КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/8139/16 Суддя першої інстанції: Клименчук Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Кузьмишиної О.М. та Кобаля М.І.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2016 року позивач - ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) № 044-20703-190215 від 19.02.2015 укладеного між ОСОБА_2 і ПАТ "Дельта Банк", та застосування наслідків недійсності правочину, яке оформлене наказом № 813 від 16.09.2015 р. (зі змінами згідно наказу №836 від 22.09.2015 р.);

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за Договором банківського вкладу "Депозит Delta Premier; (без поповнення)" №004-20703-190215 від 19.02.2015 р. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних в межах гарантованої суми відшкодування - 200 000 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/1476/15 (провадження № 11-104апп18).

14.08.2018 року через канцелярію Київського апеляційного адміністративного суду Вх.№ 27044, надійшло клопотання представника позивача - ОСОБА_2 про поновлення провадження у справі № 826/8139/16, мотивоване тим, що підстав для зупинення провадження у даній справі вже не має, адже згідно інформації про стан розгляду справ, яку оприлюднено на офіційному сайті Верховного Суду, Великою Палатою Верховного Суду України справу № 826/1476/16 розглянуто 04.07.2018 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року клопотання ОСОБА_2 - задоволено, поновлено провадження у справі за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що кошти, які надійшли від фізичної особи ОСОБА_4 на поточний рахунок позивачки є вкладом у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; відповідачем не доведено належними доказами фактів, які б свідчили про наявність обставин, які слугували підставою для визнання нікчемними операцій з перерахування коштів; при здійсненні спірної операції додаткових переваг чи пільг надання банком кредитору або вкладнику судом не встановлено.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, проте вважає, що судом першої інстанції обрано невірний спосіб захисту порушеного права позивача, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, між ОСОБА_2 та ПAT «Дельта банк» укладено договір банківського вкладу №004-20703-190215 «Депозит Delta Premier (без поповнення)» від 19.02.2015 р., згідно умов якого банк відкриває вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_2 та приймає від вкладника 10000 доларів США зі сплатою 5,5% річних строком до 20.05.2015 року.

Відповідно до умов договору банківського вкладу, при закінчені строку залучення вкладу, при зверненні вкладника до банку за отриманням вкладу або в день розірвання договору, Банк зобов'язується повернути вкладнику суму вкладу та нараховані проценти шляхом зарахування на поточний рахунок.

Згідно з додатковою угодою №1 від 19.02.2015 року до договору банківського вкладу №004-20703-190215 «Депозит Delta Premier (без поповнення)» від 19.02.2015 р. сторони домовились доповнити пункт 1.2 Договору підпунктом 1.2.1. в наступній редакції: « 1.2.1. Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента. Виключно для цілей цього Договору Сторони домовились, що умови пункту 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього договору не застосовуються.»

Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності №46140666 від 19.02.2015 р. на рахунок позивача перераховано 10 000,00 доларів США призначення платежу: переказ коштів від ОСОБА_4.

Постановою Правління Національного банку України №150 від 02.03.2015 р. «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 р. №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк».

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича.

Інформація, розміщена на офіційному сайті Фонду 05.08.2015 року, свідчить, що з метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ «Дельта Банк», запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду, виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №147 від 03.08.2015 р. про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» до 02.10.2015 р. включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова Владислава Володимировича до 02.10.2015 р. включно.

На адресу позивача надійшов лист №05-3213583 від 12.01.2016 року, яким повідомлено про нікчемність правочину, згідно з яким ПАТ «Дельта Банк» повідомило позивача про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) №004-20703-190215 від 19.02.2015 р. відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У зв'язку із нікчемністю договору банківського вкладу виплату коштів за вкладним рахунком позивача обмежено.

Як визнається сторонами, позивача не включено до переліку вкладників, що мають право на відшкодування коштів за вкладами у банку за рахунок Фонду.

Зважаючи на викладене та вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивачка звернулась з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У спірних правовідносинах колегія суддів враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), викладені у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.

Вищевказаним Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (стаття 1).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладником в розумінні пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI, Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону;

3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;

4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України».

Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Згідно з аналізованими положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI, Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають здійснити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38; прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

За змістом вищенаведених норм Закону № 4452-VI, право перевірки правочинів на предмет перевірки виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, довести суду такі обставини. Тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним.

Також, згідно частини 3 статті 36 Закону № 4452-VI є нікчемними правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону № 4452-VI.

При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що за Законом № 4452-VI до такого переліку віднесені правочини, що вчинені (укладені) саме Банком.

Щодо правочинів (у тому числі договорів), які укладені між фізичними чи юридичними особами - уповноважена особа таких повноважень не має за цим Законом.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, врегульовані цивільним законодавством, положення якого не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону № 4452-VI. Про це зазначив Верховний Суд у п.41-43 вищезазначеної постанови від 04 липня 2018 року .

У спірному випадку, відповідач вважає нікчемним правочин з перерахунку на рахунок позивачки грошових коштів резидентом - ОСОБА_4, посилаючись на загальні положення ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, без конкретизації підстав визначених даною нормою.

Колегія суддів звертає увагу на те, АТ «Дельта Банк», виконуючи платіжне доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності на переказ коштів на користь позивачки, не набув прав на кошти, які переказувались, а тому АТ «Дельта Банк» не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов'язань за договорами банківського рахунку перед клієнтом, забезпечуючи рух коштів від ініціатора до отримувача переказу, тобто позивача.

Отже, операція прийняття і зараховування (перерахунок) на рахунок коштів не є правочином між Банком та позивачем згідно зі статтею 202 ЦК України.

Здійснюючи операції з внесення (перерахування) коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492, та договорами з відповідними клієнтами банку.

Відповідно до частин 1-3 статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України врегульовано Законом України від 05.04.2001 р. № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Так, відповідно до пунктів 7.1.2, статті 7 Закону №2346-III, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону №2346-III, документ на переказ готівки - документ на переказ, що використовується для ініціювання переказу коштів, поданих разом з цим документом у готівковій формі.

Із наявного у матеріалах справи платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності № 46140666 від 19.02.2015 року, підтверджується перерахування коштів від ОСОБА_4 на користь позивачки грошових коштів у розмірі 10 000 USD (офіційний курс валюти НБУ станом на 03.03.2015 рік становив 2482,16 грн. за 100 доларів США).

Отже, перерахування на банківський рахунок позивача грошових коштів іншою фізичною особою відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що операція з перерахунку коштів на рахунок позивачки не належить до правочинів, передбачених ч. 2 ст. 38 Закону №4452-VI, які можуть бути перевірені Уповноваженою особою на предмет їх нікчемності та як наслідок визнані нікчемними. У той же час правова оцінка доводів, які можуть вказувати на недійсність правочину з інших підстав, ніж у зв'язку з його нікчемністю, не може бути надана під час розгляду та вирішення даної справи, оскільки юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вирішення спорів про визнання договору недійсним.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Окрім того, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у цій же постанові, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС, оскільки не створює жодних обов'язків для позивача та безпосередньо не порушує прав позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що право позивача може бути захищене шляхом визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині не включення ОСОБА_2, а тому висновок суду першої інстанції і цій частині є обґрунтованим.

Положення п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону № 4452-VI передбачають складення переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Тому, колегія суддів вважає, що належним способом захисту права позивача є зобов'язання Уповноваженої особи включити інформацію про ОСОБА_2 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» - задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2018 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 329, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2017 року - скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про нікчемність договору банківського вкладу «Депозит Delta Premier (без поповнення)» №004-20703-190215 від 19.02.2015 р., укладеного між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», яке оформлене наказом №813 від 16.09.2015 р. (зі змінами згідно наказу №836 від 22.09.2015 р.) та зобов'язання Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору банківського вкладу «Депозит Delta Premier (без поповнення)» №004-20703-190215 від 19.02.2015 р. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: О.М.Кузьмишина

М.І.Кобаль

Повний текст виготовлено 25 вересня 2018 року.