 09  січня  2008 року  по 02  березня  2016  року перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час перебування у шлюбі, в листопаді 2013 року, сторонами придбано автомобіль Honda Accord, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 за 16800 доларів США, який був зареєстрований на ім’я ОСОБА_3 13 січня 2017 року зазначений автомобіль відчужено ОСОБА_3 за відсутності згоди ОСОБА_2 Посилаючись на те, що при покупці автомобілю нею внесено значну частку особистих коштів, а саме 11000 доларів США, у зв’язку з чим їй має належати 3/4 частини від вартості автомобіля, ОСОБА_2 уточнивши позовні вимоги, остаточно просила визнати автомобіль Honda Accord, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, об'єктом спільної сумісної власності подружжя та стягнути з ОСОБА_3 на свою користь компенсацію вартості частини спірного автомобіля в розмірі 249555 грн.

28 березня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Свої вимоги ОСОБА_3 мотивував тим, що в період шлюбу сторонами за сумісні кошти було придбано на Дніпровському ринку у м. Херсоні торгівельні кіоски №№349, 350, 326 та в автогаражному кооперативі «Север» незавершені будівлі гаражів №№413, 414, 415. Посилаючись на те, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу, ОСОБА_3, уточнивши позовні вимоги, остаточно просив в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя виділити йому у власність в автогаражному кооперативі «Север» незавершені будівлі гаражів №№413, 414, 415 та виділити у власність ОСОБА_2 торгівельні кіоски №№ 349, 350, 326 на Дніпровському ринку у м. Херсоні.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 07 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію 3/4 вартості спільного сумісного майна – автомобіля Honda Accord, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, в розмірі 249555 грн. та 2847,95 грн. на відшкодування сплаченого судового збору. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що спірний автомобіль НОМЕР_2 є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки набутий сторонами під час перебування в шлюбі, та не відноситься до переліку майна, яке є особистою власністю чоловіка або дружини. Визначаючи розмір частки позивачки у праві спільної сумісної власності суд виходив з того що матеріалами справи та показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтверджено, що ОСОБА_2 внесено значну частку вартості автомобіля під час його придбання, при цьому відповідачем та його представником жодним чином наведені доводи не спростовано.

Крім того, відмовляючи у задоволені зустрічних позовних вимог про поділ незавершених будівель гаражів №№ 413, 414, 415 та торгівельних кіосків №№ 349, 350, 326 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем за зустрічним позовом не надано будь-яких доказів, які б підтверджували право власності на вказане майно, у зв’язку з чим зазначене майно не може бути об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема суд зазначив, що фактично позивач за зустрічним позовом просить визнати право власності на нерухоме майно, яке таким відповідно до вимог чинного законодавства не є.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що спірний автомобіль було придбано в період шлюбу за спільні кошти та є спільною сумісною власністю подружжя. Належних доказів внесення особистих коштів на придбання автомобілю, крім пояснень свідків (матері та подруги позивачки) ОСОБА_2 суду не надано. Судом не встановлено розмір коштів внесених ОСОБА_2 на придбання автомобілю. Крім того, при визначенні вартості автомобіля суд першої інстанції послався на висновок експерта СПД-СОД ОСОБА_6 від 20 березня 2018 року, за яким середня ринкова вартість продажу аналогічного зі спірним автомобілем згідно з проведеним дослідженням ринку станом на 13 січня 2017 року складає 332740грн. Проте експертиза проведена без огляду автомобіля, без встановлення фізичного зносу та зовнішніх дефектів. Відмовляючи у задоволені зустрічного позову судом не враховані надані позивачем за зустрічним позовом докази на підтвердження придбання в період шлюбу торгівельних кіосків на Дніпровському ринку у м. Херсоні та незавершених будівель гаражів в автогаражному кооперативі «Север».

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_7 зазначила, що рішення суду, на її думку, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, із повним з’ясуванням обставин справи, дослідженням і наданням належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Під час розгляду справи представник ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_8 апеляційну скаргу підтримав. Просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні як позовних вимог ОСОБА_2 так і у задоволені позовних вимог ОСОБА_3

Представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_7 під час розгляду справи, апеляційну скаргу не визнала, з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, просила  апеляційну  скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймають участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом з 09 січня 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія 1-КГ № 036483 виданим міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Херсонській області.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 02 березня 2016 року шлюб між сторонами розірвано.

У період шлюбу, 12 грудня 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 придбано автомобіль Honda Accord, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 16800 доларів США. Вказані обставини визнані сторонами під час розгляду справи.

Згідно довідки Територіального сервісного центру №6541 регіонального сервісного центру в Херсонській області встановлено, що станом на 08 вересня 2017 року згідно даних НАІС МВС України за ОСОБА_3 автомототранспорт не зареєстровано. Автомобіль Honda Accord, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 перебував у власності ОСОБА_9 з 12 грудня 2013 року по 13 січня 2017 року. З 13 січня 2017 року автомобіль перереєстрований на нового власника за договором купівлі-продажу.

Відповідно до договору комісії №7242/17/000298 від 12 січня 2017 року та договору купівлі-продажу транспортного засобу від 12 січня 2017 року автомобіль Honda Accord, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 проданий ОСОБА_3 за 146780грн.

Відповідно до висновку СПД-СОД ОСОБА_6 від 20 березня 2018 року середня ринкова вартість продажу аналогічного зі спірним колісного транспортного засобу згідно з проведеним дослідженням ринку на 13 січня 2017 року складає 332740 грн.

Згідно довідок Дніпровського ринку Херсонської спілки споживчих товариств № 18 від 24.05.2018 та № 19 від 25.05.2018 за ПП ОСОБА_10 (ОСОБА_2В.) на території підприємства Дніпровський ринок закріплені торгівельні місця №№349,350, 326 з 2007 року по теперішній час.

Як вбачається з книжок члена автогаражного кооперативу «Север» ОСОБА_2 з 09 серпня 2008 року була членом АГК «Север», в якому користувалася гаражами №413,414,415.

02 квітня 2017 року, за заявою ОСОБА_2, вказані гаражі переоформлені на ОСОБА_11, що підтверджується заявою ОСОБА_12 від 04 квітня 2017 року та довідкою АГК «Север».

Згідно положень ч.ч.1, 2 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч.1 ст.69 СК України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. При цьому беруться до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення для справи.

Як роз’яснив Верховний Суд України у п. п. 22, 23 постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11, вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України) відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту) незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно вимог ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Відповідно до п. п. 24, 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Враховуючи наведені обставини суд першої інстанції керуючись положеннями чинного законодавства, дійшов правильного висновку, що автомобіль Honda Accord, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, придбаний сторонами в період шлюбу, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, та підлягає поділу.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача частини вартості спірного автомобіля, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, цінним майном, а відповідач розпорядився ним на власний розсуд без письмової згоди позивача, а тому позивач має право на грошову компенсацію вартості частини спірного транспортного засобу.

Відступаючи від засад рівності часток подружжя та збільшуючи частку позивача за первісним позовом у спільному майні до 3/4 частин з підстав передбачених ч.3 ст. 70 СК України, суд виходив з того, що матеріалами справи та показами свідків підтверджено, що ОСОБА_2 внесено значну частку вартості автомобіля на час його придбання.

Однак з таким висновком суду погодитися не можна.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, ОСОБА_2 обґрунтовуючи вимогу щодо стягнення на її користь компенсації 3/4 частин вартості автомобіля зазначала, що на придбання спірного автомобілю нею внесено 11000 доларів США особистих коштів, а саме 8000 доларів, які вона отримала від продажу належного їй автомобілю ОСОБА_13 А-140 та 3000 доларів США, які позичила її мати ОСОБА_5

Однак на підтвердження вказаних доводів ОСОБА_2, на виконання вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України, належних та допустимих доказів не надала.

Зокрема, позивачкою у встановленому законом порядку не доведено, що їй на праві особистої приватної власності належав автомобіль ОСОБА_13 А-140. Також позивачкою не надано жодного доказу, що вказаний автомобіль був нею проданий за 8000 доларів США і ці кошти були витрачені на придбання спірного автомобілю. Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_5, надавала тимчасово (в борг) на придбання автомобілю 3000 доларів США.

Показання свідків, на які послався суд, як на докази, що підтверджують доводи позивача, в силу вимог ч.2 ст. 78 ЦПК України, не є допустимими доказами. Інших доказів матеріали справи не містять.

Також слід зазначити, що ч. 3 ст. 70 СК України, на яку послався суд, як на підставу для збільшення частини майна дружини, визначає можливість такого збільшення лише у разі, якщо з одним із подружжя проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Однак з цих підстав позовні вимоги ОСОБА_2 не заявлялися. А тому суд помилково застосував вказану норму права до спірних правовідносин.

Враховуючи, що позивачем за первісним позовом не доведено, що спірний автомобіль був придбаний, у тому числі і за рахунок коштів (11000 доларів США), які належали їй особисто, підстави для визнання за нею права особистої приватної власності на 2/3 частин автомобіля відсутні.

За таких обставин спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя в цілому, і в силу вимог ч.1 ст.70 СК України, частки майна дружини та чоловіка мають бути рівними.

При визначенні грошової компенсації вартості спірного автомобіля  судом прийнято до уваги висновок СПД-СОД ОСОБА_6 від 20 березня 2018 року, згідно якого середня ринкова вартість продажу аналогічного зі спірним колісного транспортного засобу згідно з проведеним дослідженням ринку на 13 січня 2017 року складає 332740 грн.

Заперечуючи проти визначеної експертом вартості автомобіля відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування визначеної експертом вартості та доказів, які б об’єктивно підтверджували обґрунтованість продажу ним автомобіля за ціною 146780грн.

Посилання апелянта на те, що висновок експерта є ретроспективним, тобто проведеним без огляду автомобіля, без встановлення фізичного зносу та зовнішніх дефектів, внаслідок чого визначена ним вартість автомобіля є необ’єктивною, колегія суддів вважає не прийнятними. Під час розгляду справи апелянтом не надано будь-яких доказів, що відчужений ним автомобіль мав будь-які дефекти, які б мали суттєве значення для визначення його вартості. При цьому відповідач, під час розгляду справи судом, не був обмежений у можливості надати належні докази на спростування доводів позивача щодо визначення вартості автомобілі, проте своїм право не скористався.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсації вартості спільного сумісного майна слід змінити стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію 1/2 частини вартості спільного сумісного майна – автомобіля Honda Accord, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, у розмірі 166370,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що торгівельні міста №349,350,326 на території підприємства Дніпровський ринок закріплені за ОСОБА_2 (ПП ОСОБА_14В.) з 2007 року. Отже ОСОБА_2 користується зазначеними торгівельними містами ще до укладення шлюбу з позивачем за зустрічним позовом.

На виконання вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України, ОСОБА_3 не надано будь-яких доказів, що саме в період шлюбу за спільні кошти подружжя були придбані(виготовлені) торгівельні кіоски, а саме магазин - бутік (мала архітектурна форма) площею 10кв.м, розташований на торговому місці 349-350 та магазин - бутік (мала архітектурна форма) площею 4кв.м, розташований на торговому місці 326.

Заявляючи позовні вимоги про виділення йому у власність незавершені будівництвом гаражі № 413,414,415, ОСОБА_9 посилався на те, що зазначені гаражі були придбані в період шлюбу за спільні кошти, однак на підтвердження своїх доводів належних та допустимих доказів не надав.

Довідки АГК «Север» та книжки члена АГК «Север», що містяться в матеріалах справи лише підтверджують факт, що ОСОБА_2 з 09 серпня 2008 року була членом АГК «Север» та сплачувала членські внески за гаражі № 413,414,415 до 02 квітня 2017 року, коли за її заявою вказані гаражі переоформлено на іншу особу.

Будь-яких доказів, що спірні незавершені будівництвом гаражі № 413,414,415 були придбані чи збудовані за спільні сумісні кошти, позивачем за зустрічним позовом не надано.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, право на незавершені будівництвом гаражі відчужено відповідачем за зустрічним позовом, проте до складу майна, що підлягає поділу включається лише майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, однак з вимогою про стягнення компенсації вартості спірного майна ОСОБА_3 не звертався.

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом.

Доводи апеляційної скарги в цій частині висновки суду не спростовують.

Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду, відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсації вартості спільного сумісного майна слід змінити стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсації 1/2 частини вартості спільного сумісного майна – автомобіля Honda Accord, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, у розмірі 166370,00грн.

Відповідно до вимог ч.13 ст.142 ЦПК України рішення в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судових витрат на відшкодування сплаченого судового збору також слід змінити зменшивши суму стягнення з 2847,95грн. до 768,33грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 375, 376, 382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 07 червня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсації вартості спільного сумісного майна змінити стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію 1/2 частини вартості спільного сумісного майна – автомобіля Honda Accord, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, у розмірі 166370,00грн.

Це ж рішення в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судових витрат на відшкодування сплаченого судового збору змінити зменшивши суму стягнення з 2847,95грн. до 768,33грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 25 вересня 2018 року.

Головуючий                                                        Л.А. Приходько

Судді:                                                                 І.В. Вейтас

ОСОБА_1