Справа № 22-927 ас 2006 р.                                     Головуючий у 1 інстанції - Легостаєв   О.А.

Категорія - 26                                                            Доповідач - Сукманова Н.В.

УХВАЛА Іменем України

16 червня   2006 року                   Апеляційний суд Донецької області у складі

головуючого:    Новодворської О.І.

суддів :             Сукманової Н.В.

Кіянової  С.В. при секретарі: Писаревій Ю.Г.

з участю   позивача ОСОБА_1   та представника   відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку адміністративну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 13 березня 2006р. за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної ради м. Донецька про стягнення неотриманих сум на оздоровлення,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 13 березня 2006року ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, пред'явлених до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної ради м. Донецька про стягнення неотриманих сум на оздоровлення було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та постановити нове задовольнивши позовні вимоги ,посилаючись на те, що суд допустив порушення матеріального закону,оскільки у нього виникло право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі саме мінімальної заробітної плати.

Суд повинен був виходити з приоритету закону ,а не постанови уряду,а тому на його користь просив стягнути недоплачену суму щорічної допомоги у сумі 3601 гривен 50 коп.

Відповідач представив заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін , оскільки , воно постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального   права.

У судовому засіданні позивач підтримував доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати, задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те,шо суд невірно застосував матеріальний закон.

Представник відповідача просив рішення суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що до УПСЗН не надходили кошти на виплату сум на оздоровлення у розмірах мінімальної заробітної плати .

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення сторін перевіривши матеріали справи , апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду -залишенню без зміни з наступних підстав.

Розглядачи справу суд повно та всебічно дослідив матеріали справи,надані докази , вірно визначив характер правовідносин та вірно застосував матеріальний закон..

Зокрема, судом було встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зв"язку з чим, у послідуючому захворів та був визнаний інвалідом третьої групи ,а тому на позивача поширюється дія Закону України „ Про статус та соціальний громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і він має право на пільги ,які передбачені цим законом.

Відповідно до вимог ст. 48 вищевказаного Закону, зокрема, інвалідам 3-ї групи передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 р. „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної ради м. Донецька за період 2002-2005 років виплатило позивачу компенсацію у розмірі по 21 гривен   50 коп. щорічно .

Перевіряючи доводи позивача ,суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що такі виплати відповідають діючому законодавству та не суперечать Конституції України.

Дійсно ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна компенсація на оздоровлення, зокрема інвалідам третьої групи у розмірі 4-х мінімальних розмірів заробітної плати,однак , відповідно до ст. 62 названого Закону, застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Ст. 63 зазначеного Закону,передбачено що фінансування витрат, пов'язаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Вказані норми Закону не суперечать Конституції України, оскільки ст. 95 Конституції передбачено, що тільки виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ст. 116 Основного Закону, розроблення проекту закону про Державний бюджет України віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, а відповідно до ст. 117 Конституції України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими для виконання.

Постановою Кабінету Міністрів України № 987 від 20 червня 2000 р. "Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення" передбачено, що фінансування видатків Фонду здійснюється Державним казначейством у межах наявних фінансових ресурсів шляхом переказу коштів територіальним управлінням Державного казначейства на підставі поданого Міністерством надзвичайних ситуацій розподілу коштів Фонду. Перелік видатків на здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, що фінансується з Фонду, затверджується Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Окрім того, п.З Постанови Верховної Ради України № 49/ВР від 20.02.96 року передбачено,що до прийняття Верховною Радою України змін до законів ,у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальний розмір заробітної плати,цей розмір заробітної плати не застосовується як розрахункова величина для визначення розмірів допомоги, компенсаційних та інших виплат.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також Закони України „Про Державний бюджет України" відповідно на 2000-2005 роки рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195-196, 198 ч.І п.1, 200, 205 ч.І п.1, 207, 167 ч.4 КАС України, суд,-

У ХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1   - залишити без задоволення.

Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 13 березня 2006року залишити без зміни.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання чинності.