22-ц/775/671/2018(м)

263/5409/15-ц

Єдиний унікальний номер 263/5409/15-ц

Номер провадження 22-ц/775/671/2018(м)

Головуючий у 1-й інстанції Томілін О.М.

Доповідач Биліна Т.І.

Категорія 47

ПОСТАНОВА

І м е н е м У к р а ї н и

19 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючої Биліни Т.І.,

суддів Мальцевої Є.Є., Пономарьової О.М.,

за участю секретаря Тулянкіної М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської міської ради на ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01 серпня 2018 року по цивільній справі за позовом Маріупольської міської ради до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, -

в с т а н о в и л а:

12 травня 2015 року позивач Маріупольська міська рада (надалі ММР) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що павільйон літ.А-1, площею 3,4кв.м. по АДРЕСА_1 побудовано самочинно з порушенням державних будівельних норм, правил та норм чинного законодавства без проекту та відповідного дозволу на проведення будівельних робіт. Позивач посилався на те, що у разі відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, та в разі неможливості проведення відповідної перебудови або відмови особи, яка здійснила самочинно будівництво від її проведення, відповідний орган місцевого самоврядування має право звернутися з позовом про знесення такого самочинного будівництва. Крім того, земельна ділянка самовільно була зайнята відповідачем, а тому підлягає приведенню в придатний для використання стан. Позивач просив знести самовільно зведений торгівельний павільйон літ.А-1 площею 3,4кв.м. по АДРЕСА_1 та привести земельну ділянку по АДРЕСА_1 у придатний для використання стан.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 01 серпня 2018 року провадження у справі закрито, з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись з вказаною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати вказану ухвалу, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції неправильно визначив характер спірних правовідносин та дійшов помилкового висновку про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача Світлична І.М.. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не зявився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

У відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що він погоджується з ухвалою суду, вважає її законною та обґрунтованою. Свою позицію обґрунтував тим, що саме позивачу притаманні владні повноваження по розробці та прийняттю нормативних актів щодо розміщення об'єктів на території міста, внаслідок чого просив апеляційну скаргу відхилити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги про недотримання судом правил предметної юрисдикції, колегія суддів дійшла таких висновків.

Закриваючи провадження у цивільній справі, суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки відносини між сторонами є публічно-правовими.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 3 пункту «б» частини першої статті 31 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Аналогічна норма закріплена у статті 14 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-XII «Про основи містобудування».

Відповідно до статті 7 вказаного Закону державне регулювання у сфері містобудування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

У справі, яка розглядається, Маріупольська міська рада звернулася до суду з позовом, у якому просила суд зобов'язати ОСОБА_2 за свій рахунок привести до попереднього стану земельну ділянку, мотивувавши свої вимоги тим, що будівля була здійснена відповідачем без необхідних дозвільних документів та з недотриманням вимог зокрема законів України: від 20 травня 1999 року № 687-XIV «Про архітектурну діяльність», «Про регулювання містобудівної діяльності», від 16 листопада 1992 року «Про основи містобудування» та низки підзаконних актів.

Отже, спірні правовідносини в цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов'язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб'єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин.

Більше того, звертаючись до суду з позовом про знесення об'єкту самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, суб'єкт владних повноважень діє з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил, а не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що спори, які виникають за участю суб'єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими і їх належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Дійсно 15 листопада 2016 року Верховний Суд України прийняв постанову у справі № 21-1959а16, в якій дійшов висновку, що за змістом статті 177 ЦК об'єкти самочинного будівництва належать до об'єктів цивільних прав, а тому спори за позовами органів державного архітектурно-будівельного контролю про зобов'язання знесення самочинного будівництва підлягають розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, оскільки такі спори не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язані з вирішенням питань щодо речових прав.

Проте Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 1519/2-787/11 зазначила про доцільність відступу від висновку Верховного Суду України в цій категорії справ з огляду на таке.

В даному випадку суб'єкт владних повноважень перебуває із особою, яка здійснила самочинне будівництво у адміністративних відносинах, оскільки діє на виконання своїх владних управлінських функцій, спрямованих на захист інтересів територіальної громади. Спір, який є предметом даного розгляду не пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва та усунення порушень шляхом знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування. Тому справа за позовом такого суб'єкта належить до компетенції адміністративних судів.

Отже, висновок суду першої інстанції про закриття провадження в цій справі з підстав, визначених у підпункті 1 частини першої статті 255 ЦПК є правильним.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена згідно вимог чинного процесуального законодавства та не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У відповідності до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2018 року.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Маріупольської міської ради - залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: Є.Є. Мальцева

О.М. Пономарьова