УКРАЇНА                                                                                                    

                                              Справа  № 2-25/10

                                        Справа №2-92/09

                      Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                                                  ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

12 січня 2010 року Царичанський районний суд Дніпропетровської  області     в складі:                         головуючої: судді – Гудим О.М.

                  при секретарі –Верхогляд О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Царичанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3, про відшкодування завданих збитків,

В С Т А Н О В И В :

         ОСОБА_1 вперше звернувся із позовом до ОСОБА_2 про захист права власності, усунення перешкод в користуванні майном та витребування майна із чужого незаконного володіння.

В обгрунтування своїх вимог вказав, що він є власником об’єктів нерухомості та торгового  і побутого обладнання в с. Ляшківка та в с. Лисківка Царичанського району Дніпропетровської області, а саме: 1) не житлове приміщення загальною площею 46,9 кв.м., що знаходиться в с. Ляшківка по вул. Центральній, 9; 2) система забезпечення використання електроенергії з приладом обліку споживання електроенергії; 3) меблі та обладнання: холодильні прилади – 7 шт., стіл -  1 шт., прилавки (вітрини) – 7 шт.; 4) система газового опалення з приладом обліку споживання природного газу; 5) кондиціонер – 1 шт.; 6) ваги електронні – 1 шт.; 7) касовий апарат – 1 шт., а також: 1) не житлове приміщення загальною площею 44,0 кв.м., що знаходиться у с. Лисківка по вул. Ворошилова, 6; 2) система забезпечення використання електроенергії з приладом обліку споживання електроенергії; 3) меблі та обладнання: холодильні прилади – 4 шт., стіл – 1 шт., прилавки (вітрини) – 10 шт.; 4) касовий апарат – 1 шт.; 5) ваги механічні – 1 шт.

Право власності на об’єкти нерухомого майна посвідчуються свідоцтвом про право власності серії САА № 538969 на не житлове приміщення – магазин (Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Лисківка, вул. Ворошилова, 6); свідоцтвом про право власності серії САА № 538674 на не житлову будівлю – магазин (Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Ляшківка, вул. Центральна, 9).

Вказував в своїй позовній заяві, що 23 серпня 2007 року  між ним та відповідачем було в усній формі досягнуто домовленості про передачу йому в оренду зазначеного вище майна на тих умовах, що орендна плата буде становити за оренду майна в с. Ляшківка Царичанського району Дніпропетровської області - 1172,50 грн. за один місяць із розрахунку 25 грн. за один кв. м. площі магазину, а за оренду майна в с. Лисківка Царичанського району Дніпропетровської області – 1100,00 грн. із розрахунку 25 грн. за один кв. м. площі магазину, яка повинна була здійснюватись щомісяця. Крім того, вказує, що відповідач, згідно домовленості   повинен був відшкодувати витрати за користування природним газом та електроенергією.  Майно було передано відповідачу.

Однак, в своїй позовній заяві позивач вказував, що до цього часу відповідач ухиляється як від сплати орендної плати  та відшкодування витрат за користування електроенергією та природним газом, так і від належного оформлення договору найму(оренди).

Станом на 01 червня 2008 року борг відповідача по орендній платі досяг суми понад 20452,50грн., а заборгованість з відшкодування його (позивача) витрат, понесених по оплаті за природний газ та електроенергію склала понад 6442,27коп., тому через таку поведінку відповідача він (позивач) терпить збитки в сумі понад 26894,77грн.

08 травня 2008 року він (позивач) на адресу відповідача направив поштою дві пропозиції про укладення в належній формі договорів найму (оренди) щодо вказаних магазинів в с.Ляшківка та в с.Лисківка Царичанського району, додавши копії листів з пропозиціями, примірників договорів, описів вкладів до цінних листів та фіскальні чеки від 08.05.2008 року про відправку таких пропозицій відповідачу поштою. Однак, відповіді від відповідача він (позивач) не отримав, так само, як і не отримав і можливої пропозиції (оферти) від  відповідача. Вважає, що відповідач відмовляється укласти договір у передбаченій законом формі.

Вказував, що така поведінка відповідача є протиправною і підпадає під ознаки злочину, передбаченого ст.192 КК України, а він (позивач) є потерпілим від  суспільно-небезпечних  дій відповідача, оскільки винною особою одержується матеріальна вигода за його (позивача) рахунок шляхом зловживання довірою і використання статусу батька його колишньої дружини. Плату за користування майном він не здійснює, за електроенергію та природний газ кошти не компенсує. В результаті чого, він (позивач), як потерпіла сторона, будучи позбавленою можливості використовувати майно у власних інтересах, зазнає майнової шкоди, в т.ч. й у формі упущеної  вигоди у великих  розмірах, загальна сума якої складає понад 26894,77грн. До того ж , неправомірне неповернення йому (позивачу) приміщення магазину позбавляє його можливості використовувати його за власним розсудом і отримати певний дохід.

