У Х В А Л А
3 вересня 2018 року м. Київ
Справа № 758/463/15-ц
№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/5977/2018
Апеляційний суд міста Києва у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Невідомої Т.О., розглянувши апеляційну скаргу Висоцького Маркіана Васильовича в інтересах ОСОБА_3 на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 21 лютого 2017 року, ухвалене під головуванням судді Декаленко В.С., у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 як правонаступника ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Афіндуліді Вікторія Іванівна, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, про визнання договору дарування частини квартири недійсним,
в с т а н о в и в :
Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Відповідно до п. 8, ч. 1 Розділу ХІІІ (Прикінцеві та перехідні положення) ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21 лютого 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано недійсним договір дарування частини квартири, укладений ОСОБА_3 від імені ОСОБА_5, та ОСОБА_6, 24 жовтня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Афіндуліді В.І., зареєстрований в реєстрі за № 3365, за яким право власності на 42/100 частин квартири АДРЕСА_2 перейшло у власність ОСОБА_6
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 243, 60 грн. судового збору.
Не погодившись із таким заочним рішенням суду, Висоцький М.В. в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва 6 липня 2018 року, в якій зазначає, що копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції отримав лише 22 червня 2018 року.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_3 не брали участі у справі. В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що оскаржуваним рішенням визнано недійсним первісний правочин - договір дарування 42/100 частин квартири АДРЕСА_1, укладений 24.10.2011 року ОСОБА_5, від імені якої діяла ОСОБА_8 на підставі довіреності від 14 червня 2011 року та ОСОБА_6, а тому вважає, що рішення прямо впливає на її права та обов'язки.
Так, згідно договору купівлі-продажу від 17.02.2017 року, укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_9 та з другої сторони - ОСОБА_10 та ОСОБА_11, останні прийняли у власність квартиру АДРЕСА_3 в частках 2/3 та 1/3 відповідно (т.2, а.с.103-105).
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Виходячи зі змісту ч. 2 ст.358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Отже, суд апеляційної інстанції може захистити право особи, яка не брала участі у справі, лише у разі якщо суд першої інстанції вирішив питання про її права та обов'язки. Відсутність хоча б однієї з умов надання судового захисту суб'єктивного права виключає можливість задоволення матеріально-правових вимог особи. Інше б суперечило основному завданню цивільного судочинства, - захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст. ст. 1, 3 ЦПК (у редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваного рішення), ст.ст. 2, 4 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року), ст. ст. 15, 16 ЦК, абз. 2 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»).
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у справі за №6-885цс15, а саме, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте, ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.
ОСОБА_3 до моменту відчуження квартири АДРЕСА_1 була співвласником даної квартири, при укладенні спірного договору дарування була уповноваженим представником ОСОБА_5 на підставі довіреності від 14 червня 2011 року, участі у розгляді даної справи на приймала.
З урахуванням викладеного, оскаржуване ОСОБА_3заочне рішення зачіпає її законні права та інтереси, а тому, зважаючи на предмет позову та зміст ухваленого рішення, несе для неї несприятливі наслідки.
У відповідності до частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брати участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга подана повноважною особою у визначений процесуальним законом строк.
При цьому суд виходить з наступного.
15 грудня 2017 року набув чинності ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.
Відповідно до п.п. 13 п. 1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 21 лютого 2017 року визначений порядок оскарження протягом десяти днів з дня проголошення, а особою, яка була відсутня при проголошенні рішення в цей же строк з дня отримання копії рішення.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_3 не брала участі у розгляді справи. В апеляційній скарзі, остання зазначає, що судом першої інстанції прийнято рішення про її права та інтереси без залучення як сторони у справі, в зв'язку з чим вона була позбавлена можливості надати будь-які пояснення щодо суті спору.
У відповідності до ч. 1 ст. 294 ЦПК України (у редакції, що була чинна на момент ухвалення оскаржуваного рішення) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Так, 4 червня 2018 року Висоцький М.В. в інтересах ОСОБА_3 подав до суду заяву про отримання копії судового рішення (т.2, а.с.66-68).
14 червня 2018 року Подільським районним судом міста Києва було направлено на адресу адвоката Висоцького М.В. належним чином завірену копію рішення суду (т.2, а.с.74). Підтвердження щодо отримання копії зазначеного судового рішення матеріали справи не містять.
Статтею 69 ЦПК України (у редакції 2004 року) та статтею 123 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) перебіг процесуального строк починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Оскільки матеріали цивільної справи не містять відомостей про отримання Висоцьким М.В. копії судового рішення, підстав вважати, що ним пропущений строк оскарження немає.
За подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі, визначеному відповідно до вимог Закону України &qu-b;Про судовий збір&quli;.
За своїм змістом апеляційна скарга відповідає вимогам ст. 356 ЦПК України.
Перешкод для відкриття апеляційного провадження не встановлено.
Керуючись ст. 359-361 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року), суд,
У Х В А Л И В :
Відкрити апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Висоцького Маркіана Васильовича в інтересах ОСОБА_3 на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 21 лютого 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 як правонаступника ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Афіндуліді Вікторія Іванівна, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, про визнання договору дарування частини квартири недійсним.
Надіслати учасникам справи копії апеляційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на апеляційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 360 ЦПК України, у строк до 26 вересня 2018 року.
Суддя: Т.О. Невідома