Справа-22-5674-2006 р. Головуючий у 1 інстанції :Кобаль М.І.
Категорія : 19 Доповідач : Кіянова С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2006 року Апеляційний суд Донецької області
в складі: головуючого - судді Новодворської О.І.
суддів Кіянової С.В., Сукманової Н.В.
при секретарі Писаревій Ю.Г.
за участю позивача ОСОБА_1
та відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську на рішення Шахтарського міськрайонного суду від 5 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відділення Фонду соціального' страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду від 5.04.2006 року вказаний позов задоволено частково, на користь позивача з відповідача стягнуто 27000 грн. При цьому суд посилався на те, що позивач працював у шкідливих умовах і отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 10.02.2006 року йому вперше було встановлено 40 % втрати професійної працездатності безстроково по вказаному професійному захворюванню, тобто відновлення стану здоров"я неможливо, він був звільнений з роботи за станом здоров'я, змінилися умови його життя, в зв"язку з чим він несе моральні страждання.
Відповідач не погодився з таким рішенням суду і приніс апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення і постановити нове про відмову позивачу у позові, оскільки судом не враховано, що відповідно до ст.77 Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" вказані виплати зупинені.
Позивач на обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що він тривалий час працював на підземних роботах на підприємствах вугільної промисловості. Працюючи у шкідливих умовах, отримав професійне захворювання : хронічний обструктивний бронхіт, легенева недостатність і висновком МСЕК від 10.02.2006 року йому вперше було встановлено 40 % втрати професійної працездатності безстроково і надано 3 групу інвалідності. Вважає, що моральну шкоду йому спричинено частковою втратою працездатності, тім, що він постійно відчуває фізичну біль, змушений проходити періодичне лікування в умовах стаціонару, був звільнений з роботи за станом здоров"я, що відображується на матеріальному становищі його сім"ї, тобто змінилися умови його життя. Просив стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування моральної шкоди 35000 грн..
В судовому засіданні відповідач підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.
Позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив залишити рішення суду без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення відповідача, якій просив скасувати рішення суду і постановити нове про відмову позивачу в позові, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
При розгляді справи суд 1 інстанції встановив, що позивач дійсно працював на підприємстві вугільної промисловості тривалий час. Працюючи у шкідливих умовах, отримав професійне захворювання і висновком МСЕК від 10.02.2006 року йому вперше було встановлено 40% втрати професійної працездатності по вказаному професійному захворюванню безстроково і надано 3 групу інвалідності. При таких обставинах, суд прийшов до обгрунтованного висновку, що позивач має права на відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров'ю на підставі ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що заподіяли втрату працездатності" від 23.09.1999 року. Моральна шкода була спричинена позивачу частковою втратою працездатності, тім, що він постійно відчуває фізичний біль, потребує періодичного лікування, йому протипоказана тяжка фізична праця, що його пригнічує, змінилися умови та звичайний ритм його життя.
В даному конкретному випадку ОСОБА_1 дійсно несе фізичні страждання і розмір моральної шкоди встановлений судом 1 інстанції з урахуванням характеру і наслідків професійного захворювання, того, що втрату професійної працездатності йому встановлено безстроково, тобто відновлення стану здоров"я неможливо, він має декілька супутніх захворювань, того, що позивач був звільнений з роботи за станом здоров'я, відповідає нормам матеріального і процесуального права та не порушує принцип справедливості і розумності згідно вимог ст.41 Міжнародної Конвенції про захист прав людини та основних свобод. При цьому судом враховано, що відповідно до роз'яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" від 31.03.1995 року №4 розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер та тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Встановлений судом 1 інстанції розмір відшкодування моральної шкоди позивачу не перевищує меж, встановлених п.З ст.34 вказаного Закону і заявлених вимог, відповідає характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних страждань. При цьому суд із засад розумності, виваженості і справедливості вважає такий розмір відшкодування моральної шкоди справедливим
Доводи відповідача про те, що Законом України "Про державний бюджет на 2006 рік" вказані виплати зупинено, суд не може прийняти до уваги, оскільки вказаний закон не має зворотної сили і не може розповсюджуватися на правовідносини, які виникли до набрання ним чинності, як в даному випадку.
Визнаючи розмір моральної шкоди, суд виходив із ступеня і глибини моральних страждань позивача та розміру втрати працездатності в конкретному випадку.
Рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року з наступними змінами та постановлено з урахуванням положень Рішення Конституційного Суду України № 1-9\2004 р. від 27.01.2004 року
При встановлені фактів і постановлені рішення судом 1 інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права, тому підстав для скасування рішення суду не має.
Відповідно до ч.І ст.308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд 1 інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307 ч.І п.1, 308 ч.І, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську відхилити.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду від 5 квітня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.