Вказав, що відповідач отримує вигоду в результаті використання належного йому (позивачу) на праві власності майна і на всі його вимоги чи то укласти в належній формі договір найму (оренди) майна чи звільнити приміщення магазину для того, щоб він міг вести підприємницьку діяльність чи у інший спосіб його використовував, ніяким чином відповідач не реагує.

Тому, посилаючись на вимоги ст.ст.387, 400 ЦК України просив витребувати від  відповідача вищевказане майно, а саме: нежитлові приміщення, що знаходяться в с.Ляшківка, вул.Центральна, 9 та в с.Лисківка вул.Ворошилова, 6 із торговим та побутовим обладнанням, шляхом покладення обов’язку на відповідача негайно передати (повернути) йому (позивачу) зазначене майно та усунути перешкоди в його користуванні, звільнивши магазини в с.Лисківка та в с.Ляшківка та стягнути на його користь з відповідача понесені судові витрати - 8,50грн. витрат на сплату судового збору та 7,50грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді.

В судовому засіданні, пізніше - 23.10.2009 року, відповідно до вимог ст.31ч.2 ЦПК України позивач змінив свої позовні вимоги (підставу та предмет позову)  і в зв’язку  з ухиленням відповідача від  сплати орендної  плати та відшкодування витрат за користування електроенергією та природним газом, так і від належного оформлення договору найму (оренди) та у зв’язку із звільненням в червні 2009 року відповідачем приміщення і поверненням майна позивачу прохає присудити відповідачу сплатити йому (позивачу) в порядку відшкодування збитків в сумі 54164,77 грн., яка складається   із загальної заборгованості  станом на 30.06.2009 року по орендній платі 47722,50грн ., а саме: за період з 23.08.07року по 01.06.2008 року - 20452,50грн.; та за період 01.06.2008 року по 30.06.2009 року 27270грн.(1100грн.+1172,50грен.) х 12 місяців=27270грн.) та з відшкодування витрат , понесених по оплаті за природний газ та електроенергію, що   становить понад 6442,27грн., оскільки вказує, що прострочення виконання зобов’язань за договором оренди  відповідачем йому (позивачу) завдано реальних збитків на загальну суму 54164,77грн., які підлягають відшкодуванню відповідно до вимог ст.ст.611,612,623 ч.3 ЦК України, в зв’язку з порушенням зобов’язань. А також прохає стягнути з відповідача на його (позивача) користь понесені ним судові витрати ( витрати на сплату судового збору в сумі 541,65грн. та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120грн.)

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 змінені позовні вимоги позивача підтримали у повному обсязі.

            Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_5– змінені позовні вимоги не визнали взагалі, прохають в позові відмовити, оскільки вважають немає підстав для задоволення позову, пояснивши, що вказані в позовній заяві нежилі приміщення, що розташовані в с.Ляшківка та с.Лисківка він (відповідач ОСОБА_2І.) ніколи не орендував, бо вони були спільною власністю подружжя - ОСОБА_1 та його на той час дружини – ОСОБА_1 ( нині Орел) ОСОБА_6, яка є його (відповідача ОСОБА_2І.)донькою і вони обоє використовували їх за своїми спільними чи роздільними потребами і договору оренди у письмовій чи усній формі з позивачем не укладав, тоді як відповідно до вимог ст.793 ЦК України для укладення договору найму(оренди) будівлі або іншої капітальної споруди передбачається обов’язкова письмова форма. Також, зазначили, що він (відповідач ОСОБА_2І.) подекуди за дорученням ОСОБА_1 та ОСОБА_1 (нині Орел) Л.В. та їх же коштами оплачував поточні борги за постачання енергоносіїв, але не більше. А позивач та донька ОСОБА_1 (нині Орел) Л.В. до поділу між ними спільного майна подружжя користувалися послугами енергопостачальників за відповідними договорами про постачання енергоносіїв до належних їм нежилих приміщень в с.Лисківка та в с.Ляшківка. А при відсутності підстав для задоволення позову, на їх думку немає підстав і для покладення на нього (відповідача) судових  витрат по справі.

    Третя особа – ОСОБА_3 вважає в задоволенні позовних  вимог позивача слід відмовити, оскільки ніякого договору оренди між сторонами не було укладено і відповідач ніякого  відношення до здійснення підприємницької  діяльності з використання вказаних нежитлових  приміщень не має, так як це було спільним майном подружжя, тобто позивача ОСОБА_1 та її, щодо розподілу якого вона з позивачем уклали мирову угоду, яка була визнана судом. Дохід від підприємницької  діяльності в цих магазинах отримувала вона із колишнім чоловіком як і разом з ним несли витрати за користування природним газом та електроенергією, а відповідач ніякого з цього доходу не отримував, витрати за власні кошти чи з їх доходу не здійснював, лише інколи за їх проханням здійснював їм фізичну допомогу, зокрема їх  коштами оплачував поточні борги за постачання енергоносіїв.

    Заслухавши пояснення сторін, їх представників, третьої особи, перевіривши матеріали справи, суд приходить до  висновку про те, що змінені позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 статті 11 ЦПК України  суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми  правами щодо предмета спору на власний розсуд.        

    Відповідно до вимог ст.793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної  споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.  Договір найму будівлі або іншої капітальної  споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

    Відповідно до вимог ст. 794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної  споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

    Згідно ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної  споруди ( їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього  моменту починаєтся обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

  Як достовірно встановлено у судовому засіданні між сторонами договірні правовідносини, а відповідно і ніякі зобов’язання, які б випливали з договірних  правовідносин, не існували, оскільки договір оренди належним чином, у відповідності з вимогами ст.ст.793-795 ЦК України у письмовій формі між сторонами укладений не був.  А як пояснив відповідач ОСОБА_2, що підтвердила і його донька – третя особа ОСОБА_3, він ( відповідач) ніякого відношення до підприємницької  діяльності з використанням вказаних  нежитлових  приміщень – магазинів в с.Ляшківка та в с.Лисківка, не має, так як це було спільним майном подружжя до розподілу майна між подружжям –позивачем ОСОБА_1 та третьою особою ОСОБА_1 (ОСОБА_3В.), згідно укладеної  між ними мирової угоди, що підтверджується ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровької  області від 15 червня 2009 року про визнання мирової угоди, згідно з умовами якої визнано право власності в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення в с.Ляшківка по вул.Центральній, 9, а за ОСОБА_7 – визнано право власності на нежитлове приміщення в с.Лисківка по вул. Ворошилова,6, а він (відповідач ОСОБА_2І.) лише за проханням колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_7 надавав їм фізичну допомогу, зокрема їх же коштами оплачував поточні борги за постачання енергоносіїв, а ніякого прибутку з цього не отримував і витрати з нього відповідно не здійснював. Всі ці обставини також підтверджуються відсутністю  наявного такого укладеного між  сторонами договору оренди  на певний строк та відсутністю належно оформленого акту,  підписаного сторонами договору оренди, про передання наймачеві будівлі або іншої капітальної  споруди (їх окремої  частини), з моменту лише підписання якого починається обчислення строку договору найму чи повернення наймачем предмета договору найму, з моменту підписання якого договір найму припиняється. Направлення позивачем відповідачу рекомендованим листом підписаного лише позивачем договору оренди свідчить лише про наміри позивача ОСОБА_1 укласти такий договір, і не підтверджує факту укладення такого договору оренди між сторонами.

Таким чином, відповідно і ніякої відповідальності за невиконання таких зобов’язань, які б випливали з договору оренди, що передбачається вимогами ст.ст.610, 611, 612, 623 ЦК України теж не настає, так як безперечних  доказів укладення такого договору оренди в судовому засіданні позивачем надано не було, що в свою чергу навпаки свідчить про те, що ніяких порушень зобов’язань відповідачем  перед позивачем, за невиконання яких позивач прохає в своїй позовній заяві зобов’язати відповідача сплатити йому в порядку відшкодування збитків  суму 54164,77грн., допущено не було. Щодо оплати витрат на енергоносії, то в судовому засіданні достовірно встановлено, що договори між постачальниками енергоносіїв були укладені з позивачем ОСОБА_1, який і здійснював відповідну оплату за їх використання. А докази укладення між позивачем та відповідачем договору про відшкодування цих витрат  відсутні.

Відповідно до вимог ст.ст.611,623 ЦК України лише у разі порушення таких зобов’язань настають правові наслідки , встановлені договором (зокрема відшкодування збитків)   та лише боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати  кредиторові завдані цим   збитки і при визначенні неодержаних  доходів (упущеної  вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

    Крім цього, відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної  або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Безперечних  доказів завдання позивачу ОСОБА_1 такої шкоди відповідачем ОСОБА_2 в судовому засіданні також не встановлено.

Отже, за вказаних обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.

    Судові витрати відповідно до вимог ст.88 ЦПК України слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

                    В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3, про відшкодування завданих збитків, відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення з подальшою подачею апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

З повним рішенням суду можливо ознайомитися в канцелярії суду з 10 год. 18 січня 2010 року.

Головуюча:                                                                       О.М.ГУДИМ