КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/9608/18 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Бєлової Л.В., Коротких А.Ю.,

за участю секретаря: Тищенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2018 (м. Київ, дата складання повного тексту відсутня) у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНІТ» до Фонду державного майна України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат», ТОВ «ТАНІТ» звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України про визнання протиправним та скасування наказу Фонду державного майна України №447 від 27.03.2018 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році» в частині включення пакету акцій Відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат», який становить 76,7588% статутного капіталу товариства до переліку об'єктів малої приватизації, які підлягає приватизації в 2018 році та виключення з переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році (Додаток 1 до Наказу ФДМУ №447) Відкрите акціонерне товариство «ХБК»; визнання протиправним та скасування наказу Фонду державного майна України №552 від 25.04.2018 «Про прийняття рішення про приватизацію державного пакета акцій відкритого акціонерного товариства «ХБК»; зобов'язання Фонду державного майна України привести статутний фонд Відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат» у відповідність до рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2012 у справі №7/397-45/144-33-35 та постанови Вищого господарського суду України від 04.02.2014 у справі№7/397-45/144-33/35.

12.07.2017 ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат» до Окружного адміністративного суду міста Києва подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом: зупинення дії наказу Фонду державного майна України №447 від 27.03.2018 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році» в частині приватизації Відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат» (код за ЄДРПОУ 00306710); зупинення дії наказу Фонду державного майна України №552 від 25.04.2018 «Про прийняття рішення про приватизацію державного пакету акцій Відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат» (код за ЄДРПОУ 00306710); заборони Фонду державного майна України вчиняти дії, спрямовані на реалізацію та виконання наказу Фонду державного майна України №447 від 27.03.2018 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році» та наказу Фонду державного майна України №552 від 25.04.2018 «Про прийняття рішення про приватизацію державного пакету акцій Відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат» (код за ЄДРПОУ 00306710)»; заборони іншим особам вчиняти дії, спрямовані на реалізацію та виконання наказу Фонду державного майна України №447 від 27.03.2018 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році» та наказу Фонду державного майна України №552 від 25.04.2018 «Про прийняття рішення про приватизацію державного пакету акцій Відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат» (код за ЄДРПОУ 00306710)».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2018 у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що необхідність вжиття заходів забезпечення обумовлена можливими ризиками та необхідністю вчинення додаткових дій, в тому числі звернення до суду, у випадку якщо за наслідками судового розгляду справи, суд прийде до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін.

Згідно з ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову дійшов до висновку, що відсутні законодавчо передбачені підстави для її задоволення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 № 2.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, обов'язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовані існуючою очевидною протиправністю оскаржуваних Наказів.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що ВАТ «ХБК» визнано банкрутом у справі про банкрутство №5/31-Б-09, провадження у якій порушено ухвалою Господарського суду Херсонської області від 18.05.2009. В подальшому постановою Господарського суду Херсонської області від 09.09.2016 у справі №5/31-Б-09 припинено процедуру санації ВАТ «ХБК», назване Акціонерне товариство визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Лахненка Є.М. Наразі процедура ліквідації ВАТ «ХБК» не завершена. Позивач вважає, внаслідок прийняття Фондом державного майна України наказів №447 від 27.03.2018 та №552 від 25.04.2018 з питань приватизації державного пакета акцій ВАТ «ХБК» існує реальна загроза правам та інтересам Акціонерного товариства, комітету кредиторів ВАТ «ХБК» та державі Україні, оскільки оскаржувані накази відповідача є передчасними та такими, що суперечать окремим нормам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», законодавству, що регулює обіг цінних паперів.

Таким чином, позивач вважає, що існують всі передбачені статтями 150-154 КАС України підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Колегія суддів, перевіривши зазначені в заяві позивача про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим обставинам, а також оцінивши докази, які уже містяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засідання та дослідивши доводи викладені в апеляційній скарзі, дійшла до висновку про необґрунтованість заяви та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки відсутня очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Позивачем не доведено, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову призведе до невідворотних наслідків та у разі порушення прав позивача, для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що вимоги позивача викладені у заяві про забезпечення позову є передчасними та без розгляду справи по суті з встановленням усіх фактичних обставин справи та дослідженням доказів, що мають значення для вирішення даної справи неможливо в даному випадку забезпечити позов.

Колегія суддів зазначає, що позивачем наведені лише припущення щодо можливих наслідків заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам та не доведено існування обставин, визначених у ст.150 КАС України.

Разом із тим, зупинення дії оскаржуваних наказів призведе до затягування проведення відповідних підготовчих дів пов'язаних з приватизацією, які потребують значного часу.

Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, не доводять наявності обґрунтованих підстав для забезпечення позову чи порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову та вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми процесуального права та ухвалено законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат» залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 24.09.2018.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: Л.В. Бєлова

А.Ю. Коротких