Справа № 22-5876 -2006 р. Головуючий 1 інстанції Назаренко Г.В.
Категорія 19 Доповідач Азевич В.Б.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області
в складі:
головуючого Бабакової Г.А.
суддів Дем'яносова М.В., Азевича В.Б.
при секретарі Тума О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровське на рішення Кіровського міського суду Донецької області від 11 травня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровське Донецької області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Кіровського міського суду Донецької області від 11 травня 2006 р. позов задоволено частково, на користь позивача з відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Кіровське стягнуто на відшкодування моральної шкоди 13 000 грн.
З даним рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення.
При цьому відповідач посилається на те, що судом при винесені рішення порушені норми матеріального та процесуального права, а саме суд не обгрунтував свого рішення, а позивач не додав суду доказів про те, що йому заподіяна моральна шкода. Позивачу Фондом провадяться інші виплати, які на думку апелянта компенсують шкоду, завдану здоров'ю.
Окрім того, апелянт зазначає, що відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року №3235-1 У, який набрав чинності 1 січня 2006 року „ з метою приведення окремих норм законів у відповідності із цим Законом зупинити на 2006 рік дію: абзацу четвертого статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту „є" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.
Позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Згідно зі ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999р. (з наступними змінами).
Згідно з п. п "є" п.1 частини 1 ст. 21 та частини 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди.
Судом першої інстанції по справі встановлено, що під час роботи на підприємствах вугільної промисловості позивач отримав професійне захворювання, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання, який складений 1 березня 2004 року. Висновком МСЕК від 25 березня 2004 р. йому вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності 40 % в зв'язку з професійним захворюванням - антрако-сілікатоз, та третя група інвалідності безстроково.
Тобто суд обґрунтовано дійшов до висновку про те, що позивачу внаслідок професійного захворювання заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило його нормальні життєві зв'язки, та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Даний висновок суду відповідає роз'ясненням п. З Пленуму Верховного Суду України, які викладені в постанові від 31 березня 1995 р. № 4 „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди" та рішенню Конституційного Суду України від 27 січня 2004 р. по справі №1-9/2004 згідно з яким, положення частини 3 статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.
Доводи апелянта про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоді не ґрунтуються на законі.
Суд не може погодитися з доводами апелянта відносно того, що моральна шкода не повинна відшкодовуватися в зв'язку з тим, що законом України .Діро Державний бюджет на 2006 рік" зупинена дія статей, які регулюють відшкодування моральною шкоди застрахованим особам, з наступних підстав. Фонд не є бюджетною організацією, а зупинення дій зазначених вище статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не звільняє відповідача від обов'язку відшкодування моральної шкоди застрахованій
з
особі. Окрім того, страховий випадок стався до набрання чинності закону „Про державний бюджет України на 2006 рік".
З матеріалів, справи вбачається, що позивачу встановлена втрата професійної працездатності, в зв'язку з чим суд обгрунтовано, виходив з положень ст. 21 та ст. 28 Закону „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і дійшов висновку про наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок професійного захворювання, та стягнув на її відшкодування з відповідача грошову компенсацію.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував стан здоров'я позивача, а саме, що він на 40 % втратив професійну працездатність, та визначив розмір моральної шкоди в сумі 13 000 грн.
Виходячи з наведеного та враховуючи конкретні обставини справи, апеляційний суд вважає можливим погодитися з розміром моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції. Доводи апеляційної скарги в цій частині до уваги не приймаються.
При встановлені зазначених фактів і постановлені рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права, тому підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має. Доводи апеляційної скарги не обгрунтовані і не спростовують висновків суду.
Керуючись ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308 ч. 1, 313, 314 ч.І п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровське Донецької області відхилити.
Рішення Кіровського міського суду Донецької області від 11 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий : Судді: