Єдиний унікальний номер 233/6014/17 Номер провадження 22-ц/775/1247/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер 233/6014/17

Номер провадження 22-ц/775/1247/2018

19 вересня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області в складі колегії:

судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Дундар І.О., Соломахи Л.І.

за участю секретаря Ротар Я.Б.

учасники справи:

позивач ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3

представник третьої особи: начальник Управління комунального господарс-тва Костянтинівської міської ради Заварзін Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції в м. Ба-хмуті цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Управління комунального господарства Костянтинівської міської ради, про відшкодування моральної шкоди,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 черв-ня 2018 року, вступну та резолютивну частину якого складено суддею Маліновим О.С. в м. Костянтинівка в приміщенні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області 19 червня 2018 року о 11 годині 21 хвилин, повний текст складено 29 червня 2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області звернувся позивач ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Управління комунального господарства Костянтинівської міської ради, про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що він є інвалідом ІІ групи загального захворю-вання. 8 листопада 2017 року він знаходився на автобусній зупинці «Магазин 7 вітрів» по вул. Громова, мав намір сісти в автобус маршруту «Б». Коли під'їхав автобус, державний номер НОМЕР_1, він зайшов, пред'явив своє посвідчення, але водій відмовив йому у праві на безоплатний проїзд та в грубій формі вигнав із автобусу. 14 листопада 2017 року він звернувся зі скаргою до Костянтинівської міської ради та отримав відповідь від Управління комунального господарства, що даний автобус належить відповідачу, як одному із перевізників у місті. Позивач зазначив, що для відновлення порушеного права на безоплатний проїзд позивач змушений був звертатись до Костянтинівської міської ради, звертатись за правовою допомогою, водій відповідача наніс йому особисту образу, принизив честь та гідність перед іншими пасажирами, чим спричинив моральну шкоду, яку позивач оцінює в 1 000 000 грн. та просив стягнути з відповідача на його користь.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 червня 2018 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Управління комунального господарства Костянтинівської міської ради, про відшкодуван-ня моральної шкоди.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що пози-вачем не надано належних та допустимих доказів підтверджуючих спричинення йому ді-ями відповідача моральної шкоди, а також відсутності права позивача на відшкодування моральної шкоди.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач ОСОБА_2 подав апеляційну ска-ргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не надано доказів спричинення моральної шкоди, оскільки позивачем неодноразово було зазначено, що після порушення його права на безоплатний проїзд в нього погіршився стан здоров'я, до матеріалів справи додано довідки, що підтверджують групу інвалідності позивача. Крім того, позивач додав до апеляційної скарги довідку КЛПЗ «Міський психіатричний диспансер м. Костянтинівки», яка підтверджує неодноразові звернення до вказаного лікувального закладу зі скаргами на головний біль, безсоння, роздратованість, тривогу, з приводу чого позивачу призначалось лікування.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду за вказаними доводами скасувати і задовольнити його позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_3 та представник третьої особи - начальник Управління комунального господарства Костянтинівської міської ради у судове засідання не зявились з невідомих причин. Про день та час судового розгляду попереджені належним чином (а.с.119, 120), що відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не є перешкодоб для розг-ляду справи у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апе-ляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржу-ване рішення необхідно змінити, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається.

13 листопада 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до міського голови м. Кос-тянтинівки зі скаргою на дії водіїв міського пасажирського транспорту, в якій зазначив, що 8 листопада 2017 року на автобусній зупинці «Крамниця 7 вітрів» в 17 годині 25 хви-лин він намагався скористатись своїм правом безкоштовного проїзду в міському пасажир-ському транспорті, а саме в автобусі маршруту «Б» державний номер автобуса НОМЕР_1, проте водій автобуса відмовив йому у безкоштовному проїзді, який передба-чено положеннями ст. 38-1 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Просив вжити заходів щодо дисциплінарної відповідальності водія автобусу (а.с.8).

Згідно відповіді наданій Управлінням комунального господарства Костянтинівсь-кої міської ради від 23 листопада 2017 року №1164, з перевізником ОСОБА_3 про-ведена роз'яснювальна робота щодо недопущення в майбутньому порушень чинного за-конодавства при перевезенні пасажирів пільгової категорії, в тому числі культури обслу-говування. В ході бесіди перевізники були попереджені, що у разі недотримання п. 2.4.1, 2.4.5 Договору про організацію перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, до них будуть прийняті заходи впливу в частині договірних від-носин між авто перевізниками та виконкомом міської ради (а.с.9).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 заявив вимоги про стягнення мораль-ної шкоди у зв'язку з порушенням водієм міського транспорту його права на пільговий проїзд як інваліда ІІ групи.

При зверненні позивача до суду не надано належних та допустимих доказів в підт-вердження того, що відповідачем вчинені дії, якими позивачу заподіяно моральні чи фізи-чні страждання або втрати немайнового характеру.

Факт звернення до міської ради зі скаргою на дії водія міського пасажирського тра-нспорту не підтверджує самого випадку порушеного права.

Показання свідка, на які позивач посилається у апеляційній скарзі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки сам позивач поясняє, що свідку відомо про події з його слів.

Додана до апеляційної скарги довідка КЛПЗ «Міський психіатричний диспансер м. Костянтинівки» не є доказом подій 8 листопада 2017 року, оскільки звернення до цього медичного закладу відбулось 9 лютого 2018 року, тобто через три місяці після вказаної дати (а.с.90).

Інших доказів безпідставної відмови відповідача від пільгового перевезення пози-вача суду не надано.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої, на його думку, протиправними діями відповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не надав належних та допус-тимих доказів неправомірності дій відповідача, внаслідок яких йому була завдана мораль-на шкода.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що позивач не довів в судовому засіданні об'єктивними та належними доказами описані їм події.

Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо ві-дсутності права позивача на відшкодування моральної шкоди у разі порушення його права на безоплатний пільговий проїзд з наступних підстав.

Як вбачається з копії договору на перевезення, підписано відповідачем (а.с.40-42, в п.2.4.18 зазначено, що перевізник зобов'язаний безперешкодно виконувати перевезення пасажирів, яким законодавством встановлені пільги по сплаті за проїзд.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про автомобільний транспорт» пільгові пере-везення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забез-печують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися в пільгового перевезен-ня, крім випадків передбачених законом.

Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст.42 Закону України «Про автомобільний транспорт» договір пере-везення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між авто-мобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квітка на право на проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус.

Статтею 38-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що зокрема, інваліди першої та другою групи мають право на без-платний проїзд в міському транспорті (крім таксі). Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається.

Таким чином, законодавством України встановлено право пасажира, який користу-ється пільгами на транспорті, безпосередньо скористатись пільговим проїздом, пред'явивши водієві автобусу посвідчення встановленого зразка.

Отже особа, яка доведе в судовому засіданні належними доказами свої вимоги, по-рушення його права на безоплатний пільговий проїзд, має право відповідно до ст.ст.23, 1167 ЦК України на відшкодування моральної шкоди.

Аналогічна правова позиції висловлена Верховним Судом у Постанові по цивільній справі № 711/6330/17-ц від 20 червня 2018 року.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рі-шення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або змі-ни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні. Треба виключити з мотивувальної частини висновок суду, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволення у зв'язку з відсутністю підс-тав, з якими Закон у даному випадку пов'язує право на відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд Донецької обла-сті, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 червня 2018 року змінити, виключивши з мотивувальної частини висновок суду, що позовні ви-моги ОСОБА_2 не підлягають задоволення у зв'язку з відсутністю підстав, з якими Закон у даному випадку пов'язує право на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бу-ти оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, з дня складання повного судо-вого рішення.

Повний текст судового рішення складено та долучено до матеріалів цивільної справи 21 вересня 2018 року.

Суддя-доповідач: А.В. Гапонов

Судді: І.О. Дундар

Л.І. Соломаха