ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2018р. справа № 908/530/18

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівРадіонової О.О. Попков Д.О., Чернота Л.Ф.

при секретарі судового засідання Бреславець Л. М.

за участю представників:

від позивача: Донець Д.О., адвокат, свідоцтво НОМЕР_1 від 02.04.2010р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС АІК-ЕКО", м.Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області

від29.05.2018 року (повний текст складено та підписано 31.05.2018р. у м. Запоріжжя)

по справі№908/530/18 (суддя Ярешко О.В.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аквапласт" м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "ТС АІК -ЕКО" м.Запоріжжя

простягнення заборгованості у розмірі 132 458,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

27.03.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквапласт», м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС АІК-ЕКО» м. Запоріжжя про стягнення заборгованості, з урахуванням уточнення позовних вимог, у розмірі 117 600,00 грн., 3 % річних в сумі 966,58 грн., інфляційних втрат у розмірі 4 042,66 грн. та неустойки в розмірі 9 849,40 грн. (а.с.4-9; 73-79).

Ухвалою суду від 30.03.2018р. справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.2-3).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.05.2018р. по справі №908/530/18 позовні вимоги задоволені повністю (а.с.97-100).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквапласт» м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС АІК -ЕКО» м.Запоріжжя заборгованість у розмірі 117 600,00 грн., 966,58 грн. 3% річних, 4042,66 грн. інфляційних нарахувань, неустойки в розмірі 9849,40 грн. та судовий збір 1986,88 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що основною умовою для оплати робіт є підписання сторонами акту приймання виконаних робіт і саме з дати підписання встановлено 5 днів для оплати. Відповідачем було без зауважень підписано акт №1 приймання виконаних робіт за листопад 2017 року. Враховуючи факт належного виконання робіт, суд дійшов висновку про обгрунтованість та доведеність вимог щодо стягнення суми боргу за виконані роботи.

Суд задовольнив позовні вимоги щодо стягнення неустойки у відповідності до п. 5.2 договору як обґрунтовані.

Щодо розрахунку 3% річних, суд першої інстанції встановив, що позивачем було правомірно заявлено вимоги та вірно зроблений розрахунок.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТС АІК-ЕКО», м. Запоріжжя звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2018р. скасувати щодо стягнення суми заборгованості 117600 грн. за виконані роботи по договору про виконання неруйнівного контролю зварних швів №08/11-17 від 08.11.2017р., 966,58 грн. 3% річних, 4042,66 грн інфляційного збільшення суми, 9849,40 грн. неустойки, 1986,88 грн. судового збору, в частині стягнення 9849,40 неустойки змінити рішення та зменшити розмір неустойки до 8 273,50 грн. (а.с. 127-129).

Зокрема, апелянт вказує на те, що строки порушення зобов'язання становлять 16 календарних днів з 14.11.2017 по 29.11.2017, та при вирішенні питання щодо стягнення розміру пені суд не врахував обставини, що позивачем також мало прострочення виконання зобов'язання за договором, та відповідно така обставина має значення для зменшення розміру пені відповідно до відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Апелянт вважає, що розмір неустойки значно перевищує розмір можливих збитків позивача та просить суд зменшити неустойку до 8 273, 50 грн.

Скаржник вказує, що відповідачем зобов'язання було виконано частково, сплачено 30% передплати від вартості договору та з відповідачем не розрахувався кінцевий замовник робіт ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг», також існує прострочка виконання зобов'язання по виконанню робіт позивачем.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на ст. 551 Цивільного кодексу України, ст.ст.233, 254, 256, 257, 258, 259, 275, 277 Господарського кодексу України.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.07.2018р. по справі №908/530/18 відкрито апеляційне провадження (головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В, Чернота Л.Ф.) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС АІК-ЕКО», м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2018р. у даній справі.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв»язку з перебуванням у відпустці члена колегії судді Зубченко І.В., визначено наступний склад суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Попков Д.О., Чернота Л.Ф.

14.08.2018р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив від ТОВ «Аквапласт», м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, в якому останній просить суд залишити апеляційну скаргу ТОВ «ТС АІК-ЕКО» у справі №908/530/18 без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2018 року у даній справі без змін (а.с. 144-147).

У відзиві позивач вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та погоджується з висновком суду щодо доведеності та обґрунтованості стягуваної суми, оскільки відповідач доказів оплати заборгованості суду не надав.

Щодо заперечень відповідача про ненастання строку оплати за договором у зв'язку невиставленим позивачем рахунком, останнім зазначено, що відповідно до ст. ст. 853, 882 ЦК України, відсутність своєчасно висловлених замовником зауважень до виконаних робіт свідчить про прийняття робіт та, відповідно, виникнення у останнього обов'язку щодо їх оплати.

Крім того відповідачем було сплачено 50 400,00 грн, що становить 30% від вартості виконаних робіт, та відповідно, апелянту відомі сума та банківські реквізити, на які необхідно перерахувати грошові кошти.

Позивач зазначає, що сторонами було погоджено у додатку №1 до договору, що строком виконання робіт є період з 10.11.2017 по 13.12.2017. Пунктом 3.1 договору передбачено, що по закінченню виконання робіт сторони складають акт приймання-передачі виконаних робіт, підписаний уповноваженими представниками сторін. Відповідач не звертався до позивача із зауваженнями щодо строку виконання робіт, та відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України дані обставини визнані учасниками та доказуванню не підлягають, отже, на думку відповідача, судом вірно встановлено, що акт здачі-приймання виконаних робіт підписано не пізніше останнього дня листопада 2017 року.

14.09.2018р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від ТОВ «ТС АІК-ЕКО» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання часу для підготовки заперечень на відзив на апеляційну скаргу у зв'язку з тим, що генеральний директор знаходився у відпустці, що не дало змогу вчасно їх підготувати (а.с. 167-174).

Суд апеляційної інстанції у задоволені зазначеного клопотання відмовив, виходячи з того, що явка сторін не визнавалася у судове засідання обов»язковою, а часу для підготовки заперечень на відзив у сторони було достатньо.

Апелянт у судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Позивач у судове засідання з»явився, підтримав доводи, викладені у відзив на апеляційну скаргу, просив суд у задоволені апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Керуючись зазначеною нормою та враховуючи, що явка сторін у судове засідання не визнавалася обов»язковою, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, було складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши представника позивача, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквапласт» м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область (код ЄДРПОУ 32974593) є юридичною особою, що підтверджено витягом з ЄДРПОУ та Статутом (а.с.24-42).

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТС АІК-ЕКО», м. Запоріжжя є юридичною особою (код ЄДРПОУ 38285152), що підтверджено витягом із ЄДРПОУ (а.с.49-51).

08.11.2017р. між сторонами був укладений договір №08/11-17 про виконання неруйнівного контролю зварних швів, згідно з п. 1.1 якого виконавець - ТОВ «Аквапласт» зобов'язався виконати, а замовник - ТОВ «ТС АІС-ЕКО» прийняти та оплатити роботи з вимірювання та випробування зварних швів методами неруйнівного контролю (п. 1.1 договору) (а.с. 13-14).

Види, обсяги, вартість робіт, а також строки їх виконання визначаються на підставі договірної ціни (додаток 1) (п. 1.2).

У пункті 2.1 договору сторони визначили, що оплата здійснюється наступним чином: 30% вартості - на умовах передплати, 70% - протягом 5 календарних днів з дня підписання акту прийому-передачі виконаних робіт на підставі рахунка виконавця.

Згідно п. 3.1 по закінченню виконання робіт сторони складають акт приймання-передачі виконаних робіт, підписаний уповноваженими особами сторін.

Розділом 4 погоджено права та обов'язки сторін.

Замовник зобов'язаний своєчасно та повному обсязі сплачувати за виконані роботи. У випадку підтвердження обсягів та відповідності виконаних робіт нормативним вимогам - підписати акти прийому-передачі виконаних робіт (п.п. 4.1.1, 4.1.2).

Пунктом 4.2.2 замовник має право контролювати строки, терміни надання та якість виконаних робіт у встановленому чинним законодавством порядку.

Виконавець зобов'язаний виконати роботу у строки, встановлені даним договором. Складати та передавати замовнику акти-прийому передачі виконаних робіт (п.п. 4.3.1, 4.3.4).

Згідно п. 4.4.1 виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за виконані роботи.

Відповідно до п. 5.2 на вимогу виконавця замовник у разі несвоєчасної оплати за роботи, обумовлені договором, зобов'язаний сплатити виконавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період виконання зобов'язань, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно п. 8.2 договір укладений на термін: з моменту підписання до 31.12.2017. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

Сторонами до договору підписаний додаток № 1 "Договірна ціна № 1", якою визначено найменування робіт: вимірювання та випробування зварних швів на стиках трубопроводу Ф1420х18 методом ультразвукового контролю, вартість робіт: 168000,00 грн. з ПДВ, строк виконання робіт: з 10.11.2017 по 13.11.2017 (а.с. 15).

В період дії договору 10.11.2017 відповідач, за умовами п. 2.1 договору, згідно рахунку № 09/11-1 від 09.11.2017, перерахував на рахунок позивача 50400,00 грн. передоплати (а.с. 16).

Відповідно до матеріалів справи, сторонами підписаний акт №1 приймання виконаних робіт за листопад 2017 р. на суму 168 000,00 грн, без зазначення дати підписання (а.с. 17).

Позивачем виписаний відповідачу рахунок № 20/11-1 від 20.11.2017 на суму 117600,00 грн. (а.с 18).

В матеріалах справи міститься претензія вих. №16 від 05.02.2018, яку 09.02.2018р. позивач направив відповідачу, та відповідно до якої вимагав у семиденний строк з дня отримання даної претензії перерахувати на вказаний рахунок 117600,00 грн. заборгованості за виконані роботи за договором від 08.11.2017 № 08/11-17, інфляційне збільшення та 3% річних. Претензія вручена відповідачу 12.02.2018р. (а.с.19-21).

На вказану претензію відповідач відповіді не надав.

Також в процесі розгляду справи в суді першої інстанції позивачем було зменшено позовні вимоги та, відповідно, до заяви про зменшення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 117 600,00 грн. заборгованості за виконані роботи за договором про виконання неруйнівного контролю зварних швів № 08/11-17 від 08.11.2017р., 966,58 грн - 3% річних, 4042,66 грн інфляційного збільшення, 9849,40 грн неустойки. Дана заява судом прийнята, у зв'язку з чим ціна позову складає 132458,64 грн. (а.с. 73-79).

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності стягнення суми боргу за договором підряду, 3% річних, інфляційних та неустойки.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений між сторонами 08.11.2017р. договір №08/11-17 про виконання неруйнівного контролю зварних швів за своєю правовою природою є договором підряду, правовідносини за яким регулюються главою 61 параграфом 1 Цивільного кодексу України.

Статтею 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 854 ЦК України передбачено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач взяті зобов'язання виконав у повному обсязі, що підтверджується актом №1 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2017р. на суму 168 000,00 грн.

Акт підписаний відповідачем без зауважень, а тому виконані роботи вважаються прийнятими.

У відповідності до п. 2.1 договору відповідачем була здійснена передоплата в розмірі 50 400,00 грн., що складає 30% вартості робіт, на залишок 70% суми заборгованості позивачем був виписаний рахунок на суму 117 600,00 грн., який відповідачем сплачено не було.

Крім того, сторонами підписаний акт №1 за листопад 2017р., на суму 168 000,00 грн. (а.с.17).

Вищенаведений Акт у відповідності до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами обліку, містить посилання на договір №08/11-17 08.11.2017р. що свідчить про її підписання саме на виконання вказаного договору з урахуванням додаткової угоди до нього.

Первісні документи підписано посадовими особами виконавця та замовника за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств.

Однак, відповідач оплатив виконані роботи лише частково у розмірі 50 400,00 грн. що підтверджено випискою по особовому рахунку ТОВ «Аквапласт» №26009390496, яка наявна у матеріалах справи (а.с. 23).

Щодо дати підписання акту, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт підписано не пізніше останнього дня листопада 2017 року, тобто 30.11.2017, оскільки відсутні заперечення відповідача стосовно строку виконання робіт, та доводів щодо підписання акту №1 в період після листопада 2017 року сторонами заявлено не було.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду, що рахунок є первинним бухгалтерським документом, та його неотримання не є підставою для звільнення від виконання господарського зобов'язання.

Доводи апелянта щодо ненадання для оплати рахунків спростовуються тим, що відповідачем була здійснена часткова оплата 30 % в сумі 50 400,00 грн, що підтверджено випискою з банківського рахунку (а.с. 23).

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати за вказаним договором підтверджено матеріалами справи, а тому суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо зобов'язання здійснити остаточні розрахунки і сплатити позивачу заборгованість у сумі 117 600,00 грн., розмір якої доведений та підтверджений документально.

Щодо позовних вимог стосовно нарахування 3% річних в сумі 966,58 грн. за період з 06.12.2017 по 15.03.2018, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд апеляційної інстанції перевірив розрахунок 3% річних за допомогою комп'ютерної програми Інформаційно-пошукової системи „ЛІГА Закон" та встановив, що розрахунок наданий позивачем є арифметично вірним.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що розмір нарахованих 3% річних визначений позивачем вірно, а відтак стягненню 3% річних підлягає 966,58 грн.

Щодо заявлених інфляційних за період з 06.12.2017р. по 15.03.2018р. у розмірі 4 042,66 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур"єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п.3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (із змінами, внесеними Постановою ВГСУ №6 від 10.07.2014р.).

З наданого позивачем розрахунку інфляційних за період з 06.12.2017р. по 15.03.2018р. вбачається, що останнім не враховано, що у період нарахування включаються повні місяці, в яких наявна заборгованість, при цьому сума, на яку нараховуються інфляційні повинна визначатися з урахуванням оплати, здійсненої у відповідному місяці.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду щодо періоду для нарахування втрат від інфляції є січень 2018-березень 2018р., є правильним.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що період нарахованих інфляційних визначений позивачем невірно, проте сума за вірно встановленими періодами є більшою, ніж заявлено позивачем та, враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог, до стягнення підлягає сума інфляційних у розмірі 4 042,66 грн.

Позивачем у відповідності до п. 5.2 договору нарахована неустойка у вигляді пені за період 06.12.2017 по 15.03.2018 в розмірі 9 849, 40 грн.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши наданий розрахунок за інформаційно-пошуковою системою «ЛІГА» погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правильності її нарахування.

Скаржником в апеляційній скарзі заявлено про зменшення неустойки до 8 273, 50 грн. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач вказує про часткове погашення заборгованості та посилається на ч. 1 ст. 233 ГК України, яким передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вказане клопотання суд апеляційної інстанції залишає без задоволення з наступного.

Сума основної заборгованості складає 117 600,00 грн., сума неустойки складає 9 849,40 грн., яка не є значно більшою, ніж сума основної заборгованості за договором про виконання неруйнівного контролю зварних швів №08/11-17 від 08.11.2017р.

Відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України зменшення розміру санкцій є правом суду, а не обов'язком.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції, а рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2018р. у справі № 908/530/18 є таким, що ухвалено з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС АІК-ЕКО», м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2018р. у справі № 908/530/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2018р. у справі № 908/530/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Донецький апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано впродовж п»яти днів.

Головуючий О.О. Радіонова

Судді Д.О. Попков

Л.Ф. Чернота

Надр.5 прим:1 -у справу; 1 -позивачу;1 -відповідачу; 1 -ДАГС;1-ГСЗО