№ 2а-987/2009
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 липня 2009 року Якимівський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді- Нестеренко Т.В.
при секретарі – Корнієнко М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора адміністративної практики ДПС №1 ОДДЗ УДАЇ ГУМВС України в Запорізькій області майора міліції ОСОБА_2 про оскарження постанови посадової особи по справі про адміністративне правопорушення,
в с т а н о в и в:
29 травня 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до інспектора адміністративної практики ДПС №1 ОДДЗ УДАЇ ГУМВС України в Запорізькій області майора іліції ОСОБА_2 про оскарження постанови посадової особи по справі про адміністративне правопорушення.
В позові зазначено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення АР № 085921 від 08 квітня 2009 року інспектором адміністративної практики ДПС №1 ОДДЗ УДАЇ ГУМВС України в Запорізької області майором міліції ОСОБА_2 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. І ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 300 грн., за те що нібито позивач 8 квітня 2009 року на 313 км. автодороги Харків-Сімферополь о 8 годині 39 хвилин керуючи автомобілем Фольсваген, державний номер НОМЕР_1 перевищив швидкість на 47 км. Рухався зі швидкістю 137 кмгод. Зазначену постанову винесено щодо позивача нібито за перевищення швидкості руху. Позивач вважає, що інспектор адміністративної практики ДПС №1 ОДДЗ УДАЇ ГУМВС України в Запорізькій області майор міліції ОСОБА_2 своїми діями, як посадова особа, порушила вимоги адміністративного кодексу України, та перевищив свої повноваження, передбачені КУпАП. Постанова не відповідає обставинам справи, вимогам закону та підлягає скасуванню з таких підстав. Ця постанова підлягає розгляду у судах на підставі ч. З ст. 288 КпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАЇ та їх посадові особи, і не містить виключення для постанов, винесених у порядку ст. 14-] КпАП України. При винесенні постанови про адміністративне правопорушення були порушені вимоги ст. 268 КоАП України, а саме позивач був позбавлений права знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися послугами адвоката. Про день винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивач повідомлений не був, тому не зміг надати пояснення, про те що 8 квітня 2009 року він зазначеним автомобілем не керував та в зазначеному в постанові місці не був. Позивачем ці пояснення були б надані при складанні постанови про адміністративне стягнення. Зазначена постанова винесена за результатами застосування фіксації порушень ПДР засобами фото- та відео фіксації, що працюють у автоматичному режимі, у відповідності до ст. 14-1 КпАП України. Проте така постанова не відповідає вимогам закону з таких підстав. Прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відео фіксації (ВШ " ВІЗИР" серійний номер 0812506), оскільки він знаходиться у співробітника ДАЇ, керується ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість), або об'єкт зйомки, й режими, кут огляду приладу, тощо. Між тим, ст. 14-1 КпАП України передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото- кіно- або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі. За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції і зокрема, ДАЇ по профілактиці та припиненню правопорушень та взагалі створює злочинні умови щодо невиконання своїх прямих обовязків передбачених п. 5 ст. 10 Законом України "Про міліцію" припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах по них. Суперечить завданням які покладено на ДПС відповідно вимог п.3.4 Наказу МВС № 1111 від 13 листопада 2006 року - попередження та припинення злочинів та адміністративних правопорушень у сфері дорожнього руху. У тексті постанови зазначено, що позивач, власник транспортного засобу, "керував транспортним засобом" у зазначений у постанові час у зазначеному місці. Проте для таких висновків у інспектора, який виніс постанову, не було жодних підстав. На місці нібито порушення позивача ніхто не зупиняв, постанову та протокол відповідно вимог ст. 254 КпАП України не складав. Дана ситуація не підпадає під вимоги ст. 258 КпАП України - випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається. Якщо постанова виноситься щодо особи, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, то ця постанова повинна бути винесена у загальному порядку відповідно вимог глави 19 КпАП України. Якщо постанова виноситься за результатами фото фіксації, у порядку ст.14-1 КпАП України, то ця постанова не повинна містити тверджень, що саме зазначена особа керувала транспортним засобом. На представленому фото взагалі не видно хто знаходився за лобовим склом та чи рухався транспортний засіб. Отже, така постанова підлягає скасуванню, як незаконна. До того ж, у постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію та як технічно можна стверджувати якам саме приладом вимірювання швидкості зроблена фото фіксація, тощо. Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 13.11.2006 N 1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників.
На етапі винесення постанови факт ким саме проведена фото фіксація, об'єктивно встановити неможливо. Відповідно п. 6 інструкції з використання ВШ "Візир", як метод роботи в автоматичному режимі (без фіксації порушення на місці з складання протоколу) даним пристроєм, не передбачено заводом виробником. Також, на фото в оскаржуваній постанові не встановлено фон де фото фіксація була зроблена. Постанова про вчинення позивачем адміністративного правопорушення надійшла на адресу позивача поштою 20 травня 2009 року. Позивач вважає, що за таких обставин, ним було порушено строки оскарження постанови про адміністративне правопорушення з поважних причин, які повинні відраховуватися з моменту отримання постанови, тобто з 20 травня 2009 року.
На позов ОСОБА_1 відповідач надіслав заперечення в якому не погодився з викладеним ньому з наступних причин:
-при винесені даної постанови було враховано той факт було виявлене засобом з функцією фотозйомки та відеозапису, а саме вимірювачем швидкості "ВІЗИР", серійний номер приладу 0812501 та згідно вимог ст. 258 КпПА України це випадком в якому протокол не складається у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають фото та кінозйомки, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
В судове засідання позивач не з»явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги, викладені в заяві підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач не з'явився у судове засідання надіславши до суду заяву про проведення розгляду справи без його участі.
Суд дослідивши письмові докази по справі, а саме:
- копію постанови по справі про адміністративне правопорушення АР № 085921 від 08 квітня 2009 року;
- копію фотознімку від 8 квітня 2009 року.
Судом встановлено, що 8 квітня 2009 року інспектором адміністративної практики ДПС №1 ОДДЗ УДАЇ ГУМВС України в Запорізької області майором міліції ОСОБА_2 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. І ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 300 грн.
Відповідно до зазначеної постанови ОСОБА_1 8 квітня 2009 року на 313 км. автошляху Харків – Сімферополь о 8 годині 39 хвилин керуючи автомобілем Фольксваген, державний номер НОМЕР_1 перевищив встановлену швидкість руху на 47 км., рухався зі швидкістю 137 км/г. Швидкість руху вимірювалася приладом Візир № 0812501.
Зазначена постанова відповідачем прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений КУпАП.
Разом з цим, суд вважає, що зазначена постанова є необґрунтованою, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
В зазначеній постанові зазначено, що правопорушення вчинено ОСОБА_1, проте будь-яких доказів хто саме керував автомобілем фольсваген, державний номер НОМЕР_1 відповідачем надано не було.
Так, прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відео фіксації (ВШ «Візир» серійний номер 0812501) оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через компютер, тощо. Між тим, ст. 14-1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото- кіно- або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі. Крім того, на фото, зробленому вимірювачем швидкості «Визир» не встановлено місце скоєння правопорушення, чи було обмеження швидкості на зазначеній ділянці дороги. А будь-яких інших доказів, щодо обмеження швидкості на цій ділянці дороги відповідачем не надано.
Згідно до ч.1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведені перед судом їх переконливості.
Однак досліджені в судовому засіданні докази не є беззаперечливими та переконливими, щодо вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій
чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо
доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності
покладається на відповідача, якщо він заперечує проти
адміністративного позову.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності винесення постанови АР № 085921 від 8 квітня 2009 року по справі про адміністративне правопорушення, а тому вона є протиправною та підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 122, 247, 284 КУпАП, ст. ст. 9-12, ст. 71 ст.ст. 159-163 КАС України, суд
п о с т а н о в и в :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора адміністративної практики ДПС роти №1 ОДДЗ УДАЇ ГУМВС України в Запорізькій області майора міліції ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора адміністративної практики ДПС роти №1 ОДДЗ УДАЇ ГУМВС України в Запорізькій області майора міліції ОСОБА_2 серії АР №085921 від 8 квітня 2009 року про накладення на ОСОБА_1, адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 грн. за адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КпАП України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Якимівський районний суд Запорізької області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